Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1477/12 р. Головуючий у 1-й інстанції Скользнєва Н.Г.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончар О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Воробйової І. А.
при секретарі Черненко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2012 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання, -
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2011 року ПАТ «Дельта Банк»звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2008 року в сумі 179 058,77 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 червня 2008 року між ТОВ «КБ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання кредиту в сумі 20 000 доларів США під 9,9% річних. Кредит був наданий строком до 11 червня 2013 року.
В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договорам 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк»та ОСОБА_3 був укладений договір поруки відповідно до якого, останній зобов’язався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобов’язань за кредитним договором.
ОСОБА_2 не належним чином виконував свої зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом у зв’язки з чим банк просив стягнути достроково всю суму заборгованості з боржника та поручителя.
Не погоджуючись з позовом ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред’явили зустрічний позов в якому зазначають, що дії щодо укладення та виконання вищезазначеного кредитного договору, суперечать вимогам про валютне законодавство. Оскільки договір укладений в валюті, відмінній від гривні України та використання іноземної валюти за кредитним договором як засобу платежу суперечить ст. 99 Конституції України, ст. 533 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України», без індивідуальної ліцензії у позивача та відповідача просять визнати недійсним договір поруки, привести сторони в первісний стан, припинити зобов’язання за правочином, визнати недійсним договір застави автомобіля та стягнути з банка судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м.. Запоріжжя від 26 січня 2012 року первісний позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ Дельта Банк»заборгованість за кредитним договором № А01-07000-120608 від 12 червня 2008 року, станом на 27 квітня 2011 року, в сумі 179 058, 77 грн., та судові витрати.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.06. 2008 року між ТОВ «Комерційний Банк «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір № А01-07000-120608 про надання кредиту в сумі 20 000 доларів США під 9,9% річних. Кредит був наданий строком до 11 червня 2013 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 12.08.2008 року, між ТОВ КБ «Дельта Банк»та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна № А01-07000-120608, відповідно до умов якого відповідач/заставодавець передав ТОВ КБ «Дельта Банк»в заставу автомобіль марки Honda –модель; Accord, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, номер кузова/шасі: НОМЕР_1, об’єм двигуна 2400м3 реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2.
Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договорам 12.08.2008 року між ТОВ КБ «Дельта Банк»та ОСОБА_3 , був укладений договір поруки відповідно до якого, останній зобов’язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 боргових зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов’язань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до ОСОБА_2, так і до ОСОБА_3 чи до всіх одночасно.
З лютого 2009 року ОСОБА_2 не належним чином виконував свої зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом, внаслідок чого на 27 квітня 2011 року у ОСОБА_2 виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту 6 7999 доларів та відсоткам у сумі 3 121, 92 долари США.
Згідно до п.п. 1.9.1. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим кредитним договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом.
Загальна сума заборгованості по кредиту з урахуванням дострокового його повернення у ОСОБА_2 перед банком за зазначеним кредитом станом на 27 квітня 2011 року становить 179 058,77 грн., з яких заборгованість за кредитом – 17 322, 69 доларів США, що еквівалентно 137 982,15 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2011 рік, заборгованість за нарахованими відсотками за процентною ставкою 9,9% річних –3208,74 доларів США, що еквівалентно 25 558, 90 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 27.04.2011 рік, суми комісій, передбачених умовами кредитного договору –15 517, 72 грн., про що позивачем надано розрахунок.
Відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні в апеляційній скарзі клопотань, заяв про витребування доказів не заявлялося.
Сума заборгованості підтверджена позивачем розрахунком, відповідно до умов кредитного договору та статті 64 ЦПК України, який не спростований відповідачем. Альтернативного розрахунку або квитанцій, які не враховані банком на час розгляду справи при проведені розрахунку заборгованості, відповідач суду не надав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до статі 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину, правочин є дійсним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зведені до того, що розрахунки за спірним кредитним договором, неправомірно визначені і проводились обома сторонами в іноземній валюті.
Згідно до статті ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання договору недійсним та розірвання. Під час підписання спірного договору ОСОБА_2 був ознайомлений з його умовами та наслідками, за положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, при цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні.
Відповідно до статті 192 ЦК в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відповідно до статті 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Чинним законодавством не установлено і межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Оскільки ТОВ «КБ «Дельта Банк», як фінансова установа, в установленому законом порядку отримав 13.12.2001 року в НБУ банківську ліцензію № 67, на право здійснення операцій з валютними цінностями, то застосування індивідуального ліцензування щодо розрахунків за кредитом в іноземній валюті не вимагається.
Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Колегія суддів критично ставиться до апеляції ОСОБА_2 та ОСОБА_6 істотної зміни умов кредитного договору, що на їх думку є підставою для розірвання, оскільки виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України). Отже, позивач та його поручитель зобов’язані виконувати умови кредитного договору у відповідності до його умов та законодавства.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору, якими передбачено застосування іноземної валюти, а також відсутність індивідуальної ліцензії банку, суперечать вимогам закону, є неспроможними і спростовуються наведеними нормами закону .
Судом повно і всебічно з’ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддясуддясуддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.