Справа №22-ц-789/12 01.03.2012 01.03.2012 01.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-789/12 Головуючий першої інстанції Притуляк І.О.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 р. за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого, ОСОБА_5, до публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк” (далі – ПриватБанк) про визнання недійсним договору іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ПриватБанку про визнання недійсним договору іпотеки.
Позивачі зазначали, що 24 січня 2008 р. між ПриватБанком і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за яким позичальниця отримала 36118 доларів США кредиту на строк до 24 січня 2027 р. зі сплатою за користування вказаними кредитними коштами 1% на місяць від суми залишку заборгованості.
В той же день, для забезпечення виконання позичальницею своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором, між іпотекодавцями ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з однієї сторони, та ПриватБанком, як іпотекодержателем, з другої сторони, було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку банку передано належну іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої сторони визначили в 217150 грн.
Посилаючись на те, що вони не були ознайомлені з умовами зазначеного кредитного договору, а тому несвідомо уклали іпотечний договір, який суперечить Закону України ,,Про іпотеку“ позивачі просили визнати недійсним названий іпотечний договір на підставі ст. 215 ЦК України.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 р. у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Судом установлено, що 24 січня 2008 р. ПриватБанк і ОСОБА_5 уклали кредитний договір, за яким позичальниця отримала від банку 36118 доларів США кредиту на строк до 24 січня 2027 р. зі сплатою за користування вказаними кредитними коштами 1% на місяць на суму залишку заборгованості.
В той же день, для забезпечення виконання позичальницею зобов’язань по вказаному кредитному договору, ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з однієї сторони, та ПриватБанк, з другої сторони, уклали договір іпотеки про передачу в іпотеку банку належної іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності двокімнатної квартири АДРЕСА_1, вартість якої сторони визначили в 217150 грн. В цей же день указаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, ОСОБА_6
Відповідно до Закону України ,,Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. (з наступними змінами) (далі – Закон ,,Про іпотеку") майновий поручитель – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням.
Основою іпотеки є іпотечний договір, який складається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.
Зі спірного іпотечного договору видно, що сторони досягли згоди та зазначили в ньому всі істотні умови, які визначені ст. 18 Закону ,,Про іпотеку”, а також ті умови, які вони вважали необхідними. Зокрема: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання іпотекодавців та їх індивідуальні ідентифікаційні номери; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та посилання на кредитний договір, з яким іпотекодавці ознайомлені та у якому встановлено основне зобов'язання (пп. 6, 22, 33.2); опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації; посилання на видачу заставної; вартість предмета іпотеки; посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавців на предмет іпотеки; визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, нотаріус попередив іпотекодавців про правові наслідки укладеного правочину та роз'яснв їм те, що згідно чинного законодавства у випадку коли суми, вирученої від продажу предмета іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя останній має право на задоволення своїх вимог з іншого майна іпотекодавців (п. 24).
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у позові, оскільки зміст спірного правочину не суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Аргументи апелянта про не ознайомлення іпотекодавців зі змістом кредитного договору спростовуються п. 6 спірного договору іпотеки, в якому вони зазначили, що з умовами кредитного договору ознайомлені. Крім того, у підписаній позивачами заставній №014737 теж зазначено умови кредитного договору, за виконання якого вони поручились своїм майном.
Посилання апелянта на те, що позивачі не знали про їх правове положення, як іпотекодавців, спростовано указаним змістом спірного правочину, який вони підписали без застережень, добровільно, не під впливом тяжких обставин, без загроз і примусу (п. 12.9).
Доводи апеляційної скарги про зміни умов кредитного договору, що призвели до збільшення обсягу їх відповідальності, як майнових поручителів теж безпідставні, оскільки заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2010 р. солідарно стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПриватБанку 280224 грн. 55 коп. заборгованості по вказаному кредитному договору, яка утворилась на 25 травня 2010 р., без збільшення розміру плати за кредитом. Вказане рішення набрало законної сили 16 липня 2010 р., а тому в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиціальне значення для даної справи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3, відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 р.- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: