ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.02.12 р. Справа № 13/247
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Айс”, Луганська обл., м. Красний Луч
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Сніжне
про стягнення 3109грн.05коп.
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.12.2011р.) - представник
від відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кристал Айс”, Луганська обл., м. Красний Луч (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Сніжне про стягнення суми основного боргу в розмірі 2464грн.80коп., інфляційних нарахувань у розмірі 54грн.22коп., 3% річних у розмірі 55грн.71коп., пені –287грн.84коп., штрафу –246грн.48коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого за договором № 20Айс/12Д від 06.08.2010р. товару.
Клопотанням б/н від 19.01.2012р. позивач надав суду витребувані судом документи, в тому числі розрахунок пені, здійснений за період з 01.03.2011р. по 01.09.2011р., за яким загальна сума пені складає 192грн.59коп.
Справа слуханням відкладалась, у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, в останнє на 07.02.2012р., але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР серії НОМЕР_2 станом на 04.11.2011р., з якого вбачається, що місце проживання Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, значиться за адресою: 86510, АДРЕСА_1. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців”. Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштовий конверт з ухвалою суду повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги, в судовому засіданні 07.02.2012р. повідомив про відсутність будь–яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.
Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка відповідача істотним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог в тому числі.
Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача стосовно пені в редакції поданого позивачем 19.01.2012р. розрахунку пені.
Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
06.08.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 20Айс/12Д, згідно з яким постачальник зобов’язується передати у власність покупця воду для питних потреб: «вода кристалево чиста», «вода потала», іменовану в подальшому вода, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору поставка води здійснюється постачальником на підставі замовлення покупця, яке подається за допомогою електронної пошти.
Згідно з п. 2.2 договору асортимент, кількість води по кожному випадку поставки узгоджуються сторонами та зазначаються в рахунках (накладних), що виставляються постачальником на підставі замовлення покупця.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розрахунок за поставляєму воду здійснюється покупцем шляхом безготівково перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або готівковими коштами на умовах відстрочення платежу 5 банківських днів.
Відповідно п. 4.2 договору передача – приймання води по кількості та асортименту здійснюється по товаросупроводжувальним документам шляхом підписання постачальником та покупцем товарно – транспортної накладної, видаткової накладної.
Згідно п. 4.3 договору вода вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем з моменту підписання відповідних товаросупроводжувальних документів згідно п. 4.2 договору.
Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2010р. або до повного закінчення виконання сторонами своїх зобов’язань, які виникли під час дії данного договору (п. 13.1 договору). Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010р. до договору поставки № 20Айс/12Д від 06.08.2010р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011р.
Додатковою угодою № 2 від 08.02.2011р. до договору сторони виклали п. 3.1 договору в наступній редакції: розрахунок за поставляєму воду здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або готівковими коштами в строк з 25-го по 30 число поточного місяця за всю поставлену воду.
Згідно п. 2 додаткової угоди інші умови, викладені в договорі, не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними, та сторони підтверджують по ним свої зобов’язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку погодженого сторонами товару за видатковими накладними № Айс-136 від 06.02.2011р., № Айс – 154 від 06.02.2011р., № Айс – 195 від 10.02.2011р., всього позивачем був поставлений товар на суму 2464грн.80коп.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, взагалі не сплативши повну вартість товару, поставленого позивачем за видатковими накладними, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 2464грн.80коп.не погашена.
Претензією № 272 від 02.12.2011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму боргу в розмірі 2464грн.80коп. протягом 7 днів з моменту одержання претензії, попереджаючи про необхідність звернення до суду задля примусового стягнення зазначеної суми та нарахованих за неналежне виконання зобов’язань штрафних санкцій.
Однак позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума заборгованості залишилась непогашеною.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2464грн.80коп., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 20Айс/12Д від 06.08.2010р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 55грн.71коп., інфляційних витрат в сумі 54грн.22коп., штрафу в сумі 246грн.48коп. та пені в сумі 192грн.59коп.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 20Айс/12Д від 06.08.2010р. у позивача виник обов’язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.
Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № Айс-136 від 06.02.2011р., № Айс – 154 від 06.02.2011р., № Айс – 195 від 10.02.2011р. на суму 2464грн.80коп.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання умов договору № 20Айс/12Д від 06.08.2010р. суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений сторонами в п.1.1 договору, а саме «вода кришталево чиста», «вода потала» і був поставлений за видатковими накладними. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом відповідача та відбитком його печатки в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.
Таким чином, посвідчивши підписом та відбитком печатки зазначені накладні відповідач визнав і факт виникнення зустрічного обов’язку щодо сплати вартості поставленого товару.
В судовому засіданні 19.01.2012р. представник позивача стверджував, що товар отримував особисто підприємець, заявки по поставку продукції надсилалися відповідачем електронною поштою.
Відсутність в матеріалах справи замовлень покупця на поставку товару та їх відповідне погодження з постачальником не звільняє відповідача від обов’язку оплатити товар, оскільки підпис та відбиток печатки відповідача на видаткових накладних, за якими здійснювалася поставка товару, свідчать про погодження останнім з прийняттям саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною, що повністю узгоджується з п.п. 4.2, 4.3 договору.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 20Айс/12Д від 06.08.2010р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 2464грн.80коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається із умов договору, сторони в п. 3.1 в редакції додаткової угоди № 2 від 08.02.2011р. до договору визначили, що розрахунок за воду, що поставляється, здійснюється покупцем с трок з 25го по 30 число поточного місяця за всю поставлену воду.
Враховуючи, що товар за видатковими накладними № Айс-136, № Айс – 154, № Айс – 195 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем у лютому 2011 року, а саме 06.02.2011р. та 10.02.2011р., строк оплати, з урахуванням вимог п. 3.1 договору, наступив 28.02.2011р., а вже з 01.03.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.
У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, відповідач, отримавши товар вартістю 2464грн.80коп. його не оплатив.
Зазначений розмір боргу підтверджується довідкою про наявність грошових зобов’язань станом на 18.01.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ “Кристал Айс”.
Докази сплати суми заборгованості суду не представлені, отже, позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 55грн.71коп. та інфляцію у сумі 54грн. 22 коп., нараховані за період з 01.03.2011р. по 01.12.2011р.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що розрахунки є вірними, внаслідок чого заявлені позивачем сума 3% річних у розмірі 55грн.71коп. та сума інфляційних нарахувань у розмірі 54грн.22коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач за остаточним розрахунком, наданим клопотанням б/н від 19.01.2012р., на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 192грн.59коп., яка нарахована за період з 01.03.2011р. по 01.09.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Зазначений період обраний позивачем з урахуванням редакції п. 3.1 додаткової угоди № 2 від 08.02.2011р. до договору щодо строків оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.
Суд перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим задовольняє вимоги в цій частині в повному обсязі.
Крім того, керуючись нормами законодавства та умовами п. 8.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Факт прострочення оплати товару встановлений судом, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 246грн.48коп. суд вважає обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 688, 690, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Айс”, Луганська обл., м. Красний Луч до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Сніжне про стягнення суми основного боргу в розмірі 2464грн.80коп., інфляційних нарахувань у розмірі 54грн.22коп., 3% річних у розмірі 55грн.71коп., пені у розмірі 192грн.59коп., штрафу у розмірі 246грн.48коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 86510, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристал Айс” (юридична адреса: 94505, Луганська обл., м. Красний Луч, вул. Кислородна, будинок 2, код ЄДРПОУ 36735638) суму основного боргу в розмірі 2464грн.80коп., 3% річних у розмірі 55грн.71коп., інфляційні у розмірі 54грн.22коп., пеню у розмірі 192грн.59коп., штраф у розмірі 246грн.48коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1411грн.50коп.
У судовому засіданні 07.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2012р.
Суддя Макарова Ю.В.