Справа №1490/2005/12 09.04.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 10/1490/132/12 Головуючий у 1-й інстанції: Беспрозваний О.В.
Категорія: про обрання Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
запобіжного заходу
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді Войтовського С.А.
суддів: Кателіна В.П., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Гавенка В.В.
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2012 року, якою відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Феодосія АР Крим, громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст. 358 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, шляхом вклеювання фотокартки підробили паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_4, який ОСОБА_3 мав намір використати в пункті видачі кредиту «Дельта-банку», розташованого в магазині «Мобілочка» по вул. Чигирина, 169 м. Миколаєва.
14 лютого 2008 року слідчим СВ Ленінського РВ УМВС України в Миколаївській області за даним фактом у відношенні ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України.
14 лютого 2008 року ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні зазначеного злочину та в цей же день пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України.
23 лютого 2008 року у відношенні ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
11 березня 2008 року провадження по справі зупинено згідно п.1 ст.206 КПК України та ОСОБА_3 оголошено в розшук.
26 червня 2008 року слідчим СВ Ленінського РВ УМВС України в Миколаївській області у відношенні ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (обвинувачення органами досудового слідства на даний час не пред’явлено).
04 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено постанову про затримання ОСОБА_3 та доставку його до суду для вирішення питання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Згідно протоколу від 30 березня 2012 року обвинуваченого ОСОБА_3 було затримано.
Задовольняючи подання і обираючи ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд послався на те, що він зник з місця постійного проживання, чим порушив свої зобов’язання будучи на підписці про невиїзд та біля 4-х років знаходився в розшуку.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, не оспорюючи факт порушення обвинуваченим зобов’язань підписки про невиїзд, просить постанову суду скасувати. Посилається на те, що ОСОБА_3 не має наміру ухилятися від органів слідства, перешкоджати установленню істини в кримінальній справі, про що свідчить його добровільна явка до слідчого.
Зазначає, що у відношенні ОСОБА_3 фактично обрано два різні запобіжні заходи, оскільки раніше застосована відносно нього міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд - не скасована та не змінена.
Стверджує, що при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, судом не було враховано добровільна явка обвинуваченого до слідчого, наявність у нього захворювань, позитивні характеристики за місцем проживання та останнього місця роботи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника про необхідність скасування постанови суду про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, думку прокурора, який вважав постанову суду законною і обґрунтованою, вивчивши подання та матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 148 і 155 КПК України запобіжний захід у виді взяття під варту застосовується в справах про злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Згідно із вимогами ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягають врахуванню: тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, її стан здоров"я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, слідчий звернувся до суду з поданням про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, оскільки раніше йому вже було обрано вказаний запобіжний захід, якій ним було порушено.
Між тим, суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу, а фактично вдруге обрав відносно обвинуваченого іншій запобіжний захід, чим порушив вимоги ст.165 КПК України.
Крім того, обираючи запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд в постанові лише зазначив, що ОСОБА_3 зник з місця постійного проживання, чим порушив свої зобов’язання, знаходячись на підписці про невиїзд. На підставі зазначеного суд зробив висновок про необхідність застосування до обвинуваченого саме такого виду запобіжного заходу.
Приймаючи зазначене рішення, суд жодним чином не дослідив тяжкість вчиненого злочину, вік обвинуваченого, його стан здоров’я, дані про особу обвинуваченого, його сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, соціальні зв'язки та спосіб життя.
Також, з наявних в матеріалах кримінальної справи пояснень ОСОБА_3 від 30.03.2012 р., вбачається, що він добровільно з’явився до органів внутрішніх справ після чого був затриманий.
З протоколу судового засідання слідує, що суд першої інстанції при розгляді подання не перевірив за яких обставин було затримано ОСОБА_3, не з’ясував чи з’явився він до органів досудового слідства дійсно добровільно або його було затримано в примусовому порядку, слідчого з цього приводу суд не допитав та цим обставинам не надав будь-якої оцінки.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що розгляд подання слідчого щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 судом першої інстанції проведено поверхово, без врахування всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання обрання чи зміни певного виду запобіжного заходу, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді подання слід ретельно дослідити всі обставини справи, з якими сторона захисту пов’язує недоцільність зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу та усунути допущенні недоліки.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2012 року відносно ОСОБА_3 про обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту - скасувати.
Матеріали подання направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді