АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді – Боголюбської Л.Б.,
суддів – Шальнєвої Т.П., Ященка М.А.,
за участю прокурора – Карпука Ю.А.,
обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Рака П.О. на постанову попереднього розгляду Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року, –
ВСТАНОВИЛА:
Постановою попереднього розгляду Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого менеджером ТОВ «Інфовлот», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, за ч. 3 ст. 296 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, який має неповнолітню дитину, працює директором ТОВ «Техностиль», який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, за ч. 3 ст. 296 КК України,
повернуто прокурору Голосіївського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у тому, що 30 березня 2011 року о 23-05 год., спільно з невстановленою досудовим слідством особою, групою осіб, поблизу будинку № 18-А по вул. Лятошинського в м. Києві, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючись нецензурною лайкою, вчинили конфлікт з потерпілим ОСОБА_8, після чого, діючи з особливою зухвалістю, почали наносити йому удари руками та ногами в різні частини тіла, спричинивши легкі тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я. На зауваження потерпілої ОСОБА_9, яка знаходилась поруч, щодо припинення хуліганських дій, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, не реагували. Після цього ОСОБА_10 представилась працівником міліції, пред’явивши своє службове посвідчення і висловила вимогу припинити хуліганські дії, яку вони проігнорували. Достовірно знаючи, що ОСОБА_10 є працівником міліції, ОСОБА_2, з метою продовження своїх хуліганських дій, вчинив опір ОСОБА_10, та почав наносити їй удари руками та ногами в різні частини тіла, в результаті чого їй були спричинені легкі тілесні ушкодження. В цей час ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, не припиняючи свої хуліганські дії, продовжували наносити удари руками та ногами ОСОБА_8 Хуліганські дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, продовжували тривалий час, вперто не бажаючи їх припиняти, протягом приблизно 20 хвилин, до затримання працівниками міліції на місці вчинення злочину. Невстановлена слідством особа з місця вчинення злочину зникла.
Згідно постанови, справа направлена для організації додаткового розслідування через порушення органами досудового слідства вимог ст.ст. 217, 219, 370 КПК України в частині ознайомлення з матеріалами кримінальної справи обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника, потерпілих, цивільних позивачів та їх представника. При цьому, суд посилається на те, що в матеріалах справи відсутня належним чином оформлена повістка-повідомлення про виклик захисника для ознайомлення з матеріалами справи та повідомлення на адресу потерпілих, цивільних позивачів та їх представника, в зв’язку з чим вони були позбавленні права ознайомитися з матеріалами справи по закінченню досудового слідства, заявляти клопотання про його доповнення, витребування нових доказів. Також, суд вказав на те, що в ході досудового слідства, слідчий, після винесення постанови про закриття кримінальної справи в частині пред’явленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України, не повідомив потерпілого про її винесення, чим позбавив його можливості оскаржити її.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову районного суду скасувати та повернути кримінальну справу до Голосіївського районного суду м. Києва для її розгляду по суті зі стадії попереднього розгляду, в іншому складі суду. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначає, що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, оскільки суд, в порядку ст. 255 КПК України, не був позбавлений можливості самостійно ознайомити учасників процесу з матеріалами справи, надавши їм певний строк для цього. Крім того, вказує, що не ознайомлення потерпілого з постановою про закриття справи в частині пред’явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, не є істотним порушенням закону та не перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.
Представник потерпілих ОСОБА_11, яка діє в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_12, в запереченнях на апеляційну скаргу, з доводами прокурора не погоджується, вважає, що постанова суду першої інстанції про повернення справи на додаткове розслідування винесена з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а тому скасуванню не підлягає, оскільки органи досудового слідства не ознайомили потерпілих з матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства, що призвело до обмеження їх прав. Також ОСОБА_11 вважає, що обставинам спричинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я, досудовим слідством не надано жодної юридичної оцінки, оскільки вказані дії обвинувачених є обов’язковими ознаками розбійного нападу та не охоплюються таким складом злочину, як хуліганство і потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 187 КК України, а тому закриття кримінальної справи за фактом розбійного нападу є незаконним і безпідставним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, пояснення захисників та обвинувачених, які погодились з апеляцією прокурора, зазначивши при цьому, що судом першої інстанції порушено права обвинувачених, так як вони не були викликані до суду для участі в попередньому розгляді справи, незважаючи на їх письмові заяви про це, направлення справи на додаткове розслідування призведе до затягування розумних строків розгляду справи та порушення законних прав обвинувачених, які тривалий час перебувають під вартою, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції прокурора та заперечення представника потерпілих на апеляцію прокурора, судова колегія вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а доводи суду першої інстанції, про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи, не відповідають вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 246 КПК України, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2011 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону суд до уваги не взяв і в постанові про повернення справи на додаткове розслідування належним чином не мотивував, чому в суді немає можливості поновити порушені під час досудового слідства права й інтереси захисника ОСОБА_3, потерпілих та їх представника ОСОБА_11 шляхом їх ознайомлення з матеріалами справи, розгляду їх заяв та клопотань під час попереднього та судового розгляду справи. Посилання суду на те, що ознайомити захисника, потерпілих, цивільних позивачів та їх представника зі справою можливо лише під час додаткового розслідування, суперечить діючому кримінально-процесуальному законодавству.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2011 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», при попередньому розгляді справи суддя відповідно до ст. 237 КПК повинен з'ясувати, чи всі особи, яким злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, визнані потерпілими. Якщо хтось із цих осіб не визнаний потерпілим на стадії дізнання і досудового слідства, за наявності відповідного клопотання суддя своєю постановою має визнати таку особу потерпілим, повідомити її про це та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи. Таке ж рішення він постановляє і тоді, коли є необхідність замінити особу, яка необґрунтовано була визнана потерпілим, представником потерпілого, цивільним позивачем, на належну.
Ненадання слідчим потерпілому можливості ознайомитись з постановою про закриття кримінальної справи в частині пред’явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, також не може бути причиною повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду кримінальної справи, так як на даній стадії процесу суд не може вдаватись до оцінки доказів по справі. Як зазначено в абзаці 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2011 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
В апеляції прокурора не зазначено підстав, через які, після скасування постанови суду першої інстанції, справа має розглядатись в іншому складі суду і колегія суддів вважає, що справу, після скасування постанови про її направлення на додаткове розслідування, можливо розглядати у тому ж складі суду, в зв’язку з чим апеляцію прокурора необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Рака П.О. задовольнити частково.
Постанову попереднього розгляду Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 296 КК України прокурору Голосіївського району м. Києва для проведення додаткового розслідування – скасувати, а справу повернути до Голосіївського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд, зі стадії попереднього розгляду.
Судді
_______________ _______________ _______________
Л.Б.Боголюбська Т.П. Шальнєва М.А. Ященко