Справа № 2610/6772/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 квітня 2012 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору удаваним та таким, що укладений в національній валюті України - гривні, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, просив визнати кредитний договір №11355444000 удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати вказаний кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України –гривні, по курсу що діяв на момент укладення кредитного договору; зобов?язати виготовити новий графік погашення кредиту, виходячи із умов договору та що кредит був наданий у національній валюті України –гривні.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 25 лютого 2008 року між ним та ТОВ «Автоцентр Київ»був укладений договір купівлі-продажу №8/587 щодо придбання автомобіля марки «OCTAVIA Tour», відповідно до якого він отримав у власність автомобіль.
У відповідності до п.2.2. вказаного договору оплата товару проводилася наступним чином –на протязі 60 днів з моменту укладення договору покупець вносить продавцю вартість автомобіля, сплачує продавцю на протязі 65 робочих днів з моменту укладення договору повну вартість автомобіля, форма розрахунків –безготівкова, з кредитного рахунку покупця на поточний рахунок продавця.
3 червня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №11355444000, за яким останній надав йому кредит в сумі 20283 доларів США під 14% річних.
За своїм змістом кредитний договір №11355444000 і відповідно договір застави транспортного засобу вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Кредитний договір №11355444000 укладено в доларах США, що прямо суперечить закону, оскільки такий спосіб отримання кредиту для розрахунку із ТОВ «Автоцентр Київ»йому було рекомендовано працівниками відповідача, тому за їх словами кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше, ніж кредитні ресурси в українській гривні. При цьому працівники відповідача усвідомлювали той факт, що розрахунки по договору на придбання автомобіля будуть проводитися в українській гривні. Згідно кредитному договору відповідач перерахував на користь ТОВ «Автоцентр Київ»кошти в сумі 113355 грн. Зазначений кредитний договір передбачає, що кредит, наданий йому у доларах США, та розрахунки між ним та відповідачем мають здійснюватися у тій самій валюті. Але, насправді, кредитний договір є удаваним право чином, оскільки його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме: було здійснено надання кредиту у національній валюті –гривні.
Наданий йому кредит носить цільовий характер і був виданий для оплати вартості автомобіля згідно договору купівлі-продажу автомобіля.
Відповідач, як агент валютного контролю, не мав права, виходячи з вимог закону, надавати йому кредит у іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.
Кредитні кошти були сплачені йому відповідачем наступним чином. Відповідач зарахував на його рахунок 20283 доларів США згідно договору та відразу конвертовано у гривні відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №8/587 від 29 лютого 2008 року перерахував на рахунок ТОВ «Автоцентр Київ»113355 грн.
Викладене переконливо свідчить про те, що між ним та відповідачем був укладений договір в національній валюті України –гривні, що не суперечить законодавству України, але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США, що суперечить чинному законодавству та прямо випливає із кредитного договору, оскільки він не отримував іноземну валюту, банк самостійно конвертував її та перерахував на рахунок ТОВ «Автоцентр Київ».
Вважає, що оскільки між ним та відповідачем фактично було укладено договір про надання йому кредиту в національній валюті України –гривні, відносини між ним та відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором.
Крім того, з моменту укладання кредитного договору він сумлінно виконує всі взяті на себе обов’язки по кредитному договору, в тому числі справно погашає свої боргові зобов’язання та плату за користування кредитом, встановлені кредитним договором та графіком платежів. Однак, при застосуванні наслідків удаваного правочину, вважає, що графік платежів має бути змінений (з моменту укладення кредитного договору), виходячи із того, що кредитний договір фактично укладений в гривні. Також мають бути перераховані в українську гривню всі платежі, сплачені ним в доларах США за комерційним курсом відповідача, який діяв в день погашення ним заборгованості по кредиту, та створити у відповідності з цим новий графік погашення кредиту.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачеві було надано необхідну інформації про умови кредитування; підписанням договору позивач свідчив про те, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтверджував свою здатність виконувати умови договору. Дії позивача стосовно виконання своїх зобов’язань, а саме: погашення заборгованості по кредитному договору підтверджує його згоду з умовами договору, а тому взагалі не може йтися про визнання кредитного договору удаваним правочином, оскільки позивач звернувшись до банку, мав на меті отримання кредиту в іноземній валюті для придбання автомобіля. Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті, а позивач отримав кошти в іноземній валюті на споживчі потреби. На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредит в гривні. Розрахунки по договору купівлі-продажу взагалі не стосуються виконання позивачем своїх зобов’язань по кредитному договору, оскільки в даних видах договорів різна правова природа. Позивач, підписуючи договорі купівлі-продажу усвідомлював, що розрахунки будуть проводитися в національній валюті України, а кредит буде наданий в іноземній валюті. Крім того, банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здіснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 3 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та позивачем був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11355444000 (а.с.6-14), строком до 3 червня 2015 року, за яким банк зобов'язався надати останньому грошові кошти в сумі 20283 доларів США, що дорівнює еквіваленту 98413,12 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором, на придбання транспортного засобу, а позивач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку вказаний кредит та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених договором.
. За користування кредитними коштами п.1.3.1. договору була встановлена процентна ставка в розмірі 14% річних.
Відповідно до п.1.5. вказаного договору кредит надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника у банку.
Як вбачається з п.7.2. договору підписанням договору позичальник підтвердив, що повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови договору, свої права та обов’язки за договором і погоджується з ними; а також те, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, ЗУ «Про захист прав споживачів».
На виконання кредитного договору банк у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ №22 від 21 січня 2004 року, перерахував на рахунок позивача НОМЕР_1, відкритий у банку, 20283 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №0607450003 від 3 червня 2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що унормовано ч.1 ст.628 ЦК України.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, як то визначено ч.1 ст.638 ЦК України.
За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Таким чином, цивільне законодавство базується на принципі свободи договору, волевиявлення сторін та їх добровільності при його укладенні, обов’язкового виконання сторонами умов договору та зобов’язань за договором.
Частинами 1,2 статті 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, що передбачено ч.1 ст.1046 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, якими сформульовані загальні вимоги до правочинів.
Статтею 235 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним правочином. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору, приймаючи до уваги вищенаведені норми цивільного права, суд приходить до висновку про те, що кредитний договір, укладений між сторонами в даній справі, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання його удаваним.
Доводи позивача відносно того, що зобов'язання по наданню кредиту фактично було виконано відповідачем саме в національній валюті України –гривні та кредитний договір було приховано під договір кредитування в доларах США, тому що останній не мав права без індивідуальної ліцензії НБУ надавати кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на її території, позбавлені юридичного обґрунтування. Право на здійснення операції з валютними цінностями надано відповідачу на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.93,94), що за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті. Тому здійснення кредитних операцій у валюті за таких обставин не суперечить закону.
Крім того, позивач добровільно, на власний розсуд, обрав іноземну валюту кредитування на умовах, які були запропоновані банком, що узгоджується з положеннями ст. 627 ЦК України.
Дані доводи спростовуються також вищезазначеними доказами по справі, наданими відповідачем у порядку ст.ст.57-59 ЦПК України, які підтверджують те, що банком було проведено перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача саме в іноземній валюті відповідно до умов договору.
Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволенню.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.203, 205, 215, 233, 235, 627, 628, 642, 1046, 1054 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору удаваним та таким, що укладений в національній валюті України –гривні, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: