ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2012 року Справа № 17/5005/16308/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,
секретар судового засідання: Фузейникова В.О.,
представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1., довіреність б/н від 08.12.2011 року;
від позивача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2012 року у справі №17/5005/16308/2011
за позовом публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Міларіс", м.Дніпропетровськ
про стягнення 3 449 947 грн. 61 коп.
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»(далі по тексту ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»(далі по тексту ТОВ «Міларіс») на свою користь 2 744 658 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 705 289 грн. 15 коп. 3% річних та понесених судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2012 року у справі №17/5005/16308/2011 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Міларіс»на користь ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського»2 744 658 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 701 962 грн. 32 коп. 3% річних, 56405грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2012 року у справі №17/5005/16308/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського»відмовити.
Апелянт зазначає, що:
- в спірних взаємовідносинах сторін місцевий господарський суд повинен був застосувати спеціальні норми законодавства, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», які не передбачають можливості стягнення з боржника інфляційних збитків та 3% річних, проте він невірно в мотивувальній частині оскарженого рішення послався на ст.625 Цивільного кодексу України;
- ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського»формально не має права посилатися на наказ господарського суду м.Києва від 27.12.2010 року у справі №45/380 як на виконавчий документ, оскільки за його змістом стягнення грошових коштів відбулось на користь юридичної особи, яка має інше найменування –відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»;
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про початок перебігу строку, за який позивач може проводити нарахування інфляційних втрат та 3% річних з наступної дати від дня набрання рішенням законної сили, оскільки зобов’язання відповідача, що виникло з рішення суду не є договірним, а законом або судовим рішенням чітко не встановлено строку виконання такого зобов’язання.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, на предмет повноти з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та відповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду м.Києва від 13.09.2010 року у справі №45/380 визнано недійсним договір доручення від 31.03.2008 року, який укладено між відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»та ТОВ «Міларіс»щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»; стягнуто з ТОВ «Міларіс»на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»грошові кошти у сумі 40 476 500 грн. 20 коп., 120 000 грн. збитків, 10 628 грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита, 166 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест» на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» 9 532 677 грн. 20 коп., 3 226 грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита, 14 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010року у справі №45/380 рішення господарського суду м.Києва від 13.09.2010 року у зазначеній справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест»на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»9 532 677грн.20коп., 3 226 грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита, 14 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасовано; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
На виконання рішення господарського суду м.Києва від 13.09.2010 року у справі №45/380 (в частині, яка набрала законної сили 07.12.2010 року) господарським судом м.Києва видано відповідний наказ від 27.12.2010 року.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м.Києва від 27.12.2010 року у справі №45/380 (ВП № 26595785), боржнику надано строк (до семи днів з моменту винесення (отримання) зазначеної постанови) для добровільного виконання рішення суду.
07.07.2011 року на розрахунковий рахунок позивача в якості погашення боргу за наказом господарського суду м.Києва від 27.12.2010 року у справі №45/380 надійшло 40 607 295 грн. 80 коп., що підтверджується випискою публічного акціонерного товариства «УніКредитБанк»(а.с.44).
Позивач вважає, що сума основного боргу за договором доручення від 31.03.2008 року, укладеним між сторонами (сума невикористаних відповідачем грошових коштів позивача, що були надані йому для здійснення розрахунків з його кредиторами), яка стягнута рішенням господарського суду м.Києва від 13.09.2010року у справі №45/380, оплачена відповідачем лише 07.07.2011 року, чим завдано стягувачеві збитків у вигляді знецінення грошових коштів, внаслідок чого, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховані відповідачу інфляційні збитки за період: грудень 2010 року –червень 2011 року в розмірі 2 744 658 грн. 46 коп., та 3% річних за період з 07.12.2011 року по 07.07.2011 року в розмірі 705 289 грн. 15 коп.
Вимоги позивача колегія суддів вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (п.2 ст.193 Господарського кодексу України).
Визначення грошового зобов’язання закріплено в законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 1 якого передбачено, що це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну суму грошових коштів відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (п.5 ст.11 Цивільного кодексу України).
Зазначена норма право прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов’язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання зобов’язання негативних наслідків, встановлених п.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція знайшла своє відображення в Постанові Верховного суду України від 05.12.2011 року у справі №16/164(2010).
Рішенням господарського суду м.Києва від 13.09.2010 року у справі №45/380 з відповідача на користь позивача стягнуто 40 476 500 грн. 20 коп., що є по суті застосуванням реституції, оскільки договір доручення від 31.03.2008 року, укладений між сторонами, на підставі якого вони були одержані відповідачем від позивача, визнано судом недійсним.
Таким чином, з моменту набрання законної сили вищезазначеним судовим рішенням у ТОВ «Міларіс»виникло зобов’язання з повернення ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського»невикористаних грошових коштів за умовами недійсного правочину, які залишились у його розпорядженні.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив вимоги позивача, окрім 3% річних за період: 07.12.2010 року (день набрання судовим рішенням законної сили) та 07.07.2012 року (день фактичного надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок).
Щодо перебігу строку, за яким позивач може нараховувати інфляційні збитки та 3% річних, він починається з дати, наступної від дня набрання рішенням законної сили, яке, у відповідності із ст.115 Господарського процесуального кодексу України, є обов’язковим для виконання.
Заперечення апелянта з приводу того, що ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського»формально не має права посилатися на наказ господарського суду м.Києва від 27.12.2010 року у справі №45/380 як на виконавчий документ, оскільки за його змістом стягнення грошових коштів відбулось на користь юридичної особи, яка має інше найменування –відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», колегія суддів прийняти до уваги не може, оскільки згідно п.1.2 статуту ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»(протокол від 01.11.2010 року) та зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області (номер запису 12241050025007837 від 02.11.2010 року) зазначене товариство до приведення своєї діяльності у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства»мало найменування відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського».
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, оскаржене рішення ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2012 року у справі №17/5005/16308/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Л.П. Широбокова
(Повний текст постанови складено 12.04.2012р.)