Справа №2-1327/11

Провадження №2/406/217/2012

Р І Ш Е Н Н Я

09 квітня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетрвоської області

в складі:

головуючого - судді Дігтярь Н.В.

при секретарі - Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

        До суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 40408грн.50коп. на користь кожного, посилаючись на те, що 30 червня 2011року відповідач позичив у них в борг 80817грн.32коп., на строк три місяці, до 30 вересня 2011року., про що відповідачем було складено розписку. У встановлений строк відповідач борг їм не повернув, що спонукало їх звернутися до суду.

       В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, пояснили, що грошові кошти, які вони позичили відповідачу, є їх спільними коштами, тому вони прохають стягнути їм борг в рівних частинах.

       Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що  він працював у ПП «ОСОБА_2»протягом восьми років, по червень 2011року. За вказані вісім років він жодного разу не отримав від ОСОБА_2 заробітну плату, жив за рахунок дружини, матері, друзів, але не звільнявся, так як надіявся на виплату заробітної плати. Оскільки він був матеріально-відповідальною особою, коли він вирішив розірвати трудовий договір, вияснилося, що відсутній товар. Тому позивачі, оказуючи на нього психологічний тиск, примусили написати вказану розписку, надавши для зразка запечатаний бланк розписки. Він суми грошей, вказану в розписці, у позивачів не позичав. В подальшому вияснилося, що протягом восьми років він не офіційно не був оформлений на роботу в ПП ОСОБА_2.

        Суд,  вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

       30 червня 2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позичили відповідачу ОСОБА_3.80817грн.32коп., строком до 30 вересня 2011року, що підтверджується  розпискою ОСОБА_3, написаною власноручно 30 червня 2011року про отримання від позивачів грошової суми 80817грн.32коп. в повному обсязі, які ним перераховані до написання розписки.

       Відповідно до ст.1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж виду та тієї ж якості

        За вимогами ст.1049 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу позовних вимог - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роді та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

       Таким чином, відносини між сторонами з позики грошової суми підтверджуються розпискою позичальника ОСОБА_3, строк повернення грошової суми за якою настав 30 вересня 2011року.

       Відповідач ОСОБА_3 підтвердив суду, що розписка написана ним власноруч, на ній стоїть його підпис, вчинений ним особисто, але він посилається на ті обставини, що на момент написання ним  розписки позивачі вчинили відносно нього психологічний тиск та надали для зразка бланк розписки.

       Пояснення відповідача  заперечуються самим текстом розписки, написаної відповідачем, згідно якої дана розписка написана ним власноруч,при здоровому глузді і тверезому розумі, без будь-якого психічного чи фізичного тиску на нього.

       Також розписка підписана двома свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5

       Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду показала, що вона перебуває як з позивачами так і з відповідачем в нормальних стосунках, що підтвердив суду і відповідач ОСОБА_3

ОСОБА_6 підтвердила, що була свідком при отриманні відповідачем у позивачів в борг грошової суми в гривнях, яка була еквівалентна десяти тисячам доларів США.  Гроші відповідачу передавав ОСОБА_1, які дістав з сумки, грошові купюри номіналом по 200грн. Вона, як свідок вказаної обставини, підписала написану відповідачем власноруч розписку, що бачила момент передачі грошей і написання розписки в 2001р, дату не пам’ятає.

        На той час вона орендувала у позивачів приміщення магазину «Знахідка», розташованого в м.Дніпродзержинськ по вул.Глаголєва, і в приміщенні вказаного магазину була передача грошей і оформлення розписки. Відповідача вона знає з дитинства, відносини між ними хороші, тому говорити відносно нього неправду у неї немає підстав. При цьому також була присутня ОСОБА_5

       Допитати в якості свідка ОСОБА_5. не надалось можливим в зв’язку з її неявкою до суду.

       Але показання свідка ОСОБА_4 та дані розписки узгоджуються між собою та підтверджують обставини, на які посилаються позивачі.

       Посилання відповідача на ті обставини, що він написав розписку відповідно зразка, наданого ОСОБА_1, не є підставою для оспорення факту отримання ним у позивачів в борг грошової суми. Тим більше, що зразок розписки, яку надав відповідачу позивач ОСОБА_1, який підтвердив даний факт. містить обставини отримання в борг грошових коштів в іноземній валюті, тоді як відповідач отримав в борг грошові кошти в гривні, про що і вказав в розписці

      Таким чином, в ході судового розгляду достовірно встановлено з  тексту розписки та пояснень свідка ОСОБА_4, що відповідач 30 червня 2011р отримав у позивачів в борг грошові кошти в сумі 80817грн.32коп., на строк до 30 вересня 2011року.

      Доводи відповідача про те, що він грошові кошти у вказаній сумі в борг у позивачів не отримував, а написав розписку під психологічним тиском з боку позивачів, суд не приймає, оскільки належних доказів даних обставин відповідач суду не надав.

       Позивач не звертався в правоохоронні органи з приводу протиправних дій відносно нього з боку позивачів в частині спонукання написання розписки .

       Також відповідач не оспорив дійсність вказаної розписки в судовому порядку.

       Тому суд вважає, що обставини, на які посилаються позивачі в своїх позовних вимогах, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду і їх позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

        На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачами судові витрати у вигляду 120грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 808грн.17коп. - судовий збір на користь держави, пропорційно на користь кожного  464грн.08коп.

       Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                         В И Р І  Ш И В :

       Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

       Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики 40408грн.50коп., та судові витрати 464грн.08коп.

       Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики 40408грн.50коп., та судові витрати 464грн.08коп

       Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

     Головуючий-