права № 2-715/12

                                                  РІШЕННЯ

                                        ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

          10 квітня 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участю секретаря-Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення,-

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд»звернулось до суду з позовом до відповідачів в якому просить виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ПАТ «Укргазбуд»має у своєму складі структурний підрозділ-ККП ПАТ «Укргазбуд»у відомстві та на балансі якого знаходиться виробничий гуртожиток по АДРЕСА_2 в якому проживають відповідачі по справі. Як зазначає позивач, в ході перевірки встановлено, що відповідачі поселені та проживають в гуртожитку без встановлених законодавством підстав, тобто без рішення адміністрації підприємства та спеціального ордеру на поселення в гуртожиток. З відповідачем АТФ «Укргазбуд»в особі Комбінату комунальних підприємств 23.01.2007 року був укладений договір на проживання в гуртожитку коєчного типу відповідно до умов якого ККП «АТФ «Укргазбуд»надає в гуртожитку коєчного типу по АДРЕСА_2 койко-місце в кімнаті ¹ НОМЕР_1 площею 33,3 кв.м для проживання з сім`єю 2 чоловіка строком з 01.01.2007 р. по 15.04.2007 рік. На підставі заяви відповідача договір був продовжений з 15.04.2007 року по 15.08.2007 р.У зв`язку з тим, що на даний час термін проживання у гуртожитку закінчився , а відповідачі відмовляються звільняти житлове приміщення, ПАТ «Укргазбуд»звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення.

          Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на те, що докази наявності ордеру та спільного рішення адміністрації підприємства у позивача відсутні, відповідач пропрацював на підприємстві близько 33 років з 1972 року по 2005 рік, а тому не може бути виселений з займаного приміщення без надання іншого житлового приміщення; відповідачі вчасно сплачують комунальні послуги. При цьому послався на те, що відповідача було поселено на підставі спеціального ордеру, який позивач приховує. Крім того, вказав на те, що відповідачі з 14.06.2005 року є зареєстрованими в даному приміщенні з дозволу адміністрації підприємства, що як зазначає позивач не було б можливим за відсутності рішення на поселення. Зазначив про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, оскільки термін звернення сплинув з моменту закінчення строку дії договору, тобто 15.08.2007 року. Крім того, обґрунтовуючи заперечення послався на те, що на відповідачів поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», а тому вони не можуть бути виселені з займаного жилого приміщення та стверджуючи про те, що підставою для відмови в задоволенні позову є те, що позивачем не підтверджено перебування на балансі підприємства зазначеного гуртожитку.

          Вислухавши пояснення представника позивачів, відповідачів, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи , суд виходить із наступного.

          Судом встановлено, що будівля гуртожитку по АДРЕСА_2 перебуває на балансі Комбіната комунальних підприємств ПАТ «Укргазбуд», який є структурним підрозділом ПАТ «Укргазбуд», що підтверджується протоколом № 16 загальних зборів Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»від 27 червня 2011 року. Належність будинку на балансі відповідно до законодавства та крім статутних документів підтверджується відображається в бухгалтерських документах.

          Тому твердження представника відповідача про недоведеність перебування гуртожитку на балансі підприємства судом до уваги не береться, оскільки в даних правовідносинах , питання перебування будівлі на балансі , або віднесення ії до основних фондів підприємства до предмету розгляду спору не відноситься.

          Відповідач ОСОБА_1 працював з 1972 року по 2005 рік на підприємстві «Укргазбуд»( а.с.48-49).

          Акціонерним товариством-фірмою «Укргазбуд»в особі Комбіната комунальних підприємств та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір на проживання в гуртожитку коєчного типу по АДРЕСА_2 відповідно до умов якого відповідачу надано в зазначеному гуртожитку койко-місце в кімнаті № НОМЕР_1 площею 33.3 кв.м для проживання з сім»єю складом 2 особи терміном з 01 червня 2007 року по 15 квітня 2007 року. ( а.с.7).

          На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.04.2007 року йому та дружині було продовжено термін договору з 15 квітня 2007 року по 15 жовтня 2007 року ( а.с.7-9).

          Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в м. Києві Ради народних депутатів.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємств, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.

Судом встановлено, що на час поселення відповідача в гуртожиток спільного рішення про надання койко-місця в гуртожитку не приймалось , ордер на поселення не видавався.

Відповідачі зазначені обставини не спростували в ході розгляду справи та не надали відповідних доказів в розумінні їх належності та допустимості в підтвердження наявності ордеру на поселення в зазначений гуртожиток.

Зважаючи на відсутність рішення адміністрації гуртожитку про надання койко-місця в гуртожитку, спеціального ордеру на поселення, відповідачі займають спірні кімнати в гуртожитку без належних правових підстав.

Крім того, тривалість користування зайнятим приміщенням не створює правових наслідків у вигляді визнання за особою права користування цим жилим приміщенням, оскільки право користування останнім виникає у зв’язку з виділенням його за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації і видачею на нього ордеру у встановленому законом порядку.

Проживання відповідачів з відома посадових осіб гуртожитку і оплата відповідачами за проживання в гуртожитку не можуть бути визнані підставою, яка породжує право на жилу площу.

Відповідно до ст.132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Враховуючи ,що відповідачі в добровільному порядку відмовляються звільнити займане приміщення, вони підлягають виселенню в примусовому порядку.

Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному,хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, щонаявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для зайняття житлової площі в гуртожитку, наявність реєстрації та сплив позовної давності не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст.109,127,128,129,132 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст.10,60,209,212-215.294 ЦПК України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

          Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити.

          Виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя: