Справа № 22-2577- 2005 р. Категорія 11,13

Головуючий у 1 інстанції - Бутельська Г.В. Доповідач Суровицька Л.В.       

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19" вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:     Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів-Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

При секретарі: Слюсаренко Н.Л. За участю позивача, представника позивача - ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 12 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним. Заслухавши доповідача, пояснення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 11 листопада 2002 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу було посвідчено договір дарування, згідно якого вона подарувала належну їй на праві власності АДРЕСА_1 у м. Кіровограді ОСОБА_4. Вказана угода була укладена внаслідок помилки, а саме вона у жовтні 2002 року хворіла і потребувала стороннього догляду. Цим станом скористалась відповідачка і умовила укласти договір, при цьому обіцяла надавати допомогу у приготуванні їжі і здійснювати догляд, за вказані послуги квартира після її смерті мала б залишитись відповідачці. Так як іншого житла не має, відчужувати квартиру не мала наміру.

Просила суд визнати договір дарування недійсним.

Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 12 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склались між сторонами регулюються ч.І ст.57 ЦК України в редакції 1963 року, яка передбачає, що угода, укладена внаслідок обману може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Також суд керувався роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року (із змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» про те, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в судовому засіданні позивачкою не доведено факту обману при укладенні договору дарування.

При цьому суд не звернув увагу на те, що в позовній заяві ОСОБА_3 зазначила , що просить визнати договір дарування недійсним, як такий, що був укладений внаслідок помилки.

Суд не прийняв до уваги пояснень самої позивачки щодо обставин укладення договору, показання свідка ОСОБА_2 про те, яку саме угоду мала намір і бажання укласти позивачка та не дав їм належної оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, як особа похилого віку, одинока, мала матеріально-правовий інтерес у отриманні піклування, стороннього догляду і допомоги. Іншого житла у неї, окрім спірної квартири немає. Договір дарування по своїй суті не міг їй забезпечити той інтерес, якого вона прагла, а саме піклування, догляду.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу, яку заявляла позивач про визнання договору дарування недійсним , як укладеного внаслідок помилки, а розглянув позовну вимогу, яка не заявлялась - про визнання недійсною угоди, укладеної внаслідок обману.

Згідно п.5 ч.І ст.ЗН ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2005 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив АДРЕСА_1 у м. Кіровограді (а.с.28) і не вирішив питання про притягнення до участі у справі нового власника квартири, прав і обов'язків якого може стосуватись рішення суду.

 Відповідно до ч.2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Керуючись ст.304, п.5 ч.І ст.307, п.5 ч.І ст.ЗИ, ст.ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

підпис підписи

Головуюча суддя:

Судді З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області

Л.В.Суровицька