Справа № 22 - 805/2006 p. Головуючий І інстанції Сорока Г.П.
Категорія 5 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого - судді Песоцької Л.І.
суддів Ігнатоля Т.Г., Баркової Л.Л.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ательє „Люкс" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання переважного права купівлі частки у спільній власності, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності на приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2006 року,
встановила:
У січні 2006 року ТОВ „Ательє „Люкс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання переважного права купівлі частки у спільній власності і переведення прав та обов'язків покупця, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 26 грудня 2003 року продав 7/1000 частки нежилого приміщення по АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_2, не повідомивши ТОВ „Ательє „Люкс", як співвласника нежилого приміщення, про намір продати свою частку, чим порушив переважне право ТОВ на купівлю. Про цей продаж товариству стало відомо у грудні 2005 року після звернення відповідачки ОСОБА_2 з вимогами про усунення перешкод в користуванні приміщенням.
Рішенням Жовтневого районного суду від 31 травня 2006 року визнане за ТОВ „Ательє "Люкс" переважне право купівлі частки у спільній власності. Переведені на ТОВ „Ательє "Люкс" права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2003 року, згідно якого ОСОБА_2 купила у ОСОБА_1 нежиле приміщення за номером НОМЕР_1, вбудоване в багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, загальною площею 70,8 кв. м. Стягнуто з ТОВ „Ательє "Люкс" на користь ОСОБА_2 13200 грн., які внесені ТОВ „Ательє"Люкс" на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ „Ательє "Люкс" у відшкодування судових витрат з кожного по 66 грн. та на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр" судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення з кожного по 15 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення скасувати, в позові ТОВ „Ательє "Люкс" відмовити, посилається на те, що суд неправильно
застосував норми ЦК України (1963року), необгрунтовано дійшов висновку про те, що сторони є співвласниками спірного нежилого приміщення.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, представників ТОВ „Ательє „Люкс" ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які просили рішення залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні в частині стягнення з ТОВ „Ательє „Люкс" на користь відповідачки ОСОБА_2 13200 грн. з таких підстав.
Згідно зі ст. 114 ЦК України (в редакції 1963 року), при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів. Продавець частки в спільній власності зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права щодо будинків протягом одного місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі. При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця.
Згідно зі ст.362 ЦК (в редакції 2003 року), у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово попередити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовились від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом місяця, а рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що позивач ТОВ „Ательє „Люкс" за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 1995 року (а.с.5-9) придбав у Представництва Фонду державного майна України державне майно - вбудоване нежиле приміщення 129, площею 355,9 кв. м на першому поверсі дев'ятиповерхового жилого будинку по АДРЕСА_1, в якому знаходиться приватизоване державне підприємство „Ательє „Люкс" і яке складає 4/100 будинку. Відповідач ОСОБА_1 З грудня 2003 року придбав у Маріупольського Управління міського майна вбудоване нежиле приміщення 129а, загальною площею 70,8 кв. м на першому поверсі того ж будинку, яке складає 7/1000 будинку (а.с.29-31), 23 грудня 2003 року зареєстрував своє право власності на придбану частку приміщення в БТІ (а.с.32), а 26 грудня того ж року за договором купівлі-продажу (а.с.28) продав це приміщення відповідачці ОСОБА_2 без попереднього повідомлення співвласників про намір продати свою частку.
З урахуванням встановленого та положень закону суд правильно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ „Ательє „Люкс" про визнання переважного права купівлі частки вбудованого нежилого приміщення, яка належала ОСОБА_1 і переведення на ТОВ прав та обов'язків покупця.
Згідно з ч.І ст.261 ЦК України ( в редакції 2003 року) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності не пропущений, оскільки про продаж спірного приміщення йому стало відомо у листопаді-грудні 2005 року, і цей висновок підтверджується матеріалами справи, поясненнями представників позивача, відповідачки ОСОБА_2, показаннями свідків, матеріалами нотаріальної справи.
З доводами відповідачки ОСОБА_2 про те, що суд не мав підстав для застосування положень ст.ст.113,114 ЦК України в редакції 1963 року, не можна погодитись. Оспорюваний позивачем договір купівлі продажу укладений 26 грудня 2003 року, тобто в період дії ЦК в редакції 1963 року. Тому суд правильно застосував положення цього Кодексу, перевіряючи дотримання відповідачем ОСОБА_1 положень закону при продажу частки нежилого приміщення. Даний позов заявлено в період дії ЦК в редакції 2003 року, тому судом правильно застосовані положення і цього Кодексу відносно переважного права купівлі та його захисту.
Не можна погодитись і з доводами про те, що не підтверджується висновок суду, що сторони ТОВ „Ательє „Люкс" і ОСОБА_1 не були співвласниками спірного приміщення. Правовстановлюючими документами підтверджується факт належності зазначеним особам на праві спільної часткової власності нежилого вбудованого приміщення, розташованого на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1 і розмір їх часток.
Крім того, позивачеві ТОВ „Ательє „Люкс" та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належать приміщення 33 та 31 (а.с.20-21, 48,67-68, 112), спір з приводу спільного користування якими був предметом розгляду суду.
В установленому законом порядку питання про виділ частки зі спірної спільної часткової власності не вирішувалось.
Підстав для притягнення до участі у справі власників жилих приміщень будинку не має.
Підстав погодитися з доводами апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права, які є підставою для скасування рішення, не встановлено.
Між тим, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру грошової суми, яка стягнута з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2. Сторони в судовому засіданні відмовилися від визначення вартості спірної частки вбудованого нежилого приміщення на час розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що грошова сума за спірним договором -13200 грн. підлягає збільшенню на індекси інфляції.
Індекси інфляції за 2004 рік, 2005 рік і січень - травень 2006 року:
1,123x1,103x1,028=1,273
13200x1,273 = 16803,60
Таким чином, з ТОВ „Ательє „Люкс" на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 16803 грн.60 коп.
Звернути стягнення на грошові кошти в сумі 13200 грн. внесені позивачем на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області в рахунок забезпечення позову.
З ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнути, крім судових витрат зазначених в рішенні суду першої інстанції, судовий збір на розрахунковий рахунок Маріупольської міської ради по 18 грн. з кожного.
В решті частини рішення підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31 травня 2006 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ательє „Люкс" 13200 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ательє „Люкс" на користь ОСОБА_2 16803 (шістнадцять тисяч вісімсот три) грн.60 коп. Звернути стягнення на грошові кошти в сумі 13200 грн. внесені позивачем на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області
Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Маріупольської міської ради судовий збір по 18 грн. з кожного.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців.
Судді