АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/1959/12

Справа №  2-926/11                                                                                Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С.С.

      Доповідач  -  Варенко О.П.   

Категорія  41                                                                                                   

У Х В А Л А

                                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого  – судді Варенко О.П.,

суддів -  Макарова М.О., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі   -  Бондаренку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: відділ міграції та реєстрації фізичних осіб Першотравенського МВ ГУМВС України, Виконком Першотравенської міської ради, про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом по відповідача, посилаючись на те, що вона володіє на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1. Разом з нею в квартирі проживає її донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та двоє її дітей -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_3.

Проживання з відповідачкою стало зовсім нестерпним, так як вона часто влаштовує сварки, принижує та навіть б'є її. Постійно погрожує вкоротити їй віку у зв'язку з чим вона неодноразово зверталася до працівників міліції.

ОСОБА_3 заселилась до її квартири у відповідність до ст.64 ЖК України, але з моменту заселення в утриманні квартири, її ремонті, оплаті комунальних послуг не приймає, чим завдає їй значних матеріальних збитків.

Відповідачка ніколи не дотримувалась санітарних норм проживання, на її зауваження щодо утримання виділеної їй кімнати у належному стані та підтримання чистоти у квартирі вона реагує неадекватно, вчиняє з цього приводу сварку та заявляє про те, що вона має такі ж самі права на користування житловою площею як і вона, але чомусь забуває про обов'язки підтримувати квартиру в належному стані.

Старший онук ОСОБА_4 проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, вона виділила йому окрему кімнату, стан якої відповідає санітарним нормам проживання та обладнана усім необхідним. Відповідачка весь час з народження дитини та по теперішній час не займається утриманням та вихованням дитини.

Молодший онук ОСОБА_5 проживає в одній кімнаті з відповідачкою, але зареєстрований за місцем проживання свого батька по АДРЕСА_2.

Відповідачка   сама   звернулася до   неї   з   проханням   заселитися   в  спірну   квартиру   23.08.2001 року, як   члена   сім'ї   власника   житлової  квартири, у зв'язку з тим, що вона продала квартиру, яка була приватизована нею.

Просить суд виселити ОСОБА_3. з належної їй приватизованої житлової квартири АДРЕСА_1, на підставі ст.116 ЖК
України, а також зобов'язати          відділ міграції та реєстрації фізичних осіб Першотравенського MB ГУМВС України у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_3  з реєстрації за зазначеною адресою.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року у задоволенні  позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони про час розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з’явились з невідомих суду причин.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 є матір'ю відповідача ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого 08 грудня 1993 року Першотравенським УЖПГ об'єднання підприємств по видобутку вугілля «Павлоградвугілля», квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Згідно до витягу із фінансово-особового рахунку, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 - наймач з 08 грудня 1970 року; ОСОБА_3 з 23 серпня 2001 року - донька; ОСОБА_4 з 26 жовтня 2010 року - онук.

Крім того в спірній квартирі без реєстрації проживає ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір'ю якого є ОСОБА_3 Відповідач іншого житла не має.

Між сторонами по справі на даний час склалися складні стосунки, які виникли
після народження меншої дитини ОСОБА_3 Позивач провокує на сварки відповідача, в квартирі забороняє користуватися меблями (шафами), санвузлом та кухнею.          

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 23 травня 2011 року, за спірною адресою дуже брудно.

27 травня 2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст.296 КК України за відсутністю в її діях складу злочину, так як не було доведено факт вчинення ОСОБА_3 23 травня 2011 року скандалу за адресою АДРЕСА_1, в ході якого вона висловлювалася грубою нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, керуючись ст.ст.116,156,157 ЖК України, відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апелянта у скарзі про порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду матеріалам справи є безпідставними та не можуть бути прийняти до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а згідно ст.60 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним, а позивачем не надано доказів того, що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематично порушує правила співжиття, робить неможливим для інших проживання із нею в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011  року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

            Судді