Справа № Провадження №22-ц-1026/12 22-ц/1090/933/12 Головуючий у І інстанції Тандира О.В.

Категорія18Доповідач у 2 інстанціїМельник

17.04.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого – Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»на рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»про розірвання договору доручення, повернення коштів та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив розірвати укладений між ним та ТОВ «Траверз-Буд»договір доручення № 4/365 від 07.03.2008 року та повернути сплачені на виконання цього договору 716122,93 грн. та 303557 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року позов задоволено частково .

Розірвано договір доручення № 4/365 від 07.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»(код ЄДРПОУ 3374465, м. Київ, вул. І.Кудрі, 16) на користь ОСОБА_2 702081,3 грн. коштів, перерахованих за договором, 4041,63 грн. винагороди повіреного, 289122,85 грн. процентів, 1659,2 грн. судового збору, а всього 996904,98 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ «Траверз-Буд»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

          Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України встановлено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2008 року між позивачем та відповідачем в особі ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 03/08 - Ю від 3 березня 2008 року було підписано договір доручення № 4/365, відповідно до п. 1.1 якого позивач як довіритель доручає, а відповідач як повірений зобов'язується здійснити від

імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, а саме:

-          оформити дозвільну документацію на початок будівництва;

-          організувати будівництво об'єкту нерухомості передбаченого п.п. 1.2 - 1.5 договору,

-          після завершення будівельних робіт щодо спорудження об'єкту нерухомості надати довірителю документи, необхідні для послідуючого оформлення його у власність;

-          здійснити відповідні розрахунки пов'язані з виконанням умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору доручення об'єктом нерухомості за цим договором є котедж (індивідуальний житловий будинок), будівництво якого буде здійснюватись за адресою: АДРЕСА_1 (номер земельної ділянки 365), що також зазначений у Додатку № 1 до вказаного договору та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.5 договору вартість об'єкту нерухомості за даним договором складає 702081 грн., 30 коп.

Завершення об'єкту нерухомості - І квартал 2009 року (п. 1.3.2 Договору).

Доручення за даним договором повинно бути виконано до 31.03.2009 року (п. 4.1 договору).

Сторони в п. 5.1 договору передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Відповідно до п. 9.3 договору доручення він діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач відповідно до умов п.п. 1.5, 3.1-3.4 договору перерахував на рахунок відповідача 100% загальної вартості об'єкту нерухомості в розмірі 702081,3 грн., і винагороду останнього в розмірі 14041,63 грн., передбачену п. 3.3 договору, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.

ТОВ «Траверз-Буд»діючи від імені ОСОБА_2, уклало 20.03.2008 року договір підряду № 20-3-5/08 з ТОВ «АМК», відповідно до якого останнє зобов'язалося виконати будівельні роботи по будівництву котеджу, передбаченого договором доручення. На виконання умов зазначеного договору підряду ТОВ «Траверз-Буд»перерахувало ТОВ «АМК»659639,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів, а також довідками-підтвердженнями відповідних банківських установ про перерахування вищевказаних коштів (а.с. 51-60).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Районним судом вірно встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов'язання за спірним договором виконані не були.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змісту ст. 653 ЦК України вбачається, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем договору, оскільки позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладеннідоговору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про розірвання спірного договору доручення.

          Задовольняючи на підставі ст. 536 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 в частинні стягнення з ТОВ «Траверз-Буд»процентів за користування чужими коштами виходячи з граничного розміру встановленого ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»районний суд виходив з того, що по закінченню дії договору доручення, відповідач зобов'язання не виконав та з 31.03.2009 року продовжував безпідставно користуватися грошовими коштами позивача.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції .

Відповідно до п.3. ч.4 ст. 3 ЗУ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, до 01 січня 2013 року не здійснюється.

Проте, місцевий суд на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог ст.ст. 213 і 214 ЦПК України дійшов до необґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 були понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1700 грн. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (далі - ІТЗ) у сумі 120 грн., які він просив стягнути з відповідача.

Зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача підлягають стягненню 1176 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору та 120 грн. коштів на оплату ІТЗ., а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат підлягає зміні.

Згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо

застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Траверз-Буд»процентів за користування чужими коштами необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги, а в частинні стягнення з відповідача судових витрат необхідно змінити.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд» задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року в частинні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»на користь ОСОБА_2 процентів за користування чужими коштами в розмірі 289122 грн. 85 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даної позовної вимоги ОСОБА_2 відмовити, а в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»на користь ОСОБА_2 судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд»на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в сумі 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 40 (сорок) коп. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 ( сто двадцять) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

          Судді: