АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/656/2012 Головуючий у 1 інстанції – Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач – Соколова В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Усика Г.І., Слободянюк С.В.,
при секретарі: Бігус М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 28.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та його скасування, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого 10.08.2010 року на ім'я ОСОБА_2, яке посвідчене державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. реєстровий №2-1066, спадкова справа №914 на спадкове майно - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та скасувати його.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Накорчевський A.A., відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкував 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
У свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 10.08.2010 року виданого на ім'я ОСОБА_2, яке посвідчено державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. реєстровий №2-1066, спадкова справа №914, вказано, що спірна квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох кімнат загальною площею 92,9 кв.м., в тому числі жилою площею 67,3 кв.м., що не відповідає дійсності так як квартира є трикімнатною загальною площею 95,1 кв.м., в тому числі жилою площею 53,2 кв.м. Тому позивач вважає, що вищевказане свідоцтво підлягає скасуванню.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 28.10.2011 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та його скасування - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги та невірно оцінив подані ним письмові докази та документи, зокрема, свідоцтва посвідчені нотаріусом Дев’ятої Київської Держнотконтори, правовстановлюючі документи на квартиру, суд не встановив факту порушення нотаріусом п.34 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та ст. 1300 ЦК України, видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку майна померлої ОСОБА_2 Також, апелянт вважає, що судом порушено норми ст. ст. 169, 192, 193 ЦПК України, оскільки, не зважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалив рішення у його відсутності, тим самим позбавив його можливості надати додаткові пояснення. На підставі викладеного, просить скасувати рішення Солом’янського районного суду міста Києва та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В судове засідання позивач та/або його представник не з’явилися, про день та час слухання справи позивач повідомлений телеграмою. Разом з тим, неявка позивача та його представника в дане судове засідання має повторний характер. Так 20.03.2012 року позивач звернувся до суду з клопотанням від 19.03.2012 року про відкладення розгляду справи, мотивуючи своїм перебуванням на стаціонарному лікуванні. Також, позивач повідомив про знаходження на лікування свого представника протягом більше ніж два місяці. 20.03.2012 року колегією суддів задоволено вказане клопотання, розгляд справи, в порядку ст. 169 ЦПК України, відкладений. Проте, стороною відповідача надано для відома суду копію журналу судового засідання Солом’янського районного суду м. Києва від 19.03.2012 року, з якого вбачається учать позивача та його представника. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що має місце недобросовісне здійснення наданих процесуальним законом прав з метою затягування розгляду справи. Тому, керуючись ст.ст.303-1, 305 ч. 2 ЦПК України, колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу за відсутності позивача та його представника.
Відповідач та його представники в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що єдиними законними правовстановлюючими документами є ті, які існували на момент відкриття
спадщини і тому суд дійшов до висновку, що державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, в свідоцтві про право на спадщину виданого на ім'я ОСОБА_2 10.08.2010 року вірно зазначила кількість кімнат у квартирі АДРЕСА_1 - 4 кімнати, загальна площа - 92,9 кв.м., жила площа - 63,7 кв.м.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об’єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що 29.09.2009 року на підставі заяви та відповідних документів позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана ними у шлюбі, та згідно ст. 535 ЦК України (в редакції 1963 року) - свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку, а саме на 1 /6 частину квартири.
10.08.2010 року було видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори зазначено, що квартира АДРЕСА_1 складається з 4 кімнат, так як вказано у правовстановлюючому документі.
Позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого 10.08.2010 року на ім'я ОСОБА_2, яке посвідчене державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. реєстровий №2-1066, спадкова справа №914 на спадкове майно - 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 та скасувати його.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ним у 2009 році було зроблено перепланування квартири на підставі дозволу Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №1507від 02.06.2003 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
За життя ОСОБА_5, 02.06.2003 року, Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією був виданий дозвіл №1507, який був дійсний протягом трьох місяців та давав право на початок проектування і не давав права на проведення жодних ремонтно-будівельних робіт.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 «дозвіл на переобладнання в БТІ не поданий», тобто при його виготовленні 20.08.2009 року дозволу на перепланування та іншої погоджувальної документації, а також акту введення в експлуатації до БТІ не надавалось.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стороною позивача в ході розгляду справи не було доведено, що вказане перепланування квартири було здійснено за життя ОСОБА_5. І слід погодитись з висновками суду першої інстанції, що належними доказами здійсненого за життя ОСОБА_5 перепланування квартири можуть бути тільки погоджений в установленому порядку проект перепланування, дозвіл на здійснення будівельно-монтажних робіт, акт введення приміщення в експлуатацію та виготовлення нових правовстановлюючих документів.
В даному випадку КМ БТІ при проведенні технічної інвентаризації квартири вказало, що таких документів не подавалось.
Слід також звернути увагу на наявність суперечностей у поясненнях позивача щодо часу здійснення перепланування: за життя ОСОБА_5 чи після її смерті за кошти отримані ним в кредит.
Таким чином, зміна задокументованих у 2009 році фактичних характеристик квартири не могла вплинути на склад спадщини, яку успадкував ОСОБА_2, а саме: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка складалась з 4 кімнат, загальною площею 92,9 кв.м., в тому числі жилою площею 63,7 кв.м.
Крім того, відповідно до ст. ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Проте, у даному випадку відповідач має право на спадкування за заповітом. А вказані розбіжності в свідоцтвах про право на спадщину є підставою для внесення змін, в порядку передбаченому ст. 1300 ЦК України та п. 34 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому не дають підстав для визнання його недійсним.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 28.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та його скасування – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: