Справа №2-242 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь

Номер провадження 22-ц/1890/806/12 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Смирнової Т. В.,

суддів - Гагіна М. В., Попруги С. В.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 11 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 40000 долар США з оплатою 16 відсотків річних.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язувався сплачувати кредитні кошти та відсотки за користування кредитними коштами щомісячно з 01 по 10 число кожного місяця.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору забезпеченням зобов’язання по кредитному договору є порука фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з договором поруки від 11.08.2008 р.

10.11.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору за умовами якої було збільшено відсоткову ставку до 20 % річних.

Свої зобов’язання по кредитному договору позичальник не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом в обсязі, передбаченому договором, не погашає.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив стягнути з відповідачів в солідарномі порядку заборгованість за кредитним договором у сумі 947224 грн. 93 коп. та судові витрати.

Уточнивши позовні вимоги банк просив стягнути з відповідачів в солідарномі порядку 58106,78 дол. США (464081,42 грн.) та пеню в розмірі 1004700,59 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2012 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 58106,78 дол. США, що еквівалентно 464081,42 грн., та пеню 470000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 3339 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17/К-2008/160 на суму 40000 доларів США з оплатою 16 відсотків річних строком до 11 серпня 2018 року.

Відповідно до п.3.3 зазначеного договору відповідач зобов’язувався щомісячно, з 01 по 10 число кожного місяця, сплачувати платежі за кредитом в погашення заборгованості та відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому графіком погашення кредиту (а.с.7-9).

ОСОБА_1 свої зобов’язання по кредитному договору не виконував – кредитні кошти та відсотки за користування кредитними коштами в обсязі, передбаченому договором, не погашав. У зв’язку з чим йому та поручителям направлялося повідомлення про необхідність погашення зобов’язань (а.с.11, 13, 14).

Відповідно до п.6.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитних ресурсів та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Станом на 29 лютого 2012 року за тілом кредиту та відсотками виникла заборгованість в розмірі 58106,78 дол. США та позивач нарахував пеню в розмірі 1004700,59 грн. (82-84).

Зазначені факти правильно встановлені судом і відповідачем не спростовані.

Стягуючи борг за кредитним договором лише з позичальника ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що договір поруки припинився внаслідок того, що 10 листопада 2008 року кредитор та позичальник уклали договір про внесення змін до кредитного договору внаслідок чого збільшено розмір відсотків за користування кредитом з 16% до 20%, без згоди поручителів, і таким чином збільшувався обсяг відповідальності поручителів.

Крім того, суд частково присудив пеню в сумі 470000 грн. виходячи з того, що нарахований позивачем розмір пені в сумі 1004700 грн. значно перевищує розмір збитків.

Колегія суддів погоджується з висновками судового рішення, оскільки до них суд дійшов внаслідок повного та всебічного з’ясування обставин справи, належної оцінки доказів та вірного застосування закону.

Згідно зі ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або повністю на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється в разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, якщо збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Згідно з п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору поруки від 11.08.2008 р. укладеного сторонами поручитель прийняв на себе повну відповідальність за виконання зобов’язання позичальником ОСОБА_1

Відповідно до п.4.4 договору поруки внесення змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителів, не допускається без їх згоди.

За таких обставин, та виходячи з вимог закону та умов договору, суд першої інстанції обґрунтовано вважав припиненими договори поруки та звільнив поручителів від обов’язку відповідати по боргах позичальника.

Доводи апеляційної скарги цих висновків рішення не спростовують, оскільки не ґрунтуються на законі та спростовуються умовами договору поруки.

Крім того, вбачається, що розмір боргу за кредитним договором складає 464081 грн., тоді як нарахована пеня складає 1 млн. 004 тис. 700 грн., тобто сума пені значно перевищує суму боргу, що надавало суду право згідно з ч.3 ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки.

Доводи апелянта про порушення судом диспозитивності судового процесу внаслідок зменшення неустойки в той час як про це не просив відповідач є безпідставними, оскільки суд зменшив розмір неустойки внаслідок неспівмірності боргу та пені, а не з тих підстав, на які послався апелянт.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з’ясовано обставини справи, перевірені надані сторонами докази та постановлено рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -