ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2006 р. (суддя Кролевець О.А.) позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 р. (судді: Брайко А.І., Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) з посиланням на ст. ст. 53, 86, 93 ГПК України Підприємцю відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2006 р., а скаргу повернуто заявнику.

Не погоджуючись із ухвалою, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду для розгляду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Виносячи ухвалу про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2006 р. суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк для подання апеляційної скарги закінчився 01.06.2006 р., а Підприємець отримав повний текст рішення 31.05.2006 р. Тому, його твердження про отримання повного тексту рішення із запізненням, враховуючи отримання його у межах строку на апеляційне оскарження, не є поважною причиною пропуску строку.

Із законністю та обґрунтованістю вказаних висновків погодитись не можна.

Стаття 129 Конституції України встановлює однією із основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Конституційне положення про забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України) в нормативному поєднанні зі змістом статей 84, 85, 93, 94, 97 ГПК України дає підстави для висновку про те, що у випадку оголошення в судовому засіданні суду першої інстанції лише вступної та резолютивної частин рішення, перебіг строку оскарження рішення, не може розпочатися раніше дня його підписання в порядку, передбаченому ст. ст. 84, 85 ГПК України.

Оскільки, дані про дату такого підписання, всупереч вимог чинного законодавства в матеріалах справи відсутні, а в наявності є відмітка суду про дату відправлення примірника рішення сторонам справи, то суду слід було врахувати докази надані скаржником стосовно одержання ним повного тексту рішення 31.05.2006 р. Адже для виконання вимог, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України необхідно ознайомитися з описовою та мотивувальною частинами рішення, можливість зробити що, скаржник був позбавлений до одержання повного тексту рішення.

При вирішенні питання про відновлення строку суд мав приймати до уваги не дату оголошення рішення, не дату, якою рішення значиться відправленим із суду, а дату, коли Підприємець одержав рішення, тобто, мав реальну можливість ознайомитись з його змістом та реалізувати надане законом право на апеляційне оскарження.

Адже встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку в даному випадку, не може розглядатися як такий, що вчинений без поважних причин.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України, відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд, всупереч ст. 19 Конституції України, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

Враховуючи наведене, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, її слід скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду для  здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹, 111¹³ ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006 р. у справі № 17/183 скасувати.

Справу передати Київському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                                        В. Дерепа