ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2012 р. Справа № 5023/937/12
вх. № 937/12
Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов.№ б/н від 08.12.2011р.
представник відповідача - не з'явився.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван*", м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 8205,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван*", м. Харків про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг в сумі 8205,26 грн., з яких: 5200,00 грн. - основний борг; 613,86 грн. - пеня; 1877,20 грн. - інфляційні; 514,20 грн. - 3% річних; також просить покласти на відповідача судові витрати. Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором про надання послуг №32/06/07 від 08.06.2007р.
Ухвалою господарського суду від 23.02.2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2012 року о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду від 14.03.2012р. розгляд справи відкладено на 27.03.2012р. об 11:00 год.
У призначеному судовому засіданні 27.03.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у призначене 27.03.2012р. судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. На дату розгляду справи, в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.03.2012 року, в якому зазначено місцезнаходження відповідача – 61003, м. Харків, пров. Кузнечний, 1. Саме на цю адресу надсилались судом процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач –ТОВ "Караван*" належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 08.06.2007р. р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір про надання послуг № 32/06/07, відповідно до п.1 якого виконавець приймає на себе зобов’язання надати за плату замовнику послугу щодо утримання території, яка розташована за адресою: м. Харків, вул.. Морозова, 13.
Згідно п.2 договору, термін надання послуг складає з 08 червня 2007р., закінчення 31 грудня 2007р.
Згідно п. 9 договору, у разі, якщо жодна із сторін за тридцять календарних днів не повідомить іншу сторону про розірвання даного договору, він пролонгується на той же строк та на умовах, які визначені даним договором.
Згідно п. 3 договору, плата за надання послуг виконавця за цим договором складає 3000 (три тисячі гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ за один місяць надання послуг виконавцем. Плата за надання послуг може змінюватись виконавцем в односторонньому порядку, але з обов’язковим повідомленням замовника про зміну плати за надання послуг за 5 (п’ять) календарних днів до настання таких змін.
Замовник сплачує виконавцеві передбачену п. 3 цього договору суму шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 5 числа місяця надання послуг (п. 4).
Пунктом 12 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне перерахування грошових коштів замовником у вигляді сплати виконавцю пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.
Факт надання виконавцем замовнику послуг за вказаним вище договором підтверджується наявними в матеріалах актами виконаних робіт, підписаними замовником та виконавцем: акт №31 від 30.06.2007р. за надані послуги згідно договору №32/06/07 за період з 08.06.2007р. по 30.06.2007р. (сума послуг складає 2200,00 грн.); акт №48 від 30.09.2007р. за період з 01.07.2007р. по 30.09.2007р. (сума послуг складає 9000,00 грн.); акт №69 за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. (сума послуг складає 9000,00 грн.); акт №16 за період з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. (сума послуг складає 9000,00 грн.); акт №36 за період з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. (сума послуг складає 9000,00 грн.); акт №57 за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. (сума послуг складає 9000,00 грн.)
Відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку по оплаті вартості наданих послуг не виконав в повному обсязі, частково оплатив борг у сумі 3800,00 грн.,
25.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми боргу у розмірі 5200,00 грн., яка залишилась відповідачем без відповіді.
Постановою господарського Дніпропетровської області від 02.06.2011р. по справі 29/5005/6325/2011 ТОВ «Таміра», в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дубницьку Наталю Юріївну.
Відповідно до вимог ч.1 ст.25 вищезазначеного Закону, однією з функцій і обов’язків ліквідатора, який повинен виконувати з дня свого призначення, є пред’явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.
Так, на адресу відповідача було направлено вимоги про повернення суми дебіторської заборгованості за вих. №СК-3/11/116-юр від 15.07.2011 р., та від 22.09.2011р., які містяться в матеріалах справи. Надіслані на адресу відповідача вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді.
Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості, з урахуванням пені, інфляційних, 3% річних у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання по договору №32/06/07 від 08.06.2007р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 8205,26 грн.
Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.. ст.. 525 – 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В ст.. 193 Господарського кодексу України зазначається, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги в межах суми основного боргу у розмірі 5200,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз ст.. 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.
Оскільки на час звернення з відповідним позовом до суду, заборгованість відповідача дорівнювала 5200,00 грн., вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 514,20 грн. та 1877,20 грн. інфляційних витрат, станом на 09.12.2011р., відповідають нормам чинного законодавства та підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Відповідно до п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення платежів за договором про надання послуг № 32/06/07 від 08.06.2007р. позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 09.12.2011р. склала 613,86 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, який міститься в матеріалах справи.
Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а в ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван*" (61003, м. Харків, пров. Кузнечний, 1, п/р 26002036350000 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 32567065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, буд. 9; р/р 26003016817338 у відділенні №2 АТ "Укрексімбанк"; код ЄДРПОУ 22610495) 5200,00 грн. – основна сума боргу; 514,20 грн. – 3% річних, 613,86 грн. – пеня, 1877,20 грн. – інфляційні збитки, 1609,50 грн. – судовий збір.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пономаренко Т.О.
повний текст рішення підписано 02.04.2012р.