Справа №1490/1408/12 29.03.2012 29.03.2012 29.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1490/980/12 Головуючий першої інстанції Андрощук В.В.
Категорія 37 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання Дубовій К.В.,
з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 і третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2012 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, в якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1. у віці 62 років помер її батько, ОСОБА_8, залишивши після себе спадкове майно, на яке претендують вона та відповідачка.
Однак, 1 грудня 2009 р., ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яким заповів усе належне йому майно на користь рідної сестри позивачки, ОСОБА_4
Посилаючись на те, що покійний батько хворів, внаслідок чого при складанні заповіту не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати, позивачка просила суд визнати вказаний заповіт недійсним на підставі ст. 225 ЦК України.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані докази і дійшов вірного висновку, що позивачка не довела, що при складенні оспорюваного заповіту ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Крім того, статтями 1235, 1236 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Частиною ч. 2 ст. 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 18 лютого 1994 р. та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 р. за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на ј частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Крім того, у складеному ним 4 лютого 2009 р. на користь ОСОБА_9, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 нотаріально посвідченому заповіті, покійний вказував, що йому належить також гараж АДРЕСА_2 та садовий будинок АДРЕСА_3.
1 грудня 2009 р. ОСОБА_8 склав новий заповіт, чим скасував попередній заповіт (ст. 1254 ЦК України), яким заповів усе належне йому майно на користь своєї дочки, ОСОБА_4 А ІНФОРМАЦІЯ_1. заповідач помер.
Новий заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у присутності свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11
Матеріалами посмертної судово-психіатричної експертизи від 10 січня 2011 р. підтверджено, що ОСОБА_8 за життя психічним захворюванням не страждав і ознак психічного розладу не проявляв. Спостерігався лікарями з приводу гіпертонічної хвороби, порушень мозкового кровообігу та дисциркуляторної енцефалопатії. Будь яких відхилень психічної діяльності (крім емоціональної лабільності) не помічалось. В березні-квітні 2009 року в нього була виявлена онкологічна патологія - рак шлунку, з приводу якої був оперований. В листопаді 2009 року він був госпіталізований через гостре наростання симптомів неврологічної патології. Медичні документи і показання свідків вказують на те, що 30 листопада і 1 грудня 2009 р., незважаючи на тяжкий стан, у хворого не спостерігалось будь-яких відхилень психічної діяльності. Таким чином, хоча при оформленні заповіту 1 грудня 2009 р. ОСОБА_8 виявляв ознаки тяжкого сумато-неврологічного стану внаслідок гострої полірадікулонейропатії Гейна-Барре з бульбарним синдромом без психічних порушень, він міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Посилання позивачки на неповноту вказаної експертизи безпідставні, оскільки допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 назвала медичні документи, що були використані при проведенні експертизи, в тому числі й ті, на які посилалась позивачка, відповіла на поставлені питання, чим доповнила указані висновки, і підтвердила свій висновок, а також те, що при складенні заповіту покійний психічних захворювань не мав.
Допитані судом як свідки, лікарі Третьої і Четвертої Міських лікарень також підтвердили зазначені обставини.
Так, сімейний лікар ОСОБА_13 пояснила, що покійний перебував на диспансерному обліку з приводу гіпертонії, ішемічної хвороби, стенокардії, а з 2009 року - раку шлунку, однак наркотичні препарати йому амбулаторно не призначалось.
Лікар неврологічного відділення ОСОБА_14 пояснила, що хворий ОСОБА_8 до реанімації та в реанімації був у свідомості, в адекватному стані, контактний, все розумів, відчував і говорив.
Лікар-психіатр МОПЛ №1 ОСОБА_15 підтвердила, що 30 листопада 2009 р. вона давала консультації щодо психічного стану ОСОБА_8 На момент огляду останній скарг не висловлював, був доступний до контакту, розумів значення своїх дій, марення (маячні), галюцинацій не виявляв.
Лікарі ОСОБА_10 і ОСОБА_16 пояснили, що підписували заповіт з реанімаційному відділенні лікарні, який склав ОСОБА_8 та посвідчив приватний нотаріус ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що хворий за своїм фізичним станом сам цього зробити не міг, однак він розумів значення своїх дій стосовно складання заповіту саме на користь ОСОБА_4
Вимоги статей 1247, 1248, 1257 ЦК України щодо форми і змісту заповіту та волевиявлення заповідача приватним нотаріусом порушені не були.
Правильно встановивши такі обставини справи, та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2012 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: