ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

25 жовтня 2006 р.

№ 37/200

 

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.,

 

суддів :

Самусенко С.С., Стратієнко Л.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ “Західенерго”

 

на ухвалу

від 25.07.2006 р. Київського  апеляційного господарського суду

 

за заявою

ВАТ “Західенерго”

 

про перегляд за нововиявленими  обставинами постанови

від 09.03.2005 р. Київського  апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 37/200

 

за позовом

ВАТ “Західенерго” (надалі -Товариство)

 

до	ДП “Енергоринок” (надалі -Підприємство)

 

третя особа

Національна комісія регулювання  електроенергетики України

 

про	стягнення 473 875 688,58 грн.

 

за участю представників:

 

від позивача

-  Лебединський В.М.

 

від відповідача

-  Шубін В.М., Осипенко В.С.

 

від третьої особи

-  Чуб Т.Є.

 

В С Т А Н О В И В:

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2004 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2004 р., в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 31.08.2005 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 13.07.2005 р.

В жовтні 2005 р. Товариство звернулось до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 р. (судді Шипко В.В., Алданова С.О., Дикунська С.Я.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 р. залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в обґрунтування вимог заяви Товариство посилалось на те, що Підприємство визнає факт існування заборгованості, термін виконання якої, згідно договору № 62/01-ЄР від 17.08.1999 р., настав, що підтверджується листом № 01/42-3103 від 24.05.2005 р. Проте, в цьому листі зазначено, що погашення заборгованості неможливе без прийняття Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. В даний час закон прийнятий і набрав чинності. Ним передбачено нові механізми погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії перед виробниками електричної енергії, одним з яких є Товариство. Позивач 04.10.2005 р. подав документи для участі у процедурі погашення заборгованості, передбаченої вищевказаним законом, щодо включення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості. Статті 7, 10-11 Закону визначають конкретні механізми погашення заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків (взаємозаліків) та реструктуризації заборгованості. Джерелом для забезпечення розрахунків за договорами реструктуризації є кошти цільової надбавки у складі цін (тарифів) на електричну енергію. Згаданим Законом визначено і інші, крім алгоритму, шляхи погашення заборгованості Підприємства перед Товариством (т. 4 а. с. 2-4).

Водночас, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

При цьому, результат перегляду безпосередньо пов'язаний із встановленням господарським судом наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначенням їх істотності для правильного вирішення спору.

Тому, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Виходячи із змісту ст. 112 ГПК України необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

На підставі згаданої статті судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленумом Верховного Суду України “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” від 27 лютого 1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIІІ Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Виносячи оскаржувану ухвалу апеляційний господарський суд виходив з того, що наведені Товариством обставини не можуть бути визнані нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України, що виключає перегляд судового рішення в порядку розділу XIII ГПК України.

Вказаний висновок суду відповідає фактичним обставинам, наявним матеріалам справи та нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, суд правомірно вказав на відсутність підстав для задоволення заяви Товариства про перегляд судового рішення в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 114 ГПК України у разі залишення постанови без змін виноситься ухвала.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111⁷ ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 111⁹, ч. 2 ст. 111¹³ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що ухвала апеляційного господарського суду винесена із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм законодавства при винесенні ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, 111¹³ ГПК України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ВАТ “Західенерго” залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 р. у справі № 37/200 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

 

 

С у д д і:                                                                                          С. Самусенко 

 

 

                                                                                                        Л. Стратієнко