ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м.Вінниця

03 квітня 2012 р.                                                                    Справа № 2а/0270/544/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання:            Терлецький Є. Б.  

представника позивача:                      Расторгуєва О.В.

представника відповідача:                        Кісь С.М., Петербургської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс"   

до:   Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області  

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Поділля-Агрохімсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими на підставі акту перевірки податковими повідомленнями-рішеннями  від 30.09.2011 року № 0005362301, №0005372301 та від 01.12.2011 року № 0005402301, звернувся до суду про визнання  їх протиправними та скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи. Так, перевіркою зроблено висновок про нікчемність правочинів на придбання засобів захисту рослин, при цьому, не взято до уваги факт подальшого використання його у господарській діяльності товариства. Таким чином, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо укладення договорів на придбання засобів захисту рослин без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків.

Ухвалою суду від 16.02.2012 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду, про що належним чином повідомлено сторони.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2012 року позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представники відповідача  проти позову заперечували, посилаючись на правильність висновків перевіряючого, викладених у акті перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

За даними довідки АБ № 195630 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,  ПП «Поділля-Агрохімсервіс» зареєстровано як юридичну особу з 06.10.2009 року  Томашпільською  районною державною адміністрацією Вінницької області, місцезнаходження: Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Леніна, 233, код ЄДРПОУ 36327834.

ПП «Поділля-Агрохімсервіс» на податковий облік взято 07.10.2009 року за № 4532 Крижопільською МДПІ  (Томашпільське від-ня).

У період  що перевірявся, відповідно до свідоцтва  від 29.10.2009 року № 100252311 виданого Крижопільською МДПІ Томашпільським відділенням, індивідуальний податковий номер - 363278302192, позивач був зарестрований платником ПДВ з 29.10.2009 року по 30.04.2011 року.

Основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля хімічними продуктами та ін. (а.с.10).

У позивача, відповідно до здійснюваних ним видів діяльності, наявні відповідні дозвільні документи, такі як ліцензія  Міністерства аграрної політики України від 16.11.2009 року №806 (на строк з 16.11.2009 року по 16.11.2014 року)  та ліцензія Міністерства аграрної політики України від 16.11.2009 року № 808806 (на строк з 16.11.2009 року по 16.11.2014 року).

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 29.08.2011 року по 09.09.2011 року  головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу відділу податкового контролю юридичних осіб Крижопільської МДПІ Петербургською Є.В. відповідно до наказу № 871 від 26.08.2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Поділля-Агрохімсервіс» з питань достовірності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту  за період з 01.01.2011 по 30.04.2011 року.

Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 16.09.2011 року                    № 1112/2301/36327834 ( а.с. 19-30).

З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.198.3, п. 198.6, п. 198.2    ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 52893,0 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці  між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 178585,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки ревізором-інспектором встановлено  наявність правових  відносин позивача з платниками , установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких визнані недійсними      ( а.с.26).

Так, перевіркою встановлено, що ПП "Поділля-Агрохімсервіс" відповідно до наданих документів, даних податкового обліку підприємства, в перевіряємому періоді  до складу податкового кредиту, за лютий та квітень 2011 року віднено суми податку на додану вартість по операціях з  ПП "Потенца" та ТОВ "Укртурпром".

Яке вбачається із акту перевірки, ревізором-інспектором на підставі документів, наданих підприємтвом,   встановлено, що взаємовідносини між ПП "Поділля-Агрохімсервіс" з ПП "Потенца" та ТОВ "Укртурпром"   відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікченими, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних  наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до п. 3 акту перевірки не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, суми ПДВ по операціях з ПП "Потенца" та ТОВ "Укртурпром",   так  як  проведені на підставі нікчемних правочинів.

Таким чином, перевіркою правомірності  нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП "Поділля-Агрохімсервіс"  за період  з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року встановлено порушення  п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 01.12.2010 року № 2755-IV  (зі змінами  та доповненнями).

21.09.2011 року позивач, непогоджуючись із висновками перевірки, подав заперечення до акту перевірки (а.с.61-64).

Однак, відповідач, не надавши  письмової відповіді на заперечення,  30.09.2011 року  прийняв податкові повідомлення рішення № 0005362301, яким за порушення  п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України підприємству позивача зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 178585,0 грн. та № 0005372301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 52895, 0 грн.(а.с.65-66).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, неодноразово звертався з їх оскарженням до ДПА у Вінницькій області та до ДПС України.

22.11.2011 року ДПА у Вінницькій області прийнято рішення за результатами розгляду первинної скарги № 24156/10/25-009, яким оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, та встановлено завищення   суми від'ємного значення ПДВ за квітень 2011 року на  36077,00 грн.(а.с.68-72).

01.12.2012 року на підставі акту перевірки та вищезазначеного рішення ДПА у Вінницькій області, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 36077,0 грн.(а.с.67).

26.12.2011 року, рішенням про результати розгляду скарги № 8315/6/10-2115, ДПА України  оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення(а.с.73-76).

Позивач, непогоджуючись із прийнятими Крижопільською МДПІ податковими повідомленнями-рішеннями,  звернувся  з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд  виходив з наступного.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган грунтує свої висновки про нікчемність  правовідносин із вищезазначеними контрагентами позивача, посилаючись на транзитні файли Крижопільської МДПІ.

Так, на адресу відповідача від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт невиїзної документальної перевірки котрагента позивача - ТОВ "Укртурпром ВС", відповідно до якого згідно з базами даних "Інформаційно-пошукова система" станом на дату складання акту перевірки стан платника ТОВ "Укртурпром ВС" - "місцезнаходження не встановлено", відсутні матеріальні та  трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби. Таким чином, господарські операції підприємства -позивача та ТОВ "Укртурпром", на думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є нікчемними.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що підприємство-контрагент звітувало перед податковими органами та навіть декларувало податкові зобовязання (а.с.24).

Крім того, свої висновки податковий орган обгрунтовувавав, посилаючись на  акт невиїзної документальної перевірки котрагента позивача - ПП "Потенца", отриманий від Кіровоградської ОДПІ. Так, відповідно до вищезазначеного акту, було встановлено, що у контрагента позивача господарські операції купівлі або продажу товарів не підтверджені  "стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна,  наявності трудових, виробничих приміщень та ін." Таким чином, господарські операції ПП "Потенца" із його конрагентами, на думку Кіровоградської ОДПІ є також нікчемними.

У судовому засіданні предствник відповідача, яка безпосередньо здійснювала перевірку підприємства позивача, пояснила суду, що свої висновки, викладені у акті перевірки, вона робила виключно із аналізу декларацій з ПДВ позивача та вищезазначених актів зустрічних перевірок. Так, на її думку, з огляду на вищевикладене, угоди, укладені між позивачем та його контагентами - ПП "Потенца" та ТОВ "Укртурпром ВС" - є нікчемними.

Суд не погоджується із такими доводами податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 ЦК України визначено, що  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що  правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов’язкова ознака – специфічна мета – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов’язує недійсність господарського зобов’язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Відповідачами не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при  укладенні угод.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Як вбачається із акту перевірки,  ПП "Потенца "  порушено ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення  правочинів, які не спрямовані  на реальне настання  наслідків, що обумовлені ними.  Так, на думку ревізора-інспектора, товар  (послуги) по вказаних поравочинах, не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Проте, до перевірки позивачем були надані реєстр виданих та отриманих  податкових накладних, видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт, зокрема : видаткова накладна  № РН-000003 від 10.02.2011 року та податкова накладна № 3 від 10.02.2011 року ; видаткова накладна № РН-31 від 19.04.2011 та податкова накладна № 41 від 19.04.2011 року .

У судовому засіданні ревізор-інспектор, яка безпосередньо здійснювала превірку, та одночасно являлась представником  відповідача, пояснила суду, що  дійсно, зазначені документи були надані їй до перевірки та жодних зауважень щодо повноти та правильності їх оформлення у неї не виникало.

Також, як вбачається із акту перевірки, аналогічні висновки перевіряючим були зроблені і щодо правовідносин з ТОВ "Укртурпром".

Разом з тим, товарність вищезаначених операцій, позивач підтверджує  реєстром виданих та отриманих  податкових накладних, видаткових накладних та актами здачі-прийняття робіт.

Таким чином, як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України та на висновках зустрічних перевірок із контрагентами позивача, згідно яких встановлено незнаходження їх за місцем реєстації.  При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав.  Відсутні в акті перевірки також розрахунки з посиланням на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобов’язань за донарахованими платежами. Лише з наведених обставин висновки акту не можуть бути об’єктивними.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року № 1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом з тим, податковим органом не встановлено відсутність запису щодо ПП "Потенца" та ТОВ "Укрпромтур" у ЄДРПОУ  на момент здійснення правочинів.

В свою чергу порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється  п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України. Так, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що підставами включення до податкового кредиту суми 267555,00 грн. є податкові накладні видані на виконання договорів поставки  та купівлі-продажу засобів захисту рослин та інших хімічних добрив, належним чином завірені копії яких, наявні в матеріалах справи.

Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Поділля-Агрохімсервіс» та ПП «Потенца» було укладено договір поставки  від 10.02.2011 на умовах EXW (Інкотермс в редакції 2000), згідно якого підприємство позивача закупило у контрагента 50,0 кг. моспілану 8000,0 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується специфікацією №1 ( а.с.77-78); 60,0 кг. стробі на загальну  суму 34344,0 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується специфікацією №2 ; 120,0 кг. гарт на загальну суму 11520,0 грн. в т. ч. ПДВ,  - 50,0 кг.; престіж на загальну суму 7200,0 грн. в т. ч. ПДВ, що підтверджується специфікацією № 3(а.с.78-80). Факт придбання та використання вищезазначеного товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 01.03.2011 року (а.с.81), актом прийому-передачі товару від 01.03.2011 року(а.с.82.), видатковою накладною № РН-31 від 19.04.2011 року (а.с.83), актом прийому-передачі товару від 19.04.2011 року(а.с.84), видатковою накладною № РН-0000003 від 10.02.2011 року (а.с.85), актом прийому-передачі товару від 10.02.2011 року (а.с.86), податковими накладними № 41 від 19.04.2011 року; № 3 від 10.02.2011 року; № 9 від 10.02.2011 року.

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з його контрагентом ТОВ «Укртурпром», судом встановлено, що між товариствами було укладено договір купівлі-продажу № 08/04-11 від 11.04.2011 року, згідно якого позивач закупив у постачальника засобів захисту рослин та інших хімічних речовин на загальну суму 1578614,40 грн., з них ПДВ 263102,40 грн., що підтверджується специфікацією № 1 від 11.04.2011 року (а.с.89). Факт придбання вищезазначеного товару підтверджується  видатковою накладною № РН-0000008 від 11.04.2011 року(а.с.90).

Як було встановлено у судовому засіданні, весь товар, який був придбаний позивачем у ПП "Потенца" та у ТОВ "укртурпром ВС" , в подальшому був реалізований іншим покупцям, відповідно до укладених договорів, зобовязання по яких задекларовані та сплачені. Зазначене також було підтверджено ревізором-інспектором, яка здійснювала перевірку.

Крім того, у судовому засіданні було досліджено договір на перевезення від 03.01.12 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого перевізник здійснював перевезення товару, закупленого позивачем. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що  відповідно до договорів поставки, товар від постачальників прибував  на залізничну станцію Вапнярка, з якої потім транспортом перевізника доставлявся на склади позивача. На підтвердження цього він надав товарно-транспорті накладні на перевезення товару, паспорт складу на право зберігати отрутохімікати, довідку про стан складських залишків засобів захисту рослин. Крім того, представник позивача додатково надав суду  свідоцтво про сплату єдиного податку від 20.12.2010 року, видане Крижопільською МДПІ - суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 термін дії - 2011 рік по виду діяльності 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту на території України, який безпосередньо здійснював перевезення товару позивача.

Таким чином, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов’язковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про використання придбаного товару у господарській діяльності товариства.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо нікчемності.

Відтак, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення товариством валових витрат та податкового кредиту за господарськими угодами із  ПП «Потенца» та ТОВ «Укртурпром ВС» за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, неможливо з огляду на поверховість  проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України,  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті  71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

 Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача,  а встановлені у справі обставини не  підтверджують  позиції відповідача покладеної в основу  оскаржуваних  рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний  позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати  податкові повідомлення-рішення № 0005362301 від 30.09.2011 року, № 0005372301 від 30.09.2011 року, № 0005402301 від 01.12.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/          Жданкіна Наталія Володимирівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: