№ 2-7/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого Кислого М. М. ,
секретаря Булавінової Є.І.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новомосковська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, та ОСОБА_3 за позовом до ОСОБА_1про визначення порядку користування сторонами домоволодінням та земельною ділянкою, -
встановив:
у грудні 1996 року, позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (а. с. 2-4) до ОСОБА_3 в якому вона просила про наступне:
- стягнути матеріальні збитки, судові витрати, та моральну шкоду.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй на праві власності належить 2/3 домоволодіння АДРЕСА_1 відповідачці належить 1/3 цього ж домоволодіння. Відповідачка ОСОБА_3 зі своїм чоловіком самоуправно вирізала та вивезла систему опалення, розібрала плиту і таким чином на думку позивачки їй було спричинено матеріальну та моральну шкоду.
1997 року позивачка ОСОБА_1. подала позовну заяву з додатковими вимогами (а.с. 34-35), в якій просила суд провести розділ домоволодіння пропорційно розміру часток.
1998 року позивачка ОСОБА_1. відмовилась від своїх позовних вимог про розділ домоволодіння пропорційно розміру часток (а.с. 96).
24.11.1998 року відмова позивачки від частини вимог прийнята судом і провадження в
цій частині припинено (а.с. 97)
У грудні 1998 року, ОСОБА_3звернулась з позовом до ОСОБА_1(а.с. 99-101), в якому вони просили про наступне:
· розділити житловий будинок АДРЕСА_1 та інше майно (а.с. 101), - стягнути з відповідачки різницю в вартості часток на її користь,
· стягнути з ОСОБА_1. судові витрати (а.с. 101).
27.04.1999 року ОСОБА_3 звернулась з уточнюючим позовом до ОСОБА_1. (а.с.
123-125), в якому вони просили про наступне:
· встановити порядок конкретного користування сторонами будинком АДРЕСА_1
· встановити порядок конкретного користування земельною ділянкою поАДРЕСА_1
· провести експертизу для встановлення можливих варіантів розділу земельної ділянки,
· зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати,
· стягнути з ОСОБА_1. судові витрати (а.с. 125).
У жовтні 2003 року позивачка ОСОБА_1. подала уточнюючу позовну заяву в якій просила
- стягнути зОСОБА_3матеріальні збитки, судові витрати, та моральну шкоду (а.с. 190-
191).
12.07.2005 року ОСОБА_1. у судовому засіданні відмовилась від частини вимог, заявила, що вимоги вказані в позовній заяві на а.с. 190-191 є остаточними. 12.07.2005 року у судовому засіданні прийнята відмова від частини позовних вимог і провадження у цих частинах закрито (а.с. 200).
У тому ж судовому засіданні, 12.07.2005 року ОСОБА_3 відмовилась від частини позовних вимог (а.с. 198), просить задовольнити позовні вимоги вказані у заяві (а.с. 123-125):
- встановити порядок користування сторонами будинком АДРЕСА_1
- встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1
· провести експертизу для встановлення можливих варіантів розділу земельної ділянки,
· зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати,
· стягнути з ОСОБА_1. судові витрати (а.с. 125).
12.07.2005 року у судовому засіданні прийнята відмова від частини позовних вимог і провадження у цих частинах закрито (а.с. 201).
Таким чином судом розглянуто наступне:
· позов ОСОБА_1. про стягнення зОСОБА_3матеріальних збитків, судових витрат, та моральної шкоди (а.с. 190-191);
· позовОСОБА_2
· встановити порядок користування сторонами будинком АДРЕСА_1,
· встановити порядок користування земельною ділянкою поАДРЕСА_1
· зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати,
· стягнути з ОСОБА_1. судові витрати (а.с. 123-125).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, стягнути зОСОБА_3матеріальні збитки у сумі 715, 5 грн., моральну шкоду у сумі 1000 грн., та судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовувала обставинами викладеними у позовній заяві (а.с. 190-191). Крім того, в судовому засіданні вона пояснила, що з відповідачкою є рідними сестрами і в 90-х роках померли їх мати, батько та брат. Після їх смерті до сторін відійшла спадщина - їй 2/3 частини домоволодіння, відповідачці 1/3 частина домоволодіння. У грудні 1996 р. приїхала у домоволодіння та побачила, що в домі відсутні - газова плита, опалювальний прилад АОГВ, демонтоване опалення. Вважає, що ці дії вчинені відповідачкою, їй спричинена шкода, тому просить з неї стягнути
· 2/3 вартості опалювального приладу АОГВ у сумі 250 грн.,
· вартість робіт по підводу газу до опалювального приладу АОГВ у сумі 78, 5 грн.,
· 2/3 вартості газової плити у сумі 160 грн.,
· 2/3 вартості робіт по відновленню печі опалення у сумі 225 грн.,
· транспортні витрати по проведенню експертизи у сумі 100 грн.,
· витрати по товарознавчій експертизі у сумі 300 грн.,
· моральні збитки у сумі 1000 грн., оскільки в неї від цього погіршився стан здоров'я.
Представник позивача ОСОБА_3. позов підтримала, та просила його задовольнити в повному обсязі.
Разом з тим, ОСОБА_1. позовні вимогиОСОБА_3(а.с. 123-125) не визнала, вважає іх безпідставними, але не заперечує, що та має право на 1/3 домоволодіння по АДРЕСА_1 Заявила також, що правовстановлюючих документів на земельну ділянку не має.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1. не визнала, вважає їх безпідставними і в судовому засіданні заявила, що ніякого майна і обладнання в спірному
будинку не брала, опалювальної системи не зрізала і не демонтувала, шкоди позивачці ОСОБА_1. не спричиняла, а тому нема підстав для задоволення її позовних вимог.
Свої позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, а саме
· встановити порядок користування сторонами будинком АДРЕСА_1,
· встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1
· зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати,
· стягнути з ОСОБА_1. судові витрати.
Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала обставинами викладеними у позовній заяві (а.с. 123-125), а також вказала, що майна, про яке говорить ОСОБА_1. в своєму позові, зі спірного будинку не брала, систему опалювання не демонтувала. Підтвердила, що з позивачкою є рідними сестрами і одержали у власність, в порядку спадкування:
· вона 1/3 частки домоволодіння,
· ОСОБА_1. 2/3 частки, того ж домоволодіння.
Просить суд, встановити порядок користування сторонами:
- будинком АДРЕСА_1 і виділити їй житлову кімнату 1 -2
площею 9, 4 кв. метри, а сіни 1-1, прихожу кімнату 1-5 площею 7, 3 кв. метри залишити у
загальному користуванні;
- земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1,
виділивши їй у користування 1/3 частину земельної ділянки. Стосовно цієї вимоги, то
ОСОБА_3 так і не надала суду ніяких відомостей про частку у розмірі 1/3 земельної
ділянки, яку б вона хотіла отримати у користування.
Крім того, ОСОБА_3 просила зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовОСОБА_3підтримав, та просив суд його задовольнити в повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи і оцінивши всі докази в сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1. до ОСОБА_3 та позовОСОБА_3до ОСОБА_1. задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони є рідними сестрами, які в порядку спадкування отримали - ОСОБА_1. 2/3 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 1/3 частки, того ж домоволодіння, і підтверджено це свідоцтвами про право на спадщину (а.с. 6, 23).
У зв'язку з позовними вимогами ОСОБА_1 та її поясненнями даними у суді, суд у виїзному засіданні, у відповідності до ст. 140 ЦПК України, та за згодою сторін, з метою перевірки пояснень сторін, та встановлення істини по справі, у спірному домоволодінні провів огляд доказів на місці, за адресою АДРЕСА_1
В ході огляду судом встановлено наступне - у будинку діє система опалення, та є піч під дрова. На момент огляду будинок придатний для житла і яких не будь обставин, які б свідчили про демонтаж системи опалення судом на момент огляду не встановлено.
Разом з тим, позивач не надала суду ніяких доказів про то, що відповідач ОСОБА_3 демонтувала систему опалення, вивезла частину майна і своїми діями спричинила їй матеріальну та моральну шкоду. Крім того, в матеріалах справи є довідка, з якої вбачається, що саме ОСОБА_3 зверталась до міліції у зв'язку в викраденням майна зі спірного домоволодіння (а.с. 117) і по заяві прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
оскільки згідно зі ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 60 ЦПК, докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд у судовому засіданні не встановив обставин, які б свідчили про демонтаж системи опалювання і те, що відповідач ОСОБА_3 своїми діями спричинила позивачу ОСОБА_1. матеріальну та моральну шкоду, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1. у суду немає.
Стосовно позовних вимогОСОБА_3суд приходить до наступного, - як вбачається з матеріалів -справи (а. с. 6, 23), та підтверджено у судовому засіданні сторонами, ОСОБА_1. є спадкоємцем 2/3 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 1/3 частини цього ж домоволодіння.
Таким чином, сторони є спадкоємцями нерухомого майна і кожна має право на свою частку, які зареєстровані (а.с. 6, 23) в бюро технічної інвентаризації, про що свідчать штампи БТІ, тобто вони є власниками часток будинку.
Судом встановлено, що будинок має 3 житлових кімнати, загальною житловою площею 23, 3 кв. метри, що підтверджується схемою в технічному паспорті (а.с. 17) і складається
· сіни 1-1 площею--------- 10, 8 кв.метри;
· житлової кімнати 1-2 площею 9, 4 кв.метри;
· житлової кімнати 1-3 площею 8, 2 кв.метри;
· житлової кімнати 1-4 площею 5, 7 кв.метри;
· прихожої кімнати 1-5 площею 7, 3 кв.метри;
· комори 1-6......... площею 1, 3 кв.метри;
· тамбуру... ------- площею 1 кв.метр;
Згідно з нині діючим законодавством, а саме ст. 47 Житлового кодексу встановлена норма житлової площі на 1 особу, яка складає 13, 65 кв.м.
ОСОБА_3 просить встановити порядок користування сторонами будинком АДРЕСА_1 і виділити їй в користування - житлову кімнату 1-2 площею 9, 4 кв.м, а сіни 1-1 та прихожу кімнату 1-5 площею 7, 3 кв. м залишити в спільному користуванні. Про комору та тамбур ОСОБА_3 взагалі не згадує. Разом з тим житлова площа будинку, як вказано вище складає 23, 3 кв.м, і суд не має права порушити конституційні права громадян (ч. 2 ст. 22 Конституції України), у тому числі і житлові ( ст. 47 Конституції України). Таким чином, якщо визначити порядок користування житловим приміщенням згідно позовних вимог ОСОБА_3 відповідачці ОСОБА_1. будуть виділені житлові кімнати - 1-3, площею 8, 2 кв. метри, та 1-4, площею 5, 7 кв. метри, всього 13, 9 кв. метри, що менше від належної їй частки і суд таким чином може порушити її права, адже вона є спадкоємцем 2/3 частин, а це повинно бути не менше (23, 3:3)= 7, 77 х 2=15, 54 кв. метри, при тому, що ОСОБА_3 є спадкоємцем і власником нерухомості житловою площею лише 7, 77 кв. м.
Разом з тим (а.с. 17), прохід до кімнати 1-3 можливий лише через кімнату 1-2, а ОСОБА_3 просить саме цю кімнату виділити їй у користування. Яким чином ОСОБА_1. зможе проходити до кімнати 1-3, ОСОБА_3 суду не вказала. А ОСОБА_1. з цього приводу заявила, що перепланування і добудова кімнат в будинку неможлива, оскільки споруда цього не витримає, так як є старою, крім того ОСОБА_1. заявила, що встановлення дверей між кімнатами 1-3 та 1-4 також неможливе, оскільки відстань від стіни до груби складає близько 60-70 см, що унеможливлює встановлення стандартних дверей.
Як вже вказувалось вище, сторони є спадкоємцями нерухомого майна і кожна має право власності на свою частку будинку.
Право власності, згідно з Законом України „Про власність" - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності захищається законом і не може бути порушене
У зв'язку з чим, суд не знаходить підстав для задоволення позовуОСОБА_3в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Приймаючи до уваги викладене, виділення в користування позивачціОСОБА_3 кімнати 1-2 площею 9, 4 кв. метри не можливе.
Що стосується позовних вимогОСОБА_3в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 то суд також приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Сторони є співвласниками будинку, який розташований на земельній ділянці площею 818 кв. метрів землі держфонду (а.с. 6, 23). Позивач ОСОБА_3 не надала суду ніяких відомостей про частку у розмірі 1/3 земельної ділянки, яку б саме вона хотіла отримати у користування. її посилання на висновок експертизи, яким визначено порядок користування земельною ділянкою, суд не може покласти в основу рішення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони крім свідоцтва про право на спадщину на будинок, не мають правовстановлюючих документів на земельну ділянку. В ході розгляду справи цей факт сторони підтвердили і в судовому засіданні. ОСОБА_3 не надала суду документів, які підтверджують їх право власності, або користування земельною ділянкою. Крім того, не надано ніяких даних про встановлення меж земельної ділянки в натурі, про її фактичний розмір.
При таких обставинах, суд не має можливості та повноважень про визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки сторони не мають державних актів на право власності на землю, або інших правовстановлюючих документів. А земля, на якій розташований будинок відноситься до держфонду, про що прямо вказано в свідоцтвах про право на спадщину.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується, а набувається і реалізується це право громадянами, юридичними особами та державою виключно до закону.
У відповідності до ст. 86 Земельного кодексу України, - земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). А у відповідності до ч. 4 ст. 86 Земельного кодексу України, - право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.
Крім того, згідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Таких рішень сторони не мають.
У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу, - право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
А в ч.3 ст. 125 говориться, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, дана норма передбачена ст. 126 Земельного кодексу.
Цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2002 року, а ОСОБА_3 звернулась з позовом 27.04.1999 року (а.с. 123) і на той час чинним був Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року, але норми того закону також містили аналогічні вимоги стосовно виникнення права власності та права користування земельною ділянкою.
У відповідності до ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
А згідно зі ст. 23 цього ж Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Стосовно позовної вимогиОСОБА_3про зобов'язання ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати, то суд також не може задовольнити цю вимогу, оскільки
· сторони мають свої частки, але вони не виділені в натурі;
· власниця 2/3 часток спірного будинку ОСОБА_1. категорично проти добудови кімнати і як пояснювала у судовому засіданні - перепланування і добудова кімнат в будинку неможлива, так як споруда цього не витримає, оскільки є старою і любе втручання по внесенню змін у її конструкцію може привести до того, що вона завалиться;
· а у відповідності до ст. 152 Житлового кодексу, - переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради і такий дозвіл ОСОБА_3 отримала (а.с. 93, 221), але вона є співвласником будинку разом з ОСОБА_1 а остання категорично проти любої добудови.
В судовому засіданні, на роз'яснення суду, про право сторін на зміну, уточнення і доповнення позовних вимог, і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заявили суду, що змінювати, уточнювати та доповнювати свої позовні вимоги вони не будуть, що відображено в протоколі судового засідання. Крім того, сторони у судовому засіданні заявили, що їх вимоги викладені в позовних заявах а.с. 190-191, а.с. 123-125, є остаточними.
При таких обставинах суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 41, 47 Конституції України, ст. ст. 86, 116, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, ст. 47 Житлового кодексу, ст. ст. 2-4, 11, 48 Закону України "Про власність", ст. 86 ЦК України (в ред. 1963), ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України суд , -
вирішив:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1про встановлення порядку користування сторонами будинкомАДРЕСА_1 та в зобов'язанні ОСОБА_1. не чинити перешкод в прибудові кімнати - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення вступило в законну силу 29 червня 2007 року.