Справа №2-а/1312/276/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2012 року. Личаківський районний суд м. Львовав
в складі
головуючого судді Гирич С. В.
при секретарі судових засідань Попович Х.І.
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
та представника відповідача Соколовської О.І.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні
розглянувши адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_2 до Личаківської районної адміністрації, третьої особи ЛКП "Сріблястий" про скасування постанови, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся із адміністративним позовом до відповідача, третьої особи про скасування постанови Личаківської районної адміністрації №181 від 25.08.2011р. про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивує тим, що від державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ, яким було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього штрафу йому стало відомо, що постановою адміністративної комісії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.8.2011р. №181 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КпАп України та накладено штраф у розмірі 2244грн. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що порушує його права з таких підстав.
Підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності стало порушення п.20.1.24 Правил благоустрою м. Львова –самочинне встановлення літнього майданчика по АДРЕСА_1 (на території супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_1»). В той же час зазначив, що вказаний літній майданчик, є тимчасовим наметом без облаштування фундаменту, що розташований біля супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_1»по АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в користуванні не органу місцевого самоврядування, а ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек».
Крім цього вважає, що дозволу органу місцевого самоврядування на встановлення літнього майданчика він не зобов’язаний був отримувати, оскільки відповідно до положень ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»визначено, що відносини, які пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, регулються виключно законами. На даний час Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»внесено зміни в положення Закону України «Про благоустрій населених пунктів», зокрема скасовано повноваження органів місцевого самоврядування в частині надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення. Йому відомо, що на даний час дійсно органами державної влади розробляється Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, однак поки що такий не затверджений. В той же час вважає, що відповідач безпідставно керувався Правилами благоустрою м. Львова, оскільки такі являються підзаконним актом і в цій частині не відповідає законодавству України у сфері дозвільної системи, так як неправомірно прив’язують самочинність встановлення літніх майданчиків до відсутності дозволів, наявність яких не вимагається законодавством. У зв’язку із цим вважає, що його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому просить адміністративний позов задоволити.
В судовому засіданні позивач, його представник позов підтримали, дали пояснення аналогічні вище наведеним, додатково доповнили, що протокол про скоєння адміністративного правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки він не був присутній при його складанні, не знає де знаходиться ЛКП «Сріблястий». Про розгляд матеріалів адміністративною комісією його ніхто не повідомляв.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов заперечила, пояснила що в своїй діяльності Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради керується Порядком благоустрою м. Львова, який затверджений ухвалою Львівської міської ради. Відповідно до п.20.1.24 зазначеного Порядку передбачено накладення адміністративного стягнення за самочинне встановлення літніх майданчиків. Оскільки позивачем дозволу на встановлення літнього майданчику по АДРЕСА_1 в органі місцевого самоврядування не було отримано, а тому щодо нього працівниками ЛКП «Сріблястий»було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Вказаний протокол був предметом розгляду на засіданні адміністративної комісії без участі позивача, який на виклик комісії не з’явився. Доказів вручення повідомлення про виклик на засідання адміністративної комісії вона представити не може, так як правопорушник викликався простою поштою. Однак вважає, що на позивача накладено правомірно адміністративне стягнення у зв’язку із чим просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Представник 3-ї особи ЛКП «Сріблястий»у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд позов задовільняє з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що постановою №181 у справі про адміністративне правопорушення від 25.08.2011р. (а.с.6) адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення передбачене ст.152 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1122 грн.
Як вбачається із змісту постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення від 25.07.2011р. (а.с.35), яке полягало у тому, що ОСОБА_2 самочинно встановив літній майданчик на АДРЕСА_1 (ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1»), чим порушив п.20.1.24 Правил благоустрою м. Львова.
З договору №ГО-067-А7-105 від 28.02.2011р. укладеного між ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»та ФОП ОСОБА_2 (а.с.8-13) вбачається, що останньому надано в строкове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення розташованого в торговому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 та територію прилеглу до ТЦ, загальною площею не більшою ніж 80 м.кв. Відповідно до п.2.2 договору визначено, що сторона-2 може використовувати об’єкт оренди зокрема для встановлення палатки із продажу пива, соків, вод, тощо, встановлення спеціальних збірно-розбірних конструкцій для проведення спортивно-масових та культурно-розважальних заходів.
В судовому засіданні позивач визнав той факт, що дійсно ним було облаштовано літній майданчик на території ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка йому передана в оренду та перебуває у користуванні ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», однак вважає, що жодного дозволу для встановлення такої споруди не зобов’язаний отримувати в органах місцевого самоврядування, оскільки такий не вимагається чинним законодавством України, а обов’язок покладений на нього Правилами благоустрою м. Львова суперечить законам України, які мають вищу юридичну силу.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Дійсно п.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»в редакції від 08.12.2009р. було передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об'єктів благоустрою.
Однак, з 12.03.2011р., внаслідок набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011р., було внесено зміни в п.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»шляхом його викладення в новій редакції, а саме що «до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення обсягів пайової участі власників будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою».
Крім цього, ч.3 ст.34 названого закону, яка регулює Правила благоустрою території населеного пункту, порядок їх розроблення, зміст, тощо, доповнено новим абзацом відповідно до якого Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Таким чином з наведеного випливає, що цими змінами до Закону України «Про благоустрій населених пунктів»скасовано повноваження сільських, селищних та міських рад у сфері благоустрою населених пунктів в частині надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення. А отже, адміністративна комісія Личаківської районної адміністрації м. Львова вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повинна була керуватися тими положеннями Правил благоустрою м. Львова, що не суперечать законам України.
Крім цього, у відповідності до положення ч.4 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Судом встановлено, що ні на липень 2011р., ні на даний час такого порядку не встановлено. Однак суд вважає, що даний факт не повинен обмежувати суб’єкта господарювання у здійсненні підприємницької діяльності в разі дотримання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», законодавства про підприємницьку діяльність, законодавства про містобудування, а також підзаконних нормативно-правових актів органів влади та органів місцевого самоврядування в частині, що не суперечать законам України.
Оскільки станом на липень 2011р. центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури не встановлено порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, і необхідність дозволу для розміщення літнього майданчика позивачем повинна визначатися виключно законами України, якими на той час не встановлено жодного обов’язку для суб’єкта господарської діяльності для отримання такого, а п.20.1.24 Правил благоустрою м. Львова суперечить ч.3 ст.34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», якою прямо визначено заборону органам місцевого самоврядування на встановлення обов’язку отримання суб’єктами господарської діяльності дозволів, не передбачених законами України, а тому суд приходить до висновку про те, що в діях позивача відсутні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КпАП України.
Крім цього, відповідно до положення ч.2 ст.254 КпАП України визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.35) такий складався у відсутності позивача, при цьому у протоколі зазначено, що він складався 25.07.2011 року в ЛКП «Сріблястий»та що у присутності свідків правопорушник відмовився від підпису. Однак сам позивач ствердив, що ніколи в ЛКП «Сріблястий»він не був, з протоколом його не ознайомлено, копію протоколу не вручено.
Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача визнала, що дійсно позивач на засіданні адміністративної комісії, де розглядалося питання про його притягнення до адміністративної відповідальності, присутній не був, доказів про його повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідача відсутні.
Таким чином суд приходить до висновку, що при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення були порушені права позивача, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності передбачені ст.268 КпАП України, оскільки він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку захистити свої інтереси.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що постанова адміністративної комісії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №181 від 25.08.2011р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправною, у зв’язку з чим її слід скасувати, а провадження по справі закрити.
Керуючись ст.ст.2, 71, 160-163, 171-2 КАС України, ст.ст.152, 254, 268 КпАП, ст.19 Конституції України, ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст.ст.10,34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №181 від 25.08.2011р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.152 КпАп України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1122 грн. Провадження по справі закрити.
Постанову суду остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: Гирич С. В.