Справа № 11-279/12 Головуючий у І інстанції Кулініч Ю.П.
Категорія - ст.286 ч.1КК Доповідач Рудомьотова С. Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.
суддів – Козака В.І., Щербакова О.С.,
з участю прокурора – Левченка А.В.,
потерпілої – ОСОБА_2,
представника потерпілої, адвоката – ОСОБА_3,
підсудної – ОСОБА_4,
захисника, адвоката – ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.02.2012 року, якою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Білопілля Сумської області, мешканку АДРЕСА_1, зареєстровану у АДРЕСА_2, з вищою освітою, неодружену, на утриманні одна неповнолітня дитина 2001 року народження, у громадянському шлюбі з ОСОБА_6, непрацюючу, несудиму,
- звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі п. „в” ст. 1, 6 Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08.07.2011 року із закриттям провадження у справі,
В С Т А Н О В И Л А :
В постанові місцевого суду вказано, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона 23.09.2008 року о 17 год. 45 хв., керуючи автомобілем „VOLVO-S80”, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шевченка у м. Чернігові із сторони вул. Воїнів Інтернаціоналістів у напрямку вул. О.Молодчого, під час виконання маневру обгону перед пішохідним переходом, проявила неуважність, продовжила рух далі, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, з моменту виникнення небезпеки для руху не вжила негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим порушила п.п. 2.3”б”, 12.3, 14.6 „в” Правил дорожнього руху України, внаслідок чого біля будинку №53 по вул. Шевченка вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину вулиці Шевченка зправа наліво щодо руху автомобіля.
В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ІІІ-ІУ пальців лівої ступні без зміщення, закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми та забиття верхньої третини лівої гомілки, синця на лівій верхній кінцівці, які у своїй сукупності за висновком судово-медичної експертизи № 2398 від 05.11.2008 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою розладу здоров’я строком понад 21 день.
Дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Звільняючи ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 6, ст.1 п ”в” Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08.07.2011 року, що набрав чинності 28.07.2011 року, місцевий суд вказав, що ОСОБА_4 набула право на звільнення за цим Законом, бо має дитину, якій не виповнилось 18 років і вона не позбавлена батьківських прав щодо неї, а відповідно до ст. 7 цього Закону, вона не є тією особою, щодо якої амністія не застосовується.
Крім того суд вказав, що застосовує даний Закон України про амністію, бо він в порівнянні з Законом України „Про застосування амністії в Україні” від 02.06.2011 року, поліпшує становище підсудної, бо звільняє від кримінальної відповідальності, а не від покарання.
Суд послався на ст. 5 ч. 2, 3 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
В апеляції потерпілої ОСОБА_2 ставиться питання про скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд, з посиланням на те, що постанова винесена з порушенням КПК та неправильним застосуванням кримінального Закону, що перешкодило повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Вказує, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 відмовилась від застосування до неї Закону України „Про амністію у 2011 році”, заяви про це не писала, своєї вини у вчиненому не визнала, завдану шкоду не відшкодувала, всіляко намагалася уникнути відповідальності, затягувала розгляд справи безпідставними заявами про проведення повторної експертизи на підставі допитів свідків з свого боку, вимагала закрити справу у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та застосування амністії 2011 року при умові, якщо вона буде визнана винною у даному злочині.
Суд порушив вимоги КПК, при заявлених клопотаннях про проведення експертиз, закриття справи за строками давності, не обговорив ці питання в нарадчій кімнаті, не виказав свого рішення в окремому документі, а з невідомих причин почав виясняти питання про застосування до підсудної амністії.
Крім того вважає, що постанова суду не мотивована, що не відповідає вимогам п.п. 2, 14 Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства по звільненню особи від кримінальної відповідальності”, згідно якого суд повинен був переконатися, що діяння мало місце, містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, і тільки після цього постановляти відповідне рішення у визначеному КПК порядку.
Постанова не відповідає і вимогам ст. 6-1 ч. 3 КПК України та ч. 3 ст.2 ЗУ „Про застосування амністії в Україні”, згідно яких при встановленні в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання, а не звільнення від відповідальності із закриттям справи. Не вирішено судом також питання щодо заявленого позову до підсудної та цивільного відповідача ОСОБА_6, незаконно знято арешт з їх майна, чим надано можливість уникнути матеріальної відповідальності та порушено права потерпілої.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_7 та її представника, адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляцію в повному обсязі, пояснення підсудної ОСОБА_4 та її захисника, адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти апеляції, думку прокурора, який вважає рішення суду правильним, залишивши апеляцію потерпілої без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню внаслідок істотних порушень судом вимог кримінально-процесуального законну під час розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засіданні від 10.01.2012 року – 07.02.2012 року /а. с. 56-72 т.4/, письмових заяв до суду від підсудної ОСОБА_4 та клопотань її захисника, адвоката ОСОБА_5 /а. с. 47- 49 т.4/, при розгляді справи /а. с. 68-71 т.4/ було заявлено три –
- про призначення повторної судово - автотехнічної експертизи з урахуванням додаткових допитів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11;
- про закриття справи із звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 ч.2 КК України;
- про застосування Закону України „Про амністію” у зв’язку з наявністю на утриманні підсудної неповнолітньої дитини.
На порушення вимог ст. ст. 294, 263, 296, 273 КПК України, місцевий суд не вирішив у відповідності із законом заявлені клопотання, крім одного – щодо можливості застосування акту амністії до підсудної.
Решта клопотань залишились без належного розгляду, розв’язання та вирішення, чим порушені права підсудної /на захист/ та інших учасників судового розгляду щодо висловлення своєї думки стосовно заявлених клопотань – права потерпілої, її представника, цивільного позивача і відповідача /ст.267-268 КПК України/, прокурора /ст. 264 КПК України/, захисника /ст. 266 КПК України/, тощо.
Відповідно до вимог ст. 273 КПК України, питання щодо закриття справи, про призначення експертиз, а також відмова в задоволенні клопотання з цих питань викладається в постанові /окремому письмовому документі/ суду з зазначенням її мотивів, чого суд не зробив, тим самим порушив вимоги КПК.
Крім того, виносячи постанову про звільнення підсудної ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ст. 286 ч. 1 КК України на підставі Закону України „Про амністію у 2011 році”, місцевий суд не обґрунтував належним чином та не мотивував своє рішення, допустив однобічність, неповноту та необ’єктивність дослідження обставин справи, як того вимагає чинна Постанова Пленуму Верхового Суду України № 12 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства по звільненню особи від кримінальної відповідальності” та ст. 248 КПК України, на яку послався суд.
Зокрема, з постанови суду не вбачається, що суд переконався в тому, що пред’явлене підсудній ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні діяння, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, дійсно мало місце, воно містить склад злочину, й особа винна в його вчиненні, а умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним Кодексом України.
Підсудна ж на протязі всього досудового та судового провадження по справі не визнала себе винною, заяву про застосування до неї акту амністії в останньому судовому засіданні виклала під умовою, якщо буде визнана винуватою; з наявними доказами по справі не згодна, їх не визнає, піддає сумніву експертизи, показання свідків, тощо.
Постанова суду носить характер сумнівностей щодо обставин події, наявності вини ОСОБА_4 у вчиненому, бо викладені в її установчій частині обставини справи носять характер не встановленого судом, а пред’явленого та кваліфікованого органами досудового слідства.
Всі ці порушення кримінально-процесуального закону не дали змогу суду повно та всебічно розглянути справу та постановити правильне рішення, а тому постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити, скасувати постанову Деснянського райсуду м. Чернігова від 07.02.2012 року щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 1 п.”в”, ст. 6 Закону України „Про амністію у 2011 році” із закриттям кримінальної справи, і справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.
СУДДІ: