Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді                     – Ковальчук Н.М.,

суддів                               – Ковалевича С.П., Собіни І.М.,

секретар судового засідання                     – Пиляй І.С.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Андрощука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»на рішення Радивилівського районного суду від 26 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа на стороні відповідача –начальника Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»Головко Олександр Миколайович, про визнання незаконним наказу та його скасування, зміни причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду від 26 січня 2012 року позов ОСОБА_3 до ДП «Центр державного земельного кадастру», третя особа на стороні відповідача –начальника Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»Головко О.М., про визнання незаконним наказу та його скасування, зміни причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»від 28 лютого 2011 року № 23К «Про звільнення ОСОБА_3 з роботи».Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»28 лютого 2011 року відповідно до наказу № 23-к з п. 1 ст. 41 КЗпП України (за одноразове грубе поручення трудових обов’язків керівником підрозділу) на звільнення за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).Стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2011 року по 05 липня 2011 року включно в розмірі 10055 (десять тисяч п’ятдесят п’ять) гривень 98 копійок (середній заробіток 116 х 86 робочих днів), три мінімальних розміри заробітної плати у відшкодування моральної шкоди, 450 (чотириста п’ятдесят) гривень 24 копійки сплачених коштів за проведення експертизи.Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із рішенням суду в частині стягнення на користь позивачки трьох мінімальних заробітних плат в рахунок відшкодування моральної шкоди, Рівненська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру»оскаржила його в апеляційному порядку.

_______________________________________________________________________________

Справа №2-247/11 Головуючий в суді І ін.: Драновська С.З.

Провадження № 22-ц 1790/538/2012 Суддя-доповідач: Ковальчук Н.М.

В поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом неправомірно стягнуто моральну шкоду на користь позивачки, оскільки відповідно до закону відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, чого в даному випадку не було. Стверджує, що Філія, навпаки, неодноразово йшла на поступки позивачці та давала можливість виправити недоліки її роботи та покращити виконавську дисципліну.Наполягає, що висновки місцевого суду про те, що звільнення позивачки за п.1 ст. 41 КЗпП України перешкоджало її працевлаштуванню і саме це завдало їй моральних страждань, є помилковими, оскільки в судових засіданнях був встановлений факт працевлаштування позивачки у Радивилівському територіальному центрі соціального обслуговування.Вказує також на відсутність причинно-наслідкового зв’язку як необхідної умови для відшкодування моральної шкоди між звільненням позивачки і її хворобою, оскільки хворіла вона з 02 по 16 березня 20011 року, а копію наказу про звільнення отримала 15 березня 2011 року.З цих підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із передбаченого законом обов’язку винної особи відшкодувати заподіяну її неправомірними діями моральну шкоду, а також врахував обсяг та тривалість душевних страждань позивачки та необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із ДП «Центр державного земельного кадастру», працюючи з 01.06.2001 року на посаді спеціаліста І категорії, а з 31.01.2011 року –начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»( а.с. 7-8).

Відповідно до наказу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»№ 23-К від 28.02.2011 року ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов’язків керівником відокремленого підрозділу (а.с. 10).

Оскаржуваним рішенням Радививілвського районного суду від 26 січня 2012 року даний наказ був визнаний незаконним та скасований.

Рівненська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру»оскаржила рішення суду лише в частині відшкодування моральної шкоди, тим самим в решті вимог, включаючи і визнання наказу про звільнення ОСОБА_3 незаконним та його скасування, погодившись із ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з довідки Радивилівського територіального центру соціального обслуговування № 03-5/220 від 29.11.2011 року, ОСОБА_3 було прийнято на роботу на посаду юрисконсульта з 06 липня 2011 року (а.с. 124).

Судом встановлено, що з моменту звільнення з роботи у відповідача 28 лютого 2011 року і до працевлаштування в Радивилівському територіальному центрі соціального обслуговування ОСОБА_3 не могла працевлаштуватися саме з причини звільнення. Причини звільнення за ч.1 ст.41 КЗпП України негативно позначилися на її діловій репутації, а відтак принизили її честь та гідність, що в свою чергу призвело до душевних страждань, втрати спокою, постійної нервової напруги. Окрім того, позивачка була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема здобути нову професію, за якою вона працевлаштувалася.

Колегія суддів приходить до переконання, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_3 мав місце саме з вини відповідача шляхом винесення незаконного наказу про звільнення, який в подальшому був скасований судом, і який відповідачем не оскаржений.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено причинного зв’язку між звільненням позивачки і її хворобою, оскільки хворіла вона з 02 по 16 березня 2011 року, а копію наказу про звільнення отримала 15 березня 2011 року. За таких обставин колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, з огляду на характер моральних страждань, їх глибину та тривалість, з врахуванням норм чинного законодавства, принципів розумності та справедливості слід зменшити визначити його в сумі 1500 гривень.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду від 26 січня 2012 року змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди з розміру трьох мінімальних заробітних плат до однієї тисячі п”ятсот гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя                               Ковальчук Н.М.

Судді:                               Ковалевич С.П.

                     Собіна І.М.