ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 2/271 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А., |
суддів : | Кота О.В., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ “Кіровоградське АТП 13555” |
на постанову | від 25.04.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 2/271 |
за позовом | Дочірнього підприємства “Кіровоградтепло” ТОВ “Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії” (надалі –Підприємство) |
до | ВАТ “Кіровоградське АТП 13555” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 10438,79 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - Музика Т.Ф. |
В С Т А Н О В И В:
В липні 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про стягнення 9063,31 грн. боргу, 512,25 грн. пені, 863,23 грн. інфляційних нарахувань з підстав порушення відповідачем грошового зобов’язання по оплаті за постачання теплової енергії за договором № 406 від 03.10.2000 р.
Товариство проти задоволення позову заперечувало.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.11.2005 р. (суддя Деревінська Л.В.) в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.11.2005 р. змінено із викладенням його резолютивної частини у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1775,33 грн. основного боргу, 512,25 грн. пені, 863,23 грн. інфляційних нарахувань; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між Підприємством (виробник) та Товариством (споживач) укладено договір на теплопостачання № 406 від 03.10.2000 р., на виконання умов якого позивач надавав теплову енергію, а відповідач користуючись послугами виробника періодично здійснював оплату.
В силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР між сторонами на підставі договору на теплопостачання № 406 від 03.10.2000 р. винили зобов’язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України (ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи рішення про відмову в позові місцевий господарський суд виходив з того, що за період з моменту укладення договору (03.10.2000 р.) рішеннями виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 07.02.2001 р., від 01.03.2001 р., від 09.06.2004 р. вносились зміни та доповнення до прейскурантів та тарифів на послуги теплопостачання, затверджених попередніми рішеннями міськвиконкому. Проте, сторонами не вносились зміни до договору в частині зміни тарифів шляхом підписання додаткових угод, як то передбачено пунктом 27 договору. Тому, суд дійшов висновку про те, що договір № 406 від 03.10.2000 р. є неукладеним. А в зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору та наявності доказів сплати відповідачем за спожиту теплову енергію, підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості відсутні.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками місцевого господарського суду.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд правомірно спростував необґрунтовані висновки місцевого господарського суду та підставно врахував внесення сторонами змін до договору № 406 від 03.10.2000 р. Так, доповненням від 01.03.2004 р. до договору № 406 від 03.10.2000 р. сторонами викладено пункт 27 договору у редакції, відповідно до якої –всі зміни і доповнення до договору (крім зміни тарифів) оформлюються шляхом підпису додаткових угод, які є невід’ємною частиною цього договору; про зміну тарифів споживачу повідомляється у щомісячних рахунках за спожиту теплову енергію, або у засобах масової інформації.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні відносини сторін, що в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР виникли між сторонами на підставі укладеного договору № 406 від 03.10.2000 р.; дослідив обставини належного виконання позивачем зобов’язань з теплопостачання, а також неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання по проведенню розрахунків, в порушення умов договору із доповненнями та вимог законодавства; встановив період, за який утворилась заборгованість, та її розмір; задовольняючи позовні вимоги частково суд мотивовано врахував положення ст. 625 ЦК України та стягнув борг з урахуванням інфляційних нарахувань з мотивів прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а також наявність в договорі письмової угоди сторін про неустойку; дійшов правомірних висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнутої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно змінено рішення місцевого господарського суду, правомірно задоволено позов частково. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Кіровоградське АТП 13555” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. у справі № 2/271 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: О. Кот
В. Рибак