Справа № 2-707/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участю секретаря-Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ВСП «Приватний»КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», Відділ громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловими приміщеннями, зняття їх з реєстрації та за позовною заявою ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом в якому просять визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зобов`язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського РУГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку відповідачів із спірного вищеназваного житлового приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі послались на те, що відповідно до договору дарування , посвідченого державним нотаріусом 9-ої Київської державної нотаріальної контори Бодак О.М. від 08.02.2011 року , позивачам належить земельна ділянка площею 0,1000га , яка розташована у АДРЕСА_2 , а на підставі договору дарування житлового будинку , посвідченого державним нотаріусом 9-ої Київської державної нотаріальної контори Бодак О.М.від 08.02.2011 року позивачам належить житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2. Посилаючись на те, що відповідачі з липня 2010 року не проживають в спірному будинку, оплату за утримання будинку та земельної ділянки не проводять, позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні представник позивачів та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням в якому просять зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні приміщенням, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та майном, шляхом наданням позивачам доступу до зазначеного приміщення, а саме: знесення незаконно зведеного паркану, зняття решіток з вікон та надання доступу до дверного проходу зазначеного приміщення; зобов`язати ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні спірним приміщенням шляхом поновлення підключення до комунікаційних мереж (водо-, газо-,електричного постачання); зобов`язати відповідача-ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом відновлення дахового покриття недобудов за власний рахунок.

Відповідно до Ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2011 року позов відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ВСП «Приватний»КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», Відділ громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловими приміщеннями, зняття їх з реєстрації.( а.с.164-165 Справа № 2-707/12).

В ході судового розгляду ОСОБА_8, ОСОБА_4 та їх представник свої позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позовних вимог послались на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 проживають в спірному приміщенні приблизно з 1979 рік по день звернення до суду з позовом . В зазначеному приміщенні, яке як вбачається з позову є квартира АДРЕСА_1 знаходиться майно , що належить позивачам , предмети домашнього вжитку ,меблі ,одяг та особисті речі. Квартира, як зазначають позивачі, в якій вони проживають, фактично є кімнатою , яка перебуває в спільному домоволодінні та посилаються на те, що кімнатою , яку вони займають, користуються, як наймачі, не вказуючи при цьому , ії технічних характеристик. Зокрема, як зазначають позивачі, вони займають самовільні прибудови , які були здійснені ОСОБА_12 після смерті ОСОБА_14 ( власника Ѕ частини будинку та земельної ділянки) . Посилаються на те, що право власності на прибудови, а також на майно ОСОБА_14 у встановленому законом порядку за життя ОСОБА_12 не набув. Проте, як зазначають позивачі,за згодою власника ОСОБА_12 набув права користування житловими приміщеннями зазначеного будинку ,що підтверджується реєстрацією його в будинковій книзі. Посилаючись на вказане, позивачі зазначають , що в зазначеному будинку зареєстрованими , як члени сім`ї є і вони.

При цьому посилаються на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07.04.2003 року за ОСОБА_9 визнано право власності на 1\2 частину спірного будинку, згідно з яким ОСОБА_9 відмовлено в задоволенні позовних вимог про знесення самовільних прибудов. Спираючись на зазначене рішення, позивачі заявляють зазначені позовні вимоги та посилаються на те,що ОСОБА_9 почав погрожувати позивачам за даним позовом фізичною розправою та знищенням помешкання, а з 19 липня 2010 року почав фактично перешкоджати позивачам користуватись позивачам користуватись приміщенням , а також зробив неможливим подальше проживання позивачів в зазначеному вище приміщенні , самовільно відключивши всі комунікації ( воду, газ та електричне постачання). При цьому також зазначає, що 02.04.2011 на вікна квартири відповідачем наварені решітки та встановлено паркан з калиткою, які унеможливили прохід до дверей квартири, замок на дверях зрізано, а двері в квартиру заварено. У зв`язку з зазначеними подіями, позивачі були змушені відновити прохід до приміщення через приміщення сусідів-ОСОБА_3 та його матері, про що досягли згоди з останніми. 21.05.2011 року позивачі зазначають про те, що 21.05.2011 року відповідачі почали самостійно розбирати дах над приміщеннями де проживають позивачі за цим позовом . Всі зазначені дії, вони вважають такими, що унеможливлюють їх проживання в спірному приміщенні та у зв`язку з чим вони звернулись до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи відповідачі за об`єднаним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_4 ,- ОСОБА_1,та його представник та представник ОСОБА_9 , ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначені позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що вони не є обґрунтованими та не є доведеними у в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи- Відділ громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського РУГУ МВС України в м. Києві, будучи повідомленим про місце , день та час, судового розгляду, в судове засідання не з»явився, через канцелярію суду направив клопотання в якому просив справу розглянути за відсутності представника відділу, стосовно прийняття рішення поклався на розсуд суду.

ВСП «Приватний»КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» свого представника в судове засідання, будучи повідомленим належним чином про місце , день та час судового розгляду, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим судом ухвалено про розгляд справи за відсутності представника даного відокремленого структурного підрозділу.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивачів, представника відповідачів , відповідачів , заслухавши свідків,дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Києва від 04 червня 1999року за ОСОБА_9 визнано право власності на 1\2 частину домоволодіння по АДРЕСА_2. Відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07.04.2003 року , яке набрало законної сили 29.11.2005 року за ОСОБА_9 визнано право власності на іншу на Ѕ частину спірного будинку. ( а.с.97-110 Справа № 2-4384/11).

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають приватній власності будинок ( частину будинку), квартиру, користуються ним ( нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

Згідно з ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї

Як вбачається з матеріалів справи спірний будинок по АДРЕСА_2 та земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з Договорами дарування земельної ділянки та житлового будинку від 08.02.2011 року , посвідченого державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О.М., зареєстровані в реєстрі № 1-203,1-201( а.с.8,22).

В спірному житловому будинку є зареєстрованими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , що підтверджується відомостями будинкової книги та довідкою форми № 3 ВСП «Приватний»( а.с. 11 справа № 2-707/12, а.с.168-170 справа № 2-4384/11), які не є членами сім`ї позивачів та на яких не поширюється дія ст.64 ЖК України.

Посилаючись на те, що відповідачі з липня 2010 року не проживають в спірному жилому приміщенні, оплату за утримання будинку, земельної ділянки не здійснюють, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному,хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, щонаявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи встановлено, що в спірному житловому приміщенні проживають ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_16, ОСОБА_1 з дружиною та сином, ОСОБА_2 з дружиною.

Зазначене в ході судового розгляду підтвердили свідки ОСОБА_15, ОСОБА_13,ОСОБА_11,ОСОБА_10, які є сусідами позивачів та зазначили,що відповідачі в зазначеному спірному приміщенні не проживають тривалий час, жодного з відповідачів вони не бачать, крім позивачів та їх членів сім`ї, які одні проживають в спірному домоволодінні, що також підтверджується їх заявами адресованими до ВСП «Приватний»(а.с.12-14 Справа № 2-707/12).

Як вбачається з матеріалів справи договори з надання житлово-комунальних послуг укладені з ОСОБА_9, зокрема з постачання питної води, надання послуг з електропостачання, з газопостачання, в період липень-серпень 2010 року, як з власником житлового будинку.

Посилаючись на те, що позивачі чинять перешкоди у користуванні спірним будинком, та спираючись на те, що в спірному будинку знаходяться їх особисті речі, які підтверджують факт проживання їх в будинку, відповідачі заперечували проти позовних вимог.

В ході огляду речових доказів за місцем їх знаходження, який проводився судом за клопотанням представника відповідача ОСОБА_8, в будинку по АДРЕСА_2 встановлено, що в спірному будинку відсутня електрична електроенергія, тепло-, водо-, газопостачання. При цьому при огляді також встановлено, що дані приміщення в яких зі слів відповідачів вони проживають, має три спальних місця, один матрац та розкладушка, між кімнатами відсутні дверні отвори, виявлено різні речі домашнього вжитку, при огляді приміщення будинку встановлено, що воно тривалий час не використовувалось та непридатне для проживання.

Приміщення в якому проводився огляд речових доказів відображено на фотокартках, які долучені до матеріалів справи. ( а.с.70-77 Справа № 2-4384/11).

В ході розгляду справи пояснити свій характер проживання з огляду на відсутність в зазначених приміщеннях електричної енергії, водо,-тепло-постачання, санітарно-гігієнічних умов, що у в свою чергу унеможливлює проживання в будинку, відповідачі не змогли, посилаючись на те, що саме позивачами створені зазначені умови .

Проте, посилаючись на створення перешкод у користуванні житлом, доказів звернення до житлово-комунальних органів з приводу відсутності в будинку електричної енергії, водо та теплопостачання відповідачі не надали.

Також вважаючи, себе наймачами спірного приміщення , доказів оплати житлово-комунальних послуг та квартирної плати суду не надали.

Судом також встановлено,що будь-яких угод з приводу проживання відповідачів в займаному приміщенні, а ні до прийняття судам рішення про визнання права власності на будинок за ОСОБА_9, а ні після , між сторонами не укладались.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, оплату за користування комунальними послугами здійснює ОСОБА_9

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які вважають себе наймачами спірного приміщення, будь-яких доказів в розумінні їх належності та допустимості в підтвердження своїх тверджень, суду не надали.

В ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_8 послався на те, що він постійно проживав в спірному приміщенні в якому залишились його речі. Проте, ні при огляді речових доказів , а ні в ході судового розгляду пояснити, яке із трьох спальних місць є саме його пояснити не зміг, не зміг також пояснити , які саме речі належать йому та є його особистими речами. При цьому відповідач має свою сім`ю, дружину та малолітню дитину, та як сам зазначає проживає з своєю сім`єю за іншою адресою, але час від часу відвідує спірний будинок.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.03.2008 року прийнятої Солом`янським РУГУ МВС України в м. Києві за наслідками заяви ОСОБА_9 з приводу неправомірної поведінки мешканців квартири № 2 та № 3 спірного будинку,в зазначених приміщеннях проживають квартиранти, які поселені з дозволу ОСОБА_8. ( а.с.141 Справа № 2-4384/11).

Відповідно до ст.71 ЖК України в разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Отже оцінюючи докази у їх сукупності, а також кожний доказ окремо, суд вважає ,що позовні вимоги про визнання відповідачів такими,що втратили право користування жилим приміщенням є доведеними, оскільки відповідачі з власної волі залишили спірне помешкання, та без поважних причин не проживають в ньому понад встановлений законом строк, а тому позовні вимоги про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та знесення незаконно зведеного паркану, зняття решіток з вікон та надання доступу до дверного проходу зазначеного приміщення, підключення до комунікаційних мереж, відновлення дахового перекриття, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст..319 ЦК України власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст..316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, враховуючи, те,що позивачі є власниками даного жилого приміщення, з огляду на обставини встановлені рішеннями судів, зокрема рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.1999року та Рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року, позивачі мають право на свій власний розсуд користуватись будинком, який їм належить на праві власності , в тому числі щодо його перебудови, прибудови у відповідності до вимог чинного законодавства. А зважаючи на те, що судом встановлено, що відповідачі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 тривалий час не проживають в спірному будинку, позов до них та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.64,71,150,165 ЖК України, ст.ст.316,319 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст.10,60,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку по АДРЕСА_2.

Зобов`язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського РУГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з реєстраційного обліку в будинку по АДРЕСА_2.

Позовну заяву ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення , мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: