ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т. П. - головуючого, Кота О. В., Кузьменка М. В., за участю представників сторін: позивача –Краківського К. С. дов. від 01.06.2006 року № 882/08, Розгон І. А. дов. від 13.02.2006 року № 7971 од, відповідача –Усатюка Д. В. дов. № 05 –282 від 27.02.2006 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі господарського суду Донецької області за позовом ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»до ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу»про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У січні 2006 року ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго” звернулось до суду з позовом про стягнення коштів до ВАТ «Шахта «Комсомолець «Донбасу».

Посилаючись на поставку відповідачем неякісного вугілля, просив стягнути 8629 гривень 04 коп. збитків від плати за користування вагонами під час їх простою, з урахуванням пені.   

Рішенням господарського суду Донецької області від 26 квітня 2006 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року рішення суду скасовано. У позові відмовлено.

       У касаційній скарзі ВАТ «Енергогенеруюча компанія «Центренерго»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування Донецьким апеляційним господарським судом ст. ст. 16, 526, 610, 611 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України.

          Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції у постанові прийшов до взаємовиключних висновків: встановивши, що відповідач внаслідок порушення своїх зобов’язань заподіяв позивачу збитки, суд відмовив у їх стягненні.

          Крім того, заявник вважає, що Донецький апеляційний господарський суд неправильно застосував норми Інструкції № П -7 від 25 квітня 1966 року «Про порядок приймання продукції виробничо –технічного призначення і товарів народного споживання по якості», не врахувавши, що прийняття вугілля відповідало процедурі, визначеній вказаним нормативним актом.

          На думку заявника, суд порушив ст. ст. 36 і 101 ГПК України, не витребувавши для огляду оригінали доказів, які він відхилив у зв’язку з неналежним посвідченням.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 1 грудня 2004 року між сторонами укладено договір поставки, за п.1.1 якого відповідач зобов’язався передавати у власність покупця вугільну продукцію, а також супроводжувальні документи, зокрема, і оригінали сертифікатів (посвідчень) якості, які відповідають вимогам  пунктів 4.2 (3.6) договору. Сторони зобов’язалися підписувати акти приймання –передачі вугілля.

Якість вугілля повинна відповідати вимогам ДСТУ 4083 –2002 і якісним показникам, вказаним у Додатковій угоді до даного Договору.

У випадку, якщо при прийманні вугілля за якістю покупцем буде виявлено невідповідність фактичних даних про якість вугілля порівняно з даними, вказаними у посвідченні якості, покупець та вантажоотримувач зобов’язані не пізніше 24 годин з моменту виявлення такої невідповідності викликати факсограмою представника постачальника та вантажовідправника (які повинні прибути не пізніше 36 годин з моменту отримання телеграми). При неявці уповноваженого представника постачальника або вантажовідправника у вказаний вище строк перевірка дотримань постачальником умов даного договору у відношенні якості вугілля здійснюється без нього та вважається проведеною належним чином, дані якої приймаються до розрахунку.

За п.7.4 Договору при підтвердженні фактів розбіжностей даних про якість та/або кількість вугілля (п.5.2.2) у порядку, встановленому даним договором, постачальник зобов’язується відшкодувати витрати, пов’язані з простоєм вагонів з таким вугіллям.

Також місцевим господарським судом встановлено, що при прийманні вугілля позивач виконав вимоги Інструкції № П –7 від 25 квітня 1966 року, а саме: виявивши невідповідність одержаного вугілля за якісними показниками вимогам договору, позивач належним чином склав відповідні акти.

У зв’язку з перевіркою якості вугілля відбувся простій вагонів. За час простою позивач вносив плату за користування вагонами.

За таких встановлених обставин місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність основного  боргу у розмірі 8629  гривень 04 коп. і стягнув його з відповідача на користь ВАТ «Енергогенеруюча компанія «Центренерго».

Проте, стягуючи суму основного боргу разом з пенею, місцевий господарський суд, в порушення ст.ст.38, 43, 65 і 84 ГПК України, не встановив дійсну правову природу відносин, а обмежився посиланням на загальні норми зобов’язального права, не уточнив у позивача, що саме той просить стягнути, не з’ясував, чи дійсно позивач поніс збитки і в якому розмірі та чи передбачено умовами договору нарахування пені на суму збитків.

Суд апеляційної інстанції, в порушення ст.ст. 101, 105 ГПК України, не забезпечив повторного розгляду справи за наявними в ній і додатково поданими доказами.

Так, Донецький апеляційний господарський суд у своїй постанові погодився з доводами позивача, що в останнього виникли збитки в зв’язку з простоєм вагонів.

Однак, з’ясувавши, що копії письмових доказів завірені з порушенням встановленого порядку, не вжив заходи щодо витребування оригіналів цих доказів або їх копій, завірених належним чином.

Тому висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог видається непереконливим.

        Враховуючи викладене, судові рішення визнати законними не можна, отже, вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, уточнити позовні вимоги, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112  Господарського процесуального кодексу України, суд  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року і рішення господарського суду Донецької області від 26 квітня 2006 року.

Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                            Т. Козир

Судді                                                                                                        О. Кот

                                                                                                                 М. Кузьменко