донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.04.2012 р. справа №37/386пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Склярук О.І.
Дучал Н.М., Принцевської Н.М
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_4 довіреність №87 від 12.07.2011р.
від відповідача1:ОСОБА_5- особисто
від відповідача2:ОСОБА_6 - особисто
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від20.02.2012р. (повний текст рішення підписаний 27.02.2012р.)
по справі№37/386пн (суддя Попков Д.О.)
за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до відповідачів:1.Фізичної особи ОСОБА_5, м. Слов’янськ, Донецька область;
2.Фізичної особи ОСОБА_6,
м. Слов’янськ, Донецька область
за участю третьої особи,
яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору,
на стороні позивача:Відкритого акціонерного товариства „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк
проповернення нежитлового приміщення площею 32,4кв.м. за адресою: 84110, Донецька область, м. Слов’янськ, траса Київ-Должанський, 18а, шляхом витребування з чужого незаконного володіння відповідачів
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_5, м. Слов’янськ, Донецька область та Фізичної особи ОСОБА_6, м. Слов’янськ, Донецька область про повернення нежитлового приміщення площею 32,4кв.м. (колишню будівлю пункту технічного огляду автомобілів) за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, шляхом його витребування з чужого незаконного володіння фізичних осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.12.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача було залучено: Відкрите акціонерне товариство „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк.
Господарським судом Донецької області по справі №37/386пн 20.02.2012р. прийнято рішення, повний текст якого підписаний 27.02.2012р. (суддя Попков Д.О.), яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв’язку з недоведеністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просило рішення господарського суду Донецької області у справі № 37/386пн від 20.02.2012р. скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк.
Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання (11.04.2012р.) представник заявника апеляційної скарги з'явився, вимоги викладенні в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі.
В судове засідання також з'явилися фізична особа ОСОБА_5, м. Слов’янськ, Донецька область та фізична особа ОСОБА_6, м. Слов’янськ, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
В судове засідання (11.04.2012р.) представники Відкритого акціонерного товариства „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк не з'явилися. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання Відкрите акціонерне товариство „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” було повідомлено належним чином.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2012р., про порушення апеляційного провадження, явка сторін не була визнана обов’язковою.
Апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв’язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи викладене та приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників третьої особи.
Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у зв'язку з відпусткою судді Богатиря К.В. було змінено склад колегії суддів, сформовано його у наступному складі: головуючого судді Склярук О.І., суддів: Дучал Н.М., Принцевської Н.М.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
24.01.2002р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м.Донецьк (Покупець) укладений договір купівлі-продажу будівлі пункту технічного огляду автомобілів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” (а.с.а.с. 18-20 т.с.1).
Відповідно до п.1.1 вищевказаного договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця будівлю пункту технічного огляду автомобілів, загальною площею 31,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний об’єкт та сплатити ціну у відповідності з умовами договору.
Право власності на приміщення переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. ( п.1.2. договору)
Вказаний договір посвідчено нотаріально 24.01.2002р.
Покупцем платіжними дорученнями №156 від 18.02.2002р. на суму 3764,00 грн. (а.с.67 т.1) та №4592 від 13.06.2001р. на суму 236 грн. (а.с.68 т.1), було повністю сплачено ціну, визначену у договорі.
Факт передачі об'єкта підтверджується актом приймання-передачі. ( а.с.66 т.1)
24.05.2002р. між ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” (Продавець) та ОСОБА_5, м.Слов'янськ, ОСОБА_6, м.Слов'янськ (Покупці) укладений договір купівлі-продажу (а.с.84 т.1).
Згідно з п.1 вказаного договору Відкрите акціонерне товариство “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” продало, а ОСОБА_5, ОСОБА_6 купили в рівних частинах приміщення пункту технічного огляду автомобілів, позначене на плані літерою А1, площею 31,4 кв.м., що знаходиться в м. Слов’янську, траса м. Харків-Ростов.
Пунктом 6 договору передбачено, що право власності на приміщення пункту технічного огляду автомобілів у Покупців виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору ( п.6 договору), що відбулося 24.05.2002р.
Відповідно до п.3 договору, продаж було вчинено за 7700 (сім тисяч сімсот) гривень, які покупці сплатили ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” повністю до підписання договору, що підтверджується квитанцією за №205 від 08.02.2002р.
Технічний стан та характеристики спірного майна на момент первісного та повторного відчуження відображені у поверховому плані та оціночному акті КП БТІ (а.с.а.с.145, 146 т.1), за змістом яких пункт технічного обслуговування автомобілів містив два приміщення –майстерню площею 26,1кв.м. та роздягальну –5,3кв.м, що в цілому складає 31,4 кв.м.
Згідно з рішенням Слов’янської міської ради №125/1 від 05.03.2003р. (а.с.40 т.1) Відповідачам надано дозвіл на реконструкцію пункту технічного огляду автомобілів, розташованого на трасі Харків-Ростов м. Слов’янськ під кафе.
На виконання п.п.2, 3 цього рішення було складено проект реконструкції (а.с.а.с.115-125 т.1), за змістом якого передбачалася повна перебудова придбаної Відповідачами будівлі.
В подальшому, відбувся повний демонтаж спірної будівлі, що підтверджується договором про надання послуг №14 від 23.05.2003р. (а.с.16 т.2) та актом приймання-передачі до нього (а.с.17 т.2).
Після проведеної Відповідачами перебудови придбаної відповідачами будівлі, був складений акт державної приймальної комісії (а.с.82 т.1).
Будівлі кафе відповідно до листа Управляння архітектури та міськбудівництва №30 від 25.01.2005р. (а.с.81 т.1) надано поштову адресу: м. Слов’янськ, АДРЕСА_2.
На підставі рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 19.12.2007р. №767/1 Відповідачам були видані свідоцтва про право власності на площу частини будівлі кафе кожному (а.с.а.с.59, 88 т.1).
04.04.2008р. КП БТІ зареєстрував право приватної власності Відповідачів на зазначене майно (а.с.а.с.58, 87 т.1).
Під реконструйовану будівлю Відповідачам була надана в оренду земельна ділянка (а.с.56 т.1), визначена на кадастровому плані (а.с.57 т.1).
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р.(а.с.а.с.22-25 т.1) у справі №8557-2004 скасовано рішення першої інстанції і задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Фізичної особи ОСОБА_5, м. Слов’янськ, Фізичної особи ОСОБА_6, с. Слов’янськ та до Відкритого акціонерного товариства „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”, м. Донецьк, а саме: розірвано договір купівлі-продажу пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м., укладений 24.01.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Відкритим акціонерним товариством “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”. Визнано недійсним договір купівлі-продажу пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м., укладений 27.05.2002р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Кожній із сторін зобов’язано повернути другій стороні все одержане за угодою, а саме пункт технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4 кв.м., розташований за адресою м. Слов’янськ, траса Харків-Ростов повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” 4000грн. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 7700грн.
На виконання зазначеного рішення був виданий виконавчий лист (а.с.69 т.1), на підставі якого відкриті виконавчі провадження (а.с.а.с. 72, 77 т.1).
22.12.2005р. між Позивачем та Третьою особою був складений акт приймання-передачі (а.с.21 т.1), за змістом якого на виконання згадуваного вище рішення суду від 27.01.2005р. відбулося повернення до державної власності нежитлового вбудованого приміщення площею 32,4кв.м. (колишньої будівлі пункту технічного огляду автомобілів), розташованого за адресою м. Слов’янськ, траса Харків-Ростов.
Постановою ВДВС від 16.08.2006р. (а.с.75 т.1) в частині повернення пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області виконавчий лист повернуто стягувачу через відсутність у боржника майна, належного до передачі.
При цьому, до винесення зазначеної постанови державний виконавець звертався до Ворошиловського районного суду м. Донецька з заявою про зміну способу виконання рішення в частині повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 31,4кв.м., зважаючи на неможливість виконання рішення в цій частині через відсутність зазначеного майна.
Ухвалою суду від 20.04.2006р. (а.с.73 т.1) у задоволені заяви було відмовлено з мотивів фактичного отримання Стягувачем відповідного майна та не можливості зміни змісту судового рішення.
Представник Позивача під час розгляду справи у місцевому господарському суді пояснив, що фактичного повернення згаданого у акті приймання-передачі від 22.12.2005р. майна від Третьої особи до державної власності не відбулося
Постановою ВДВС від 10.03.2009р. (а.с.79 т.1) виконавче провадження в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України 4000грн. було зупинене до скасування рішення Слов’янської міської ради №767/1 від 19.12.2007р. та свідоцтва про право власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на будівлю кафе та реєстрації за державою права власності на нежитлове вбудоване приміщення площею 32,4кв.м.
У зв’язку із надходженням звернень Позивача від 26.01.2009р. і 26.03.2009р. до прокуратури м.Слов’янська (а.с.а.с.27, 28 т.1), прокурором були внесені протести (а.с.а.с.31, 33 т.1), за розглядом яких рішеннями Виконавчого комітету Слов’янської міської ради:
- №766/1 від 02.12.2009р. (а.с.32 т.1) було встановлено вважати рішення Виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 19.12.2007р. №767/1 “Про затвердження акту державної комісії по прийманню до експлуатації кафе після реконструкції пункту технічного огляду автомобілів за адресою : м. Слов’янськ, АДРЕСА_2” таким, що втратило силу.
- №766/2 від 02.12.2009р. (а.с.34 т.1) було встановлено вважати рішення Виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 05.03.2003р. №125/1 “Про розгляд звернення гр. ОСОБА_6 та гр.. ОСОБА_5” таким, що втратило силу.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом вимагаючи повернення у державну власність спірного майна.
Як зазначалося вище, рішенням по справі в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Стаття 12 ГПК України встановлює, що господарські суди вирішують усі спори пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію житлового фонду).
Зазначений спір пов'язаний із приватизацією державного майна і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства незалежно від статусу сторін у цій справі.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, предметом даного позову є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Позивач повинен довести наявність у нього права власності на витребуване індивідуально визначене майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Як свідчать матераіли справи, первісне відчуження майна на користь Третьої особи відбувалося Позивачем відносно приміщення площею 31,4кв.м., розташованого за адресою м. Слов’янськ, траса Харків-Ростов, і саме відносно цього приміщення Апеляційним судом Донецької області було прийняте рішення про повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області.
Технічний стан та характеристики спірного майна на момент первісного та повторного відчуження відображені у поверховому плані та оціночному акті КП БТІ (а.с.а.с.145, 146 т.1), за змістом яких пункт технічного обслуговування автомобілів містив два приміщення –майстерню площею 26,1кв.м. та роздягальну –5,3кв.м, що в цілому складає 31,4 кв.м.
Між тим, позовні вимоги заявлені відносно іншого об'єкту –вбудованого приміщення яке має площу 32,4кв.м., розташованого за адресою: м. Слов’янськ, АДРЕСА_2.
Докази, що саме вищезазначене приміщення є власністю держави матеріали справи не містять. Відсутні також докази, що зазначене приміщення може бути виділено в натурі як окремий об'єкт.
Право власності на спірне приміщення площею 32,4кв.м. –як на окремий об’єкт права державної власності не зареєстровано. Такий об’єкт взагалі не виділено в натурі і не розмежовано від іншої частини будівлі кафе, яка розміщена за адресою АДРЕСА_2.
Крім того, з архітектурно-технічного паспорту (а.с.а.с.41-50 т.1), та зі звіту КП БТІ про незалежну оцінку (а.с.а.с.90-114 т.1) вбачається, що за результатами проведеної Відповідачами у 2003р. реконструкції внутрішня площа нової будівлі кафе становить 96,2кв.м. та згідно плану КП БТІ і журналу підрахунку площі приміщень станом на 25.01.2005р. (а.с.а.с.142, 143 т.1) взагалі не містить у своєму складі приміщення площею 31,4кв.м. як колишній пункт технічного огляду автомобілів.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” момент виникнення права власності пов’язує з моментом державної реєстрації такого права.
Відсутність доказів здійснення такої реєстрації відносно вбудованого приміщення площею 32,4кв.м., розташованого за адресою м. Слов’янськ, АДРЕСА_2 за державою, а також інших документів, які підтверджували виникнення права державної власності саме на приміщення площею 32,4 кв.м., унеможливлює здійснити захист права позивача, як власника, оскільки не доведено його право власності на це майно.
Встановлене судом фактичне невиконання зазначеного рішення в частині повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області пункту технічного огляду автомобілів площею 31,4кв.м. через невідповідність дійсним обставинам змісту акту приймання-передачі від 22.12.2005р., за результатами якого (належного виконання у разі його можливості) мало б відбутися відновлення державної власності на колишній об’єкт приватизації, не створює підстав для захисту ще не набутого права власності держави на колишній об’єкт приватизації шляхом подання розглядуваного позову, адже права органу приватизації вже набули судового захисту рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р.
Крім того, пункт технічного огляду автомобілів вибув з державної власності саме по волі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та відплатно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.01.2002р., укладеного із Третьої особою.
Вказаний договір у судовому порядку був розірваний, а не визнаний недійсним, що за змістом положень ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України має наслідком припинення відповідних зобов’язань з моменту набрання рішенням законної сили, а не відсутність правомірного виникнення таких правовідносин з моменту укладання договору згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (діяв на момент відчуження майна Позивачем) та ст.216 Цивільного кодексу України як при недійсності.
За таких обставин, рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р. не спростовує факт правомірного відплатного вибуття пункту технічного огляду автомобілів з державної власності саме по волі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. Для цього договір первісного відчуження має бути визнаний саме недійсним або нікчемним.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відплатне добровільне відчуження майна власником за змістом ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України унеможливлює здійснення його віндикації, яку Позивач безпідставно ототожнює із наслідками розірвання приватизаційного договору за змістом ч.9 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” та реституційними наслідками недійсності договору з наступного продажу в порядку ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, запровадженими рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2005р.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства та надані до матеріалів справи документи, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012р., повний текст якого підписаний 27.02.2012р. по справі № 37/386пн.
Результати апеляційного провадження у справі №37/386пн оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012р., повний текст якого підписаний 27.02.2012р. по справі № 37/386пн - залишити без задоволення.
Рішення рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012р., повний текст якого підписаний 27.02.2012р. по справі № 37/386пн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: О.І. Склярук
Судді: Н.М. Дучал
Н.М. Принцевська
Надруковано 7 примірників:
1-позивачу;
2-відповідачам;
1-третій особі
1-до справи;
1-ГСДО;
1-ДАГС