ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2012 р. Справа № 2a-246/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Мельничуку Є.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - Доронюк Д.І., Григоріва В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001191703 від 11.07.2011 р.,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001191703 від 11.07.11р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу винесене з порушенням закону, базується на висновках акту перевірки, які носять характер суб'єктивних припущень, зокрема, відповідач безпідставно дійшов висновку про факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ПП «Библос», внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 30703,00 гривні за основним платежем та нараховано штрафні санкції в сумі 7675,75грн. Вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його нечинним.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові та письмових доповненнях до нього (а.с. 63, 64).
Представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечили з мотивів наведених у письмовому запереченні (а.с. 65-70) та доповненні до нього (а.с. 78-80).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.
В період з 06.06.2011 року по 17.06.2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 13.05.2010 року по 31.12.2010 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за № 4945/17-3/НОМЕР_2 від 23.06.2011 р., у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено серед інших порушень також порушення позивачем вимог законодавства, в т.ч. ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, п. 1.7 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатами проведеної перевірки за зазначені вище порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №0001191703 від 11.07.2011р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38378, 75 грн., в тому числі 30703,00грн. за основним платежем та 7675,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Актом перевірки встановлено, що податковий кредит підприємця ОСОБА_1 в грудні 2010 року в сумі ПДВ 30703,00 грн. сформований за рахунок податкових накладних отриманих від ПП «Библос» (сантехніка: в т.ч. крани, муфти, кріплення, фільтри води, труби, клапани, шланги та ін., всього 369 найменувань), а саме: податкової накладної № 437 від 01.12.2010р., на суму 67091,33 в т.ч. ПДВ 11181,89 грн.; податкової накладної № 448 від 02.12.2010р., на суму 68473,42грн. в т.ч. ПДВ 11412,24 грн.; податкової накладної № 447 від 02.12.2010р., на суму 48654,83 грн. в т.ч. ПДВ 8109,14 грн. Загальна сума отриманої сантехнічної продукції згідно із вказаними податковими накладними становила 184219,58 грн. в т.ч. ПДВ 30703,00 грн.
В акті перевірки, як на обставини, які свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, міститься посилання на акт перевірки Північної МДПІ у м. Кривому Розі №39/231/36608398 від 30.03.2011 року (а. с. 126-147), яким встановлено наявність підприємств по ланцюгу постачальників ПП «Библос» з ознаками фіктивності, в свою чергу визначено договори укладені піж ПП «Библос» та постачальниками продукції: ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет-Юг» такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.
За матеріалами зустрічних перевірок, що зафіксовані в акті перевірки Північної МДПІ у м. Кривому Розі, згідно акту ДПІ у м. Херсон від 04.03.11р. №607/23-2/37048928 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Альтекс-Юг» встановлено, що відповідно до матеріалів податкової звітності ПП «Альтекс-Юг», поданих ДПІ у м. Херсоні земельні ділянки у підприємства відсутні, підприємство не подає до ДПІ у м. Херсоні відомості про наявність документів про землю та розрахунків земельного податку, об'єкти нерухомості - будинки (домоволодіння), належного на праві приватної власності, техніка та інші основні фонди на підприємстві відсутні, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток (остання декларація надана за три квартали 2010 року (дані щодо наявності основних фондів відсутні), власні транспортні засоби також відсутні підприємство не подає до ДПІ у м. Херсоні розрахунку транспортного збору, підприємством також не подається податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища.
Відповідно до розрахунку комунального податку за грудень 2010 року кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа (директор підприємства ОСОБА_5), який, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не міг здійснювати такий обсяг роботи.
Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ПП «Альтекс-Юг» не мало можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання товарів від контрагентів - постачальників, а далі реалізовувати товари контрагентам – покупцям, в тому числі ПП «Библос».
В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відтак зроблені висновки, що зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Крім цього, згідно з актом перевірки ДПІ у м. Херсоні від 09.03.2011р. №614/23-2 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Стілет-Юг» копії отриманих податкових накладних ПП «Библос» від ПП «Стилет-Юг» оформлені на поставки сантехніки: в т.ч. крани, муфти, кріплення, фільтри води, труби, клапани, шланги та ін.
Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах відповідачем використано інформацію наданою Бориспільською ОДПІ, ДПІ у Подільському районі м. Києва, та ДПІ у м. Херсоні, відповідно до якої керівники та засновники контрагентів ПП «Стилет-Юг» не мали ніякого відношення до створення та ведення - фінансово-господарської діяльності підприємств, ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку та податкову звітність не складали та не підписували, згідно з висновками спеціалістів дослідно-експертно-криміналістичних центрів (дослідження підписів виконаних від імені керівників) підписи виконувались іншими, невстановленими особам.
Виходячи з висновків вищенаведених матеріалів перевірки, постачальники товарів ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет–Юг» проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, таким чином усі операції купівлі-продажу ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет–Юг» з його постачальниками та покупцями, в тому числі з ПП «Библос», за період: березень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу, до «вигодонабувача».
Таким чином, податковим органом зроблено висновки, що і правочини вчинені ПП «Библос» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у грудні 2011 року не спричинили реальне настання наслідків, самі правочини містять ознаки нікчемності і відповідно суми податку на додану вартість в розмірі 30703,00 грн. сплачені позивачем ПП «Библос» при здійснені операцій безпідставно включені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до податкового кредиту за грудень 2011 року, а сума податку на додану вартість за цей період підлягає відповідному збільшенню.
Згідно з роз’ясненнями Вищого адміністративного суду України, викладеними в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 “Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України” обов’язковою умовою для визнання недійсним правочину відповідно ст.228 Цивільного кодексу України є встановлення наявності умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, який виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, шляхом ухилення від сплати податку, зменшення бази оподаткування чи отримання безпідставної майнової вигоди тощо. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України факт наявності умислу в однієї чи обох сторін на вчинення протиправного господарського зобов’язання, яке суперечить інтересам держави та суспільства, повинен підтверджуватись належними доказами.
На думку суду, доказами наявності протиправного умислу, в даному випадку, можуть бути, зокрема, матеріали кримінальної справи або вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Жодних доказів на підтвердження наявності умислу в діях позивача та його контрагента, в тому числі які б свідчили про порушення кримінальної справи або притягнення підприємця ОСОБА_1 чи керівництва ПП «Библос» до кримінальної відповідальності відповідачем суду не надано.
Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Водночас відповідачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.
Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача звертав увагу суду на те, що позивачем не представлено товарно-транспортних документів, шляхових (подорожніх) листів з відмітками про маршрут перевезення, відстань, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, актів приймання-передачі товару при проведенні фінансово-господарських операцій. Також, позивачем не надавались документальні дані щодо ідентифікації кожної одиниці товару, що не дало можливості відповідачу прослідкувати походження товару. Крім цього, зазначив, що значна відстань між м. Івано-Франківськом та м. Кривим Рогом виключає реальну можливість та економічну доцільність в самостійному транспортуванні вказаного товару у спосіб, описаний підприємцем ОСОБА_1
Відповідно до частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» № 207 від 25.02.2009р., для водія фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб автомобільним транспортом необхідно мати: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаний перелік супровідних документів є вичерпним і не передбачає доповнень.
Таким чином, в даному випадку, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, шляхових листів як і інших супровідних документів є безпідставними та не підтверджують факт безтоварності господарських операцій між підприємцем ОСОБА_1 та ПП «Библос». Не є такою обставиною, яка б підтверджувала факт безтоварності операції і невіднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості витраченого пального.
З пояснень підприємця ОСОБА_1, судом встановлено, що останній познайомився з власником ПП «Библос» в травні 2010 року, на виставці сантехнічної продукції в м. Києві, після чого була досягнута усна домовленість про можливість придбання відповідної сантехнічної продукції з відстрочкою платежу, шляхом самовивозу, безпосередньо із складу ПП «Библос», який знаходився, зі слів позивача, в гаражі житлового домоволодінні в м. Кривій Ріг. Точної адреси підприємець ОСОБА_1, не пригадував, з метою доставки продукції, в грудні 2010 року до м. Кривого Рогу виконував два рейси.
Відповідно до пояснення підприємця ОСОБА_1 транспортні роботи виконувались автомобілем Volkswagen Caddy, фургон малотоннажний 2005р.в. № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_6, мешканцю Калуша та експлуатувався підприємцем ОСОБА_1, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу від 15 травня 2010 року, про що зроблено запис в реєстрі за №4592 (а.с.50).
В судовому засіданні позивач пояснив, що для транспортування відповідного товару сантехнічної групи ним також залучався, в якості водія, найманий працівник ОСОБА_7, прийнятий на роботу продавцем, відповідно до типового трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого Івано-Франківським міським центром зайнятості 30.07.2010 р. за №09051001977 (а.с.52).
При розгляді справи судом встановлено, що вказаний товар поставлений у відповідності до наявних в матеріалах справи належним чином оформлених видаткових накладних № 437 від 01.12.2010 року, №447 від 02.12.2010 року, №448 від 02.12.2010 року, що також відображено в книзі обліку доходів та витрат позивача (а.с. 168-171), оригінал якої оглянутий судом в судовому засіданні. Позивачем здійснено оплату за вказаний товар у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень №102 від 27 грудня 2010 року на суму 24248,28 грн., № 86 від 10 грудня 2010 року на суму 45863,41 грн., № 88 від 15 грудня 2010 року на суму 114107,91 грн. (а.с. 161-163). Також, у позивача наявні податкові накладні, виписані ПП «Библос», копії яких містяться в матеріалах справи, №448 від 02 грудня 2010 року (а.с. 35), №447 від 02 грудня 2010 року (а.с. 38-39) та №437 від 01 грудня 2010 року (а.с. 42).
Слід зазначити, що на момент вчинення поставки та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва.
Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Закон України «Про податок на додану вартість» визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.
За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Таким чином, за умови, що податковим органом не доведено, що відомості, які містяться в документах, які стали підставою для формування податкового кредиту, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також відсутності доказів, що відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року з врахуванням здійснених господарських операцій із ПП «Библос». При цьому, збільшення податковим органом грошового зобов’язання позивачу за платежем податок на додану вартість в розмірі 38378, 75 грн., в тому числі 30703,00грн. за основним платежем та 7675,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є необґрунтованим.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи все вищенаведене, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими.
Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 11 КАС України, так як оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати, а не визнати нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.
З врахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001191703 від 11.07.11р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0001191703 від 11.07.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 12.03.2012 року.