Справа № 22-1801-2006 р.      Головуючий у 1-й інстанції: Проценко О.М.

Категорія: 39, 40                     Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 вересня 2006 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді   - Полежая В.Д.,

суддів                       - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі           - Твердоступ А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою професійно-технічного училища №39 (АДРЕСА_1 Знам"янського району) на рішення Знам"янського міськрайон­ного суду від 10 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПТУ №39 про поновлення на роботі, стягнення середнього за­робітку за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом директора ПТУ №39 від 29 червня 2005 року він був звільнений з роботи з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за п.2 ст.40 КЗпП України через невідповідність займаній посаді. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки воно прове­дене без згоди профспілкового комітету училища, безпідставно та пов"язував його з упередженим ставленням до нього керівника ПТУ.

Посилаючись на ці обставини, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 гривень -у відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Рішенням Зна"мянського міськрайонного суду від 10 травня 2006 року позовні вимоги задоволено частково: позивача поновлено на роботі, стягнуто на його користь 4291 грн. середнього заробітку за час вимошеного прогулу, 500 грн. - у відшкодування моральної шкоди та вирішено питання про розпо­діл судових витрат. В частині поновлення на роботі на стягнення заробітку за 1 місяць рішення піддане негайному виконанню.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування цього рішення через порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказується на те, що

суд не взяв до уваги ту обставину, що позивач не виконав рішення атестаційної комісії ПТУ №39 від 17.01.2005 року, яким його було зобов"я-зано до 27 червня 2005 року привести свої документи у відповідність, тобто замінити посвідчення водія на таке ж посвідчення нового зразка, а також пройти курси підвищення кваліфікації, за що 1.04.2005 року йому була оголошена догана. Суд без достатніх підстав дійшов висновку про те, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено порядок звільнення, оскільки суд не перевіряв, чи була на час звільнення вакантна посада, яку можна би було запропонувати позивачу, а також дійшов помилкового висновку про існування в училищі на час звільнення ОСОБА_1 профспілкового комі­тету.

Вислухавши пояснення представника ПТУ№39 Матвієнка В.О., який просив задовільнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду 1-ї інстанції та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити ; запе­речення ОСОБА_1, який вважав, що апеляційна скарга підлягає відхи­ленню, дослідивши докази, колегія судців вирішила, що рішення суду 1-ї інстанції слід залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставити справи і ухвалив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Так, судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1, який працював у ПТУ №39 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 4.08.2003 року, за п.2 ст.40 КЗпП України відповідач пов"язував із тією обставиною, що позивач, не виконавши вимоги атестаційної комісії щодо обміну посвідчення водія старого зразка на нове та проходження курсів підвищення кваліфікації, виявив свою невідповідність займаній посаді.

Висновок суду про те, що самі по собі зазначені факти не свідчать про виявлену недостатність кваліфікації працівника і неможливість в зв"язку з цим продовження роботи на займаній посаді, та не можуть бути підставою для розірвання трудового договору за п.2 ст.40 КЗпП України - ґрунтується на належній оцінці доказів та правильному застосуванні норм матеріального права. Відповідач не надав жодного доказу про те, що відсутність посвід­чення водія нового зразка чи непроходження курсів підвищення кваліфікації у 2005 році негативно вплинуло на рівень кваліфікації позивача та на вико­нання ним своїх трудових обов"язків. За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 мав дійсне посвідчення водія, видане йому у встановленому порядку у 1988 році, свідоцтво про навчання на курсах підготовки майстрів виробничого навчання техниці керування автомобілями, а також беручи до уваге те, що висновок атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді відсутній, рішення суду про незаконність звільнення позива­ча за п.2.ст.40 КЗпП України є законним і обгрунтованим. Неявка педагогіч­ного працівника на засідання атестаційної комісії не є перешкодою для прийняття нею рішення відповідно до п.п.7.1, 7.2, 8.8 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міносвіти України №310 від 20.08.1993 року. Крім того, правильним є і висновок суду про те, що при звільненні позивача відповідач не дотримався вимог ч.2 ст.40 та ст..43 КЗпП України, що свідчить про порушення порядку звільнення. Відповідач не надав дока­зів про відсутність вакантних посад на день звільнення позивача. Положення ч.7 ст.43 КЗпП України стосуються лише випадків, коли власник або уповно­важений ним орган звертається до виборного органу первинної профспілко­вої організації (профспілкового представника) за згодою на розірвання трудо­вого договору з працівником до вирішення ним питання про звільнення. В даному випадку це питання вирішувалось в порядку ч.9 ст.43 КЗпП України, а тому відсутність обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання тру­дового договору не є обов"язковою, оскільки спір розглядається судом по суті. Суд дав належну оцінку доказам щодо діяльності первинної профспіл­кової організації училища на час звільнення позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального або цивільно-процесуального права, яке призвело або могло призвести до непра­вильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПТУ№39 АДРЕСА_1 Знам"янського району відхилити, а рішення Знам"янського міськрайонного суду від 10 травня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

СУДДІ : підписи

Суддя апеляційного суду                                                        .

Кіровоградської області                    І.М. Белінська