УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого - судді Короленка М. П. суддів Бартащук Л.В., Ковальської В.В. за участю прокурора Карпука Ю.А. потерпілого
представника потерпілого захисника ОСОБА_1. підсудних ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями захисника ОСОБА_1., засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_3на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2007 року
встановила:
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2007 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. в АДРЕСА_1, не судимий засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. в АДРЕСА_2, не судимий засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
Справа №11-а-1398 Категорія КК: ч. 2 ст. 289 Головуючий у першій інстанції Фрич Т.В. Доповідач Ковальська В.В.
Задоволені цивільні позови, заявлені по справі: з ОСОБА_2. і ОСОБА_3стягнуто солідарно на користь ТОВ «Стренг» 5214 гривень 35 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_4. - 25436 гривень на відшкодування матеріальної та 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_2. і ОСОБА_3. засуджені за незаконне заволодіння транспортними засобами з будь-якою метою, вчинені за таких обставин.
ОСОБА_2. і ОСОБА_3., маючи умисел на незаконне заволодіння транспортними засобами з будь-якою метою, вступили у попередню змову з двома невстановленими слідством особами, справа відносно який виділена в окреме провадження. Діючи відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3. виявив по проспекту Повітрофлотському 17 в м. Києві автомобіль Хонда Акорд, державний номер НОМЕР_1, вартістю 174000 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_4. та приблизно 18.03.2006 року повідомив про це по телефону особу, справа відносно якої виділена в окреме провадження.
19.03.2006 року близько 4 години ОСОБА_3., ОСОБА_2. та дві особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, прибули в м. Київ за вищевказаною адресою, де ОСОБА_2. та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, стояли біля будинку та спостерігали за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки повідомити про це іншу особу, справа відносно якої виділена в окреме провадження, яка в цей час за допомогою металевого предмета зламала замок дверей згаданого автомобіля, за допомогою спеціального пристрою зняла блок сигналізації та проникла до салону автомобіля і також за допомогою спеціального пристрою провела перепрограмування системи комп'ютера автомобіля, завела двигун і заволоділа автомобілем.
Після вчинення злочину ОСОБА_3., ОСОБА_2. та дві особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли і розпорядились викраденим майном на свій розсуд.
12.04.2006 року ОСОБА_2., ОСОБА_3. та дві особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, за аналогічних обставин та аналогічним способом заволоділи автомобілем Хонда Акорд, державний знак НОМЕР_2, який належав ТОВ «Стронг» і який був припаркований біля будинку АДРЕСА_3
19.04.2006 року ОСОБА_2., ОСОБА_3. та дві особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, за аналогічних обставин та аналогічним способом заволоділи автомобілем Хонда Акорд, державний знак НОМЕР_3, вартістю 145800 гривень, який належав ОСОБА_5. і був припаркований біля будинку АДРЕСА_4
Всі вищевказані автомобілі в подальшому були виявлені та передані власникам. При огляді автомобілів у сервісних центрах «Хонда» було встановлено, що під час викрадення автомобіля, який належав потерпілому ОСОБА_4. спричинена матеріальна шкода на суму 25436 гривень 80
копійок, а під час викрадення автомобіля, належного ОСОБА_5. завдана матеріальна шкода на суму 24477 гривень 24 копійки.
В апеляції на вирок суду захисник засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 посилаючись на неправильність і неповноту досудового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду щодо ОСОБА_2. і ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на додаткове досудове розслідування.
Захисник вважає, що у справі є недоведеною та обставина, що ОСОБА_2. вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_3. та двома іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження. При цьому захисник звертає увагу на те, що матеріали справи відносно ОСОБА_6. і ОСОБА_7, на яких ОСОБА_2. у своїх перших показаннях вказував як на осіб, з якими він вчиняв злочини, виділені незаконно та безпідставно. Також є незаконним зупинення провадження у справі відносно ОСОБА_6. і ОСОБА_7 у зв'язку з їх розшуком, оскільки насправді такий розшук оголошений не був та не ведеться. Зокрема, ОСОБА_7. з'явився до Дарницького районного суду м. Києва, захисник клопотав про допит його в якості свідка по справі, проте суд таке клопотання не задовольнив.
Апелянт вказує на те, що у справі не встановлена сума реальних збитків, завданих власникам автомобіля у зв'язку з їх вилученням внаслідок злочину. Пошкодження автомобілів, зазначені у калькуляціях СТО не співпадають з пошкодженнями, які були описані працівниками міліції при огляді автомобілів.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону полягають в тому, що при обранні ОСОБА_2 і ОСОБА_3. міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою відповідні подання, погоджувались не з прокурором Дарницького району м. Києва, а невідомою особою. Строк тримання під вартою вказаних осіб закінчився 25.07.2006 року, справа надійшла до суду 31.07.2006 року, тому тримання ОСОБА_2. і ОСОБА_3під вартою 25 та 26 липня 2006 року є незаконним, у зв'язку з чим всі докази, зібрані у справі є незаконними і при винесенні вироку суд не міг на них посилатись, як на докази.
Під час досудового слідства було порушено право на захист ОСОБА_2. та ОСОБА_3Це виразилось в тому, що ОСОБА_2. і ОСОБА_3. були фактично затримані на день раніше, ніж складені протоколи про їх затримання в порядку ст. 115 КПК України.
Незважаючи на те, що обвинуваченого ОСОБА_3. захищав адвокат ОСОБА_8., органом досудового слідства відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_3. проводилось без адвоката, що є порушенням права обвинуваченого на захи ст.
Захисник зауважує щодо неповноти досудового слідства, яка полягає в тому, що органами досудового слідства не були виконані окремі доручення
про проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_6. , ОСОБА_7, ОСОБА_9. , ОСОБА_10. В матеріалах справи відсутні дані про затримання та тримання в Дарницькому РУ ГУ MB С України в м. Києві ОСОБА_9. , ОСОБА_10, ОСОБА_7. Вказані обставини, на думку захисника, свідчать не лише про неповноту досудового слідства, а й про фальсифікацію матеріалів справи.
Також в апеляції зазначено, що ОСОБА_2. після фактичного затримання працівниками міліції добровільно повідомив про вчинені злочини 18.03.2006 року та 18.04.2006 року та добровільно видав автомобілі, якими заволодів у вказаний час, що відповідно до ч. 4 ст. 289 КК України може бути підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
В доповненні до апеляції захисник ОСОБА_1. вказує на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при розгляді цивільних позовів, які полягають у тому, що потерпілий ОСОБА_4. на досудовому слідстві не заявляв цивільного позову та не визнавався цивільним позивачем, а подав позовну заяву про стягнення матеріальної та моральної шкоди лише під час судового слідства 14.12.2007 року і суд також не визнавав його цивільним позивачем. Крім того, суд не вирішив клопотання захисника ОСОБА_1. про відмову у прийнятті позову ОСОБА_4., а постановляючи вирок, задовольнив позов потерпілого ОСОБА_4.
Аналогічно органом досудового слідства та судом не визнавалось цивільним позивачем про справі ТОВ «Стронг», проте суд стягнув з підсудних на користь вказаного товариства 5214 гривень 35 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.
При цьому у вироку суд не мотивував свої висновки щодо визначення сум матеріальної та моральної шкоди.
На вирок суду подана апеляція засудженим ОСОБА_3., в якій він також просить вирок суду щодо нього скасувати і виправдати його, а якщо це неможливо - то повернути справу на додаткове розслідування. Засуджений стверджує про те, що він непричетний до вчинення злочинів і вважає неправильним, що в основу вироку були покладені його показання, які він давав під впливом психологічного та фізичного насильства з боку працівників міліції, які в подальшому сфальсифікували матеріали справи.
Також апелянт вказує на порушенням вимог кримінально-процесуального закону, допущені органами досудового слідства і судом в процесі розслідування і розгляду справи. Зокрема, відтворення обстановки і обставин подій проводилось без свідків, понятих та адвоката ОСОБА_8., який захищав інтереси ОСОБА_3в той час за призначенням. В судовому засіданні був порушений принцип безпосередності суду, оскільки в день судового засідання, коли викликалась свідок ОСОБА_11, яка не була присутньою при проведенні відтворення обстановки і обставин подій, його та ОСОБА_2. не доставили в судове засідання з СІЗО. Свідок ОСОБА_11 написала заяву про те, що вона підтримує свої покази, дані
на досудовому слідстві, а в судовому засіданні не допитувалась. Проте судом були допитані особи, які були зацікавлені у розгляді справи і які на досудовому слідстві чинили тиск на ОСОБА_3. - це працівники міліції ОСОБА_12. та інша особа, прізвища якої апелянт не пам'ятає і їх показання суд взяв до уваги.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відшкодування збитків, завданих заволодінням транспортними засобами, засуджений ОСОБА_3. зазначає, що позовні заяви про відшкодування шкоди були відсутні, а в судовому засіданні матеріали, що стосуються відшкодування шкоди, не розглядались.
В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_3. наголошує на тому, що на досудовому слідстві були сфальсифіковані покази свідка ОСОБА_11. , яка не була присутньою на відтворенні обстановки і обставин подій, а в судовому засіданні її покази не перевірялись та вказує на те, що органами досудового слідства не були зібрані у повному обсязі дані, які характеризують його як особу, зокрема, дані про роботу та навчання. В доповненні до апеляції ОСОБА_3. просить вирок суду скасувати і постановити законний вирок.
В апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_2. просить вирок суду щодо нього змінити, застосувавши вимоги статей 69 та 75 КК України.
ОСОБА_2. вказує на те, що всі злочини він вчиняв сам, в змові з ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_7 не перебував, а свої перші показання про те, що вчинив злочин за змовою з вказаними особами давав тому, що хотів зменшити участь у вчиненому злочині. Також апелянт звертає увагу на обставини, які пом'якшують його покарання і які суд не взяв до уваги при призначенні покарання: добровільна видача працівникам міліції двох автомобілів, визнання вини та щире розкаяння у вчинених злочинах, відсутність судимості, позитивні характеристики з місця проживання та наявність сина, віком 10 років.
Засуджений ОСОБА_2. не погоджується з сумами, визначеними судом на відшкодування матеріальної шкоди, пояснюючи це тим, що у всіх випадках заволодіння автомобілями були зламані замки на дверцятах та замки запалювання, а решти поломок не було.
В заяві до Апеляційного суду м. Києва від 5.07.2007 року засуджений ОСОБА_2. просить застосувати до нього амністію, посилаючись на те, що він має на утриманні неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянтів, які підтримали свої апеляції та апеляцію захисника, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудних; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія судців вважає, що апеляція захисника підлягає до задоволення, апеляції
засуджених підлягають до задоволення частково, а вирок суду належить скасувати з направленням справи на додаткове досудове розслідування, виходячи з таких підстав.
Мотивуючи доведеність вини та кваліфікацію дій підсудних за ч. 2 ст. 289 КК України, суд послався на показання обвинувачених ОСОБА_2. і ОСОБА_3., які давались ними на досудовому слідстві при допиті в якості підозрюваних і обвинувачених та в процесі відтворення обстановки і обставин подій про те, що вони вчиняли заволодіння автомобілями за попереднім зговором між собою та двома особами - ОСОБА_6. і ОСОБА_7 Проте, вже на досудовому слідстві ОСОБА_2. і ОСОБА_3. змінили свої показання, посилаючись на те, що первинні показання вони давали під психологічним тиском з боку працівників міліції.
Засуджений ОСОБА_3. в своїй апеляції вказує на порушення його права на захист при відтворенні обстановки і обставин подій, зокрема про проведення вказаної слідчої дії у відсутності адвоката ОСОБА_8., який на досудовому слідстві захищав інтереси ОСОБА_3та відсутності понятих.
Так, з протоколу відтворення обстановки і обставин подій від 3.05.2006 року (т.1, а.с. 154) вбачається, що вказана слідча дія дійсно проводилась без захисника ОСОБА_3 ОСОБА_8., а заява ОСОБА_3 про відмову від послуг адвоката при відтворенні обстановки і обставин подій датована 4.05.2006 року (т.1, а.с. 153), тобто днем, наступним за проведенням слідчої дії. Суд не з'ясував причин розбіжностей у датах, якими датовані протокол слідчої дії та заява обвинуваченого, яка мала передувати вказаній дії. А перевірка дотримання вимог кримінально-процесуального закону при проведенні відтворення обстановки та обставин подій в судовому засіданні була зведена до оголошення показань свідка ОСОБА_11. , яка пояснювала, що вона була присутньою при проведенні вказаної слідчої дії в якості понятої. При цьому суд послався у вироку на дані вказаного протоколу відтворення обстановки і обставин події, як на доказ причетності, зокрема, ОСОБА_3до вчинення злочинів та наявності попередньої змови між ним, ОСОБА_2. і двома особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження на вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами.
Інших доказів причетності до вчинення злочинів ОСОБА_3 та наявності попередньої змови між ним, ОСОБА_2. і двома особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження на вчинення злочинів, крім показань ОСОБА_2. і ОСОБА_3., від яких вони відмовились, суд у вироку не навів.
Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що органами досудового слідства обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, були досліджені поверхово та однобічно.
В процесі судового розгляду справи суд не звернув уваги на неповноту і однобічність дослідження обставин справи, не усунув недоліки, допущені на досудовому слідстві та постановив вирок.
Відповідно до вимог ст. ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий зобов"язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об"єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, які пом"якшують і обтяжують покарання; при провадженні досудового слідства доказуванню в кримінальній справі підлягають обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого у його вчиненні і мотиви злочину.
Органами досудового слідства у повній мірі не виконані вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України, внаслідок чого в справі були допущені однобічність і неповнота досудового слідства.
Так, ОСОБА_2. вказуючи на досудовому слідстві на те, що заволодіння автомобілями він вчиняв за попередньою змовою з ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_7, пояснював роль кожної із вказаних осіб у процесі заволодіння транспортними засобами та у розпорядженні цими засобами. Зокрема, ОСОБА_2. пояснював, що автомобілі з м. Києва переганялись в м. Ватутіно Черкаської області, де розташуванням автомобілів займався ОСОБА_6 , а саме: автомобіль, яким вони заволоділи 18.03.2006 року був поміщений в боксі гаражного кооперативу в м. Ватутіно; автомобіль, яким вони заволоділи 11.04.2006 року ОСОБА_6 перегнав у гараж свого брата; а автомобіль, яким вони заволоділи 18.04.2006 року ОСОБА_6 перегнав у гараж до наглядно знайомого на ім'я ОСОБА_12.
Згідно з матеріалами один автомобіль був виявлений в гаражі на дачі брата ОСОБА_6. - ОСОБА_7. в процесі проведення обшуку по іншій кримінальній справі, а два автомобілі були виявлені в місцях, вказаних ОСОБА_2. працівниками міліції: гаражному боксі в м. Ватутіно та гаражі, який належав ОСОБА_9. Проте, органи досудового слідства не з'ясували обставин, за яких вказані автомобілі опинились у місцях, де вони були виявлені. Так, органи досудового слідства не встановили, кому належав бокс в гаражному кооперативі м. Ватутіно, хто мав доступ до нього та коли і хто поставив у цей бокс автомобіль. Аналогічно не встановлені обставини, за яких автомобілі ставились у гаражі, які належали ОСОБА_10. - братові ОСОБА_6. та ОСОБА_9.
Органи досудового слідства обмежились допитами власників гаражів -ОСОБА_7. і ОСОБА_9.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що йому невідомо про те, хто і коли поставив у гаражі на його дачі автомобіль з київськими номерами.
А свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві показав, що коли він виявив у своєму гаражі чужий автомобіль, то зателефонував
своєму синові Михайлові і той пояснив, що автомобіль поставив у гараж його знайомий з м. Ватутіно.
В матеріалах кримінальної справи відсутні покази свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві, а допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_2. і попросив поставити автомобіль в гараж. При цьому суд не з'ясував у свідка коли ОСОБА_2. телефонував свідкові, хто, коли і яким чином автомобіль пригонив і ставив в гараж та інші обставини, пов'язані з поміщенням автомобіля у гараж його батька. Крім того, свідок ОСОБА_9 повідомив суду про те, що 30.06.3006 року він доставлявся в Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві, де його допитували із застосуванням фізичного насильства та затримали на три дні після чого приїхали його батьки і забрали з міліції. Проте, суд не перевірив обставин, на які посилався свідок, зокрема, не з'ясував чи дійсно свідок допитувався на досудовому слідстві і якщо допитувався, то чому в матеріалах справи відсутні його пояснення чи протоколи допитів.
Встановлення обставин, за яких автомобілі розташовувались у вищевказаних гаражах мають суттєве значення для правильного вирішення справи та правильної кваліфікації дій винних осіб.
Також суттєве значення для правильної кваліфікації дій винних осіб має значення встановлення розміру реальної шкоди, завданої заволодінням автомобілів.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3і ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 289 КК України за ознакою значної шкоди, завданої потерпілим, органи досудового слідства виходили з вартості автомобілів, визначених на підставі показів потерпілих ОСОБА_4. і ОСОБА_5. про те, за яку суму коштів ними були придбані автомобілі та за балансовою вартістю ТОВ «Стронг». Розмір реальної шкоди, завданої потерпілим внаслідок незаконного заволодіння автомобілями не встановлювався, хоча до матеріалів справи були долучені документи, надані потерпілим ОСОБА_4. та ТОВ «Стронг» про вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведених після передачі автомобілів їх власникам працівниками міліції, з урахуванням вартості запасних частин. Потерпіла ОСОБА_5. на досудовому слідстві не могла повідомити про вартість відновлювальних робіт її автомобіля.
В судовому засіданні прокурор змінив обвинувачення, посилаючись на те, що при кваліфікації дій підсудних необхідно враховувати реальну шкоду, завдану власникам автомобілів, а саме: вартість відновлювальних ремонтів автомобілів, що складало 25436 гривень 80 копійок для потерпілого ОСОБА_4., 5214 гривень 35 копійок для ТОВ «Стронг» та 24477 гривень для потерпілої* ОСОБА_5. При цьому прокурор посилався на дані про вартість відновлювальних ремонтів, які були в справі, а також на калькуляцію вартості ремонту автомобіля ОСОБА_5., наданого в процесі
судового слідства в якості додатку до позовної заяви страхової компанії «Форміка». Суд визнав доведеним розмір реальної шкоди, завданої власникам автомобіля внаслідок незаконного заволодіння ними, виходячи з сум відновлюваних ремонтів. При цьому ні органи досудового слідства, ні суд не встановили, які пошкодження були завдані автомобілям при їх незаконному заволодінні, оскільки дані про пошкодження автомобілів, які містяться в протоколах огляду автомобілів при їх виявленні працівниками міліції не співпадають з даними калькуляцій ремонтно-відновлювальних робіт та іншими матеріалами справи. Для прикладу - в протоколі огляду автомобіля Хонда Акорд д.н.НОМЕР_3 який належить потерпілій ОСОБА_5. не зазначено пошкодження у вигляді тріщини лобового скла, проте, на досудовому слідстві потерпіла заявляла про таке пошкодження і з калькуляції СТО вбачається, що таке пошкодження автомобіля усувалось. Органи досудового слідства не встановили чи мало місце таке пошкодження і коли та за яких обставин воно виникло. В протоколі огляду автомобіля д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4. вказано на відсутність певних деталей та зазначені пошкодження, але чи співпадають вони з пошкодженнями, які усувались на СТО і чи пов'язані ці пошкодження з незаконним заволодінням транспортним засобом - не з'ясовано.
Таким чином, розмір реальної шкоди, завданої потерпілим внаслідок незаконного заволодіння транспортними засобами по справі не встановлений.
Отже, органи досудового слідства не провели необхідні слідчі дії у такому обсязі, який потрібен для встановлення істини в справі. Перекладення виконання цих дій на суд фактично буде свідчити про покладення на суд обов'язку проведення досудового слідства, що є неприпустимим, оскільки така функція невластива суду. Тому для усунення неповноти досудового слідства справа підлягає поверненню на додаткове досудове розслідування.
При проведенні досудового слідства необхідно з'ясувати обставини, викладені в мотивувальній частині ухвали і в залежності від отриманих доказів прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Крім того, колегія суддів звертає увагу органів досудового слідства на те, що при проведенні додаткового розслідування справи необхідно перевірити стан розслідування справ, виділених відносно ОСОБА_6. і ОСОБА_7, оскільки з протоколу судового засідання по даній справі вбачається, що ОСОБА_7. з'являвся в судове засідання і захисник ОСОБА_1. заявляв клопотання про його допит в якості свідка, та вирішити питання про об'єднання справ відносно ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_6. і ОСОБА_7 в одне провадження на підставі ст. 26 КПК України, що сприятиме всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляція захисника ОСОБА_1. задовольнити, апеляції засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_3задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2007 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати. А справу направити прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового досудового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 і ОСОБА_3. - утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 залишити без змін.