Справа № 2-767/12

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ільєвої Т.Г.   ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

за участю

позивача:                                  ОСОБА_1

представника відповідача:          ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,   

В С Т А Н О В И В :

 У березні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_3, посилаючись на те, що шлюбні відносини між ним та відповідачем фактично припинені, оскільки між ними відсутнє почуття любові, сім’я має виключно формальний характер існування. Вважає, що сім’я розпалась остаточно і відновлена бути не може, а продовження збереження шлюбу з відповідачам порушує його особисті немайнові права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив розірвати шлюб та не стягувати з відповідача на його користь судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначив, що відповідач ОСОБА_3 бажає залишитися на прізвищі чоловіка, та зі спільною згодою між позивачем та відповідачем після розірвання шлюбу дитина буде проживати разом з відповідачем.  

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Сторони не заперечували щодо ухвалення рішення в попередньому судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України  позов про розірвання шлюбу може бути пред‘явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.   

 Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 березня 1995 року.  Від шлюбу мають доньку – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за спільною згодою після розірвання шлюбу буде проживати з відповідачем. Сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільного бюджету не мають, спору про поділ майна немає. Позивач категорично заперечує можливість примирення та наполягає на розірванні шлюбу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110,112,113 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 213, 215 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

   Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 04.03.1995 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва /а.з. №140/, розірвати.

Відповідачу ОСОБА_3 - залишити прізвище «ОСОБА_3»

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.       

Суддя      Т.Г. Ільєва