ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.03.06 (суддя Манжур В.В.) порушено провадження у справі № 16/92 за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі: “Компанія) до відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімічний завод»(далі: Завод) про стягнення 58 504,41 грн., з яких 36646,36грн. основного боргу, 6802,68грн. пені, 2565,26грн. штрафу, 9838,44грн. інфляційних збитків, 2651,40грн. річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.05.06 (суддя Манжур В.В.) (т.1 а.с.145-149) в задоволенні позовних вимог  Компанії до Заводу про стягнення 58 504,41 грн. відмовлено з підстав зарахування здійснених як передоплата в рахунок майбутніх поставок газу платежів згідно платіжних доручень №110, №112, №124 у жовтні-грудні 2002 на загальну суму 45000грн.,  в оплату поставленого газу в першому кварталі 2003 на виконання договору постачання №1-06/03-259 ТЕ-6, укладеного 24.01.2003.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Компанія подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.05.06. мотивуючи відсутністю доказів про зарахування грошових вимог в оплату Заводом поставки газу за 1 квартал 2003року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.06 (головуючий Шевкова Т.А., судді Дзюба О.М., Стойка О.В.) (т.2 а.с.34-37) апеляційну скаргу Компанії задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 22.05.06 скасовано частково, стягнуто з Заводу на користь Компанії 36 646,36 грн.  –основного боргу за поставлений природний газ, 9 838,44 грн. –інфляційних витрат, 2651,40 грн. – 3% річних, 492,2 грн. –державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 99,10 грн. –оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, 246,08 грн. –суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою. У стягненні штрафних санкцій та пені відмовлено за пропуском строків позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.06, мотивуючи це порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 38, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до статей 153, 154 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній  у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах; якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Отже, чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство визначало моментом укладення письмового договору момент підписання його сторонами, не передбачало можливості надання договору дії до моменту його укладення, але й не забороняло можливості досягнення згоди сторонами на предмет поширення дії договору на зобов’язання, які виникли до моменту його укладення, однак такі зобов’язання сторін повинні конкретно визначатися за взаємною згодою сторін.

Згідно з статтями 217, 218, 220 ЦК УРСР, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений, чи визначений моментом витребування, по якій не минули строки позовної давності, або угодою сторін про заміну зобов’язання іншим між тими ж сторонами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій Компанія постачала Заводу газ в 2002 році згідно Договору №10/16-05 від 01.03.2001, який відсутній в матеріалах справи, а в 2003 році згідно договору №1-06/03-259 ТЕ-6, який було укладено 24.01.2003 з наданням йому згідно п.11.1 зворотної в часі дії з 01.01.2003. (т.1 а.с.13-16).

Матеріалами справи підтверджується проведення передоплат згідно платіжних доручень №135, 131,128, 124, 112  на загальну суму 67000грн. у жовтні та грудні 2002 на виконання договору №10/16-05 від 01.03.01 (а.с.137-140), а також фактичне зарахування суми 45042,83грн. по договору №10/16-05 на виконання грошових зобов’язань по інших договорах, зокрема по договору  №06/03-259 ТЕ (т.1 а.с.58-59) згідно Акту взаєморозрахунків станом на 30.06.2004.

Однак, судом апеляційної інстанції не спростовано доводів відповідача про проведення фактичного зарахування грошових вимог згідно зазначеного акту взаємозвірки.

Судами також не досліджено момент припинення дії договору №10/16-05/02 від 01.03.2001, який був чинним станом на 2002 рік, оскільки по ньому відповідач проводив передоплати за постачання газу в грудні 2002року та можливу його дію в січні 2003.

Судами  не встановлено на які конкретно зобов’язання по постачанню газу з 1 січня 2003 поширено дію договору №1-06/03-259 ТЕ-6 від 24.01.2003 і чи мало місце припинення зобов’язань за попередньо діючим договором шляхом заміни їх іншими зобов’язаннями з укладенням при цьому нового договору, не встановлено чи сторони дійшли згоди при укладенні нового договору про зарахування проведених передоплат на виконання поставок газу здійснених  1-24 січня 2003 шляхом обміну листами  чи вчиненням конклюдентних дій, внаслідок чого не спростовано доводів відповідача про досягнення згоди на предмет зарахування проведених ним проплат на виконання спірного договору.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи вирішив справу відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у судовому рішенні необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене та з врахуванням процесуальних меж перегляду справи касаційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, правову природу заявленої до стягнення суми,  підстави її виникнення та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімічний завод» задовольнити частково.

2.          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.06 та Рішення господарського суду Донецької області від 22.05.06 скасувати, справу № 16/92 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    С. Разводова