ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2012 року Справа № 14/5005/13063/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача)
суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі: Єрьоміній К.В.
за участю представників сторін:
від відповідача-1: ОСОБА_1., представник, довіреність №79 від 01.01.2012р.;
представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з’явились.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Садова” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011р. у справі №14/5005/13063/2011
за позовом публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя:
до Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ (перший відповідач)
та товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Садова”, м.Алчевськ (другий відповідач)
про стягнення 7035,78 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011р. (суддя Панна С.П.) у зв’язку із відсутністю вини в нестачі в задоволенні позовних вимог до залізниці відмовлено, відповідальність за недостачу антрациту покладена на вантажовідправника –товариство з обмеженою відповідальністю “Шахта “Садова”.
Не погодившись із вказаним рішенням, другий відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на невірне застосування судом норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів. Скаржник зазначає, що виявлені на станції призначення порушення маркування та виїмка на поверхні вантажу свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу з вини залізниці.
Позивач та перший відповідач рішення суду першої інстанції вважають обґрунтованим та законним, просять залишити його без змін.
По справі оголошувалась перерва до 27.02.12 р.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ "Шахта "Садова" укладено договір №827 від 27.10.2000р. поставки, відповідно до якого по залізничній накладній за № 53472841 на адресу позивача зі станції відправлення Роз’їзд Яновський Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 19.07.2011р. прибув вагон за № 63434146 з вантажем антрациту.
Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційним актом від 20.07.11р. року АА № 019300/468.
Докази оплати позивачем вугілля за накладною № 53472841 містяться в матеріалах справи (а. с. 19).
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Пунктом 2 розділу 28 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов’язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту, вантажоодержувач зобов’язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною Інструкцією.
Відповідно до комерційного акту від 20.07.11р. року АА № 019300/468, який складений згідно з Правилами складання актів, вантаж у вагоні № 63434146 прибув за меншою на 6920 кг. вагою ніж зазначено у накладній, у комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів на 20 см, рівномірне, вантаж маркований жовтою фарбою, поздовжніми та поперечними смугами. Ліворуч над 6-7 люками порушене маркування, мається поглиблення розміром 200х280х180 см. У технічному відношенні вагон справний, ліворуч нещільне прилягання кришки 6-го люка до армовочних листів поперечної хребтової балки. Зазори довжиною 20 см, шириною 3 см кожній. На деталях вагону маються сліди вантажу, який перевозився. По станції зазори закладені клоччям. Двері цільнометалеві, люка зачинені, витікання вантажу немає.
Враховуючи, що 17.07.2011 року Донецькою залізницею вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, що засвідчено штемпелем станції Роз’їзд Яновський Донецької залізниці в розділі “Календарні штемпелі”, і оскільки даними наведеного комерційного акту засвідчено, що ліворуч над 6-7 люками порушене маркування, мається поглиблення розміром 200х280х180 см, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог за рахунок вантажовідправника, оскільки в даному випадку саме залізницею не забезпечено схоронне перевезення.
Відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
За розрахунком суми позову, зробленого позивачем з урахуванням норми природної втрати та вологості вантажу, вартість недостачі розрахована за ціною 1058,33 грн. за 1 тону та складає 7035,78 грн.
Судова колегія не погоджується з доводами першого відповідача про висипання вантажу внаслідок комерційної несправності вагону, оскільки пошкодження настилу підлоги відноситься до технічних характеристик стану вагону. Згідно комерційного акту від 20.07.11р. року АА № 019300/468 на момент його складання витікання вантажу немає. Відповідно до частин 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Першим відповідачем не доведено, що недостача виникла внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від залізниці не залежало.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню за рахунок першого відповідача, в задоволенні позовних вимог щодо другого відповідача слід відмовити.
Судові витрати по справі на підставі ст.. 49ГПК України підлягають перерозподілу шляхом їх покладення на першого відповідача.
Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Садова” задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011р. у справі №14/5005/13063/2011 скасувати.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "Експрес Банк", МФО 306964) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ "Приватбанк", м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ОКПО –00186542) –7035,78 грн вартості нестачі антрациту, 102 грн –витрати по сплаті державного мита, 236 грн –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Садова”, м.Алчевськ відмовити.
Стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "Експрес Банк", МФО 306964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Шахта “Садова”, м.Алчевськ (94204, м.Алчевськ, вул. Московська, 6 р/р 2600530309002 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, ІПН 218224712067, код ЄДРПОУ 21822479) 705,75 грн.- судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видати накази.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя І.М.Науменко
Суддя
О.В. Голяшкін