ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/5636/25

2-а/0187/24/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2025 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П., адвоката Каморнікова Юрія Сергійовича та позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами, передбаченими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області на підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідачі), яким заявник просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 28.02.2025 №43-ССЗ за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати в сумі 11514 грн, що складається з витрат зі сплати судового збору, в загальній сумі 1514 грн, з яких 605.60 грн. за подання позовної заяви, та 908.40 грн. за подання заяви про забезпечення позову і витрат на правничу допомогу, в сумі 10000.00 грн.

Позов подано адвокатом Каморніковим Юрієм Сергійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5719 від 29.01.2020), який діє на підставі ордеру серії АН №1682642 від 05.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.02.2025 на підставі оскаржуваної постанови його визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки він не з`явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає постанову, такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні та повідомлено учасників про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст. 268 КАС України також даною ухвалою витребувано інформацію з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала отримана сторонами 25.06.2025, яка доставлена до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд».

На день розгляду справи витребувана інформація до суду не надійшла.

Позивач та його представник підтримали позовну заяву та просили її задовільнити повністю.

Представник відповідача до суду не з`явився при причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 виданий 20.02.2013 Петриківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з військово-облікового документу «Резерв+» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 успішно оновив анкетні дані до 16 липня.

Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 176999 від 01.03.2024 встановлено, що ОСОБА_1 має третю групу інвалідності.

Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення №43 від 19.02.2025 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном поліції ОСОБА_3 встановлено факт неприбуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 14.10.2024 року, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

28.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 43-ССЗ по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_4 .. Опис обставин, установлених під час розгляду справи, у постанові викладено таким чином: «Згідно до абзацу другого пункту першого Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів передбаченими додатком 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибути за викликом до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в отриманих ними документах. До ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло поштове повідомлення № 060029269 разом з конвертом Укрпошти відправник ІНФОРМАЦІЯ_6 . Адресат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою проживання АДРЕСА_1 з довідкою про причини повернення Ф 20 з відміткою «адресат відмовився, відсутній за вказаною адресою». У зв`язку з чим ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП». Застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Викладеним фактам відповідають правовідносини, що витікають із права оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення особою, стосовно якої її винесено, і регулюються нормами статей 287-289 КУпАП.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною третьою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа(прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України проголошено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560), що набрала чинності 18.05.2024. Серед інших, зазначеним Порядком визначено процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Відповідно до п.п. 21, 27, 28, 30, 30-2, 30-3 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідачем на вимогу суду матеріали справи про притягнення позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП надано не було.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 43 від 19.02.2025 стосовно позивача, встановлено, що протокол складено 19.02.2025, а правопорушення вчинено 14.10.2024, а саме позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому даних, які б підтверджували належне вручення повістки протокол не містить.

В оскаржуваній постанові відсутні дані щодо повістки, яка направлялася позивачу, зокрема, мети виклику, дати на яку слід з`явитися та до якого ТЦК та СП, а також зазначено неповний номер поштового повідомлення.

Вказане позбавляє суд встановити обставини щодо належного направлення та вручення відповідної повістки про необхідність з`явитися до ТЦК та СП.

Згідно з п. 81 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку (в редакції чинній на момент подій, що розглядаються) визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

З огляду на викладене та відповідно до положень зазначених норм Порядку № 560, відсутні докази, що позивач був належним чином викликаний та оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказана обставина вже сама по собі свідчить про неотримання в належний спосіб повістки позивачем та поважність його неприбуття до ТЦК та СП.

Відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч. 7 ст. 38 КУпАП)

Отже, статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

У цих випадках, згідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, тобто зазначений строк ніким продовжений бути не може, будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припиненими.

Приймаючи до уваги, що обставини, про які зазначено в протоколі та постанові щодо неприбуття до ТЦК та СП відбулися 14.10.2024, а оскаржувана постанова винесена 28.02.2025, слід дійти висновку, що вона постановлена після спливу строків передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ст. 8, ч. 7 ст. 38 КУпАП.

У цій справі відповідач не надав доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови, що є підставою для висновку про її протиправність.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279, 283 КУпАП, тягне за собою недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для скасування постанови та відповідно закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Перелік повноважень адміністративного суду за результатами розгляду адміністративної справи визначається у ч. 2 ст. 245 КАС України. Однак системний аналіз положень ч. 2 ст. 245 КАС України та ч. 1 ст. 5 КАС України дає можливість констатувати, що перелік способів захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права є невичерпним, а сам обраний спосіб порушеного права має відповідати критерію ефективності.

У той же час судом враховано, що положеннями процесуального законодавства передбачено особливі порядки провадження в межах окремих категорій адміністративних прав. Особливий порядок провадження проявляється в різних процесуальних аспектах, одним з яких є специфічні результати розгляду справи, а відповідно і рішення суду за результатами такого розгляду.

Однією з таких категорій справ є справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, порядок провадження в якій визначається ст. 286 КАС України.

Зі змісту ч. 3 ст. 286 КАС України вбачається, що за результатами розгляду адміністративного позову в межах даної категорії справ суд може 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З наведеного нормативного припису слідує, що за результатами розгляду адміністративних позов на рішення суб`єкта владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення суд може ухвалити лише одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України. Це у свою чергу свідчить не тільки про вичерпний перелік правового результату розгляду адміністративної справи, але і про вичерпний перелік способів захисту порушеного права в межах даної категорії справи.

Оскільки зі змісту ч. 3 ст. 286 КАС України не вбачається наявність в адміністративного суду в межах даної категорії справ повноважень щодо визнання протиправною постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до відповідальності, то суд приходить до висновку, що скасування спірної постанови разом із закриттям провадження по справі є достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача, що свідчить про відсутність необхідності в застосуванні додаткових способів захисту порушеного права.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір всього у розмірі 1514,00 грн, а саме 605,60 грн за подання позовної заяви та 908,40 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про стягнення витрат по сплаті судового збору, суд виходить з того, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України. При цьому він не завжди є юридичною особою.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є структурними підрозділами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Даних, які б свідчили, що ІНФОРМАЦІЯ_7 має самостійний баланс, самостійного фінансового органу, банківських рахунків, які відкриті в органах Державної казначейської служби України матеріали справи не містять.

Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити питання про стягнення з цього органу витрат по сплаті судового збору.

Також, позивач просить стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч .4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), однак до матеріалів справи додано лише Ордер серія АН 3 1682642 від 05.05.2025, копію договору про надання правової допомоги №40 від 01.05.2025 року про надання правничої допомоги, Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.05.2025, платіжну інструкцію № 20 відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив 10000 грн адвокату згідно до угоди від 01.05.2025.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Предметом договору №40 про надання правової допомоги від 01.05.2025 є надання замовнику правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цих договором. В пункті передбачено перелік послуг, які надаються за дорученням замовника однак не деталізовано, у межах якої саме справи чи категорії справ надається така правова допомога. Крім того, ціна договору визначена за надання правничої допомоги в цілому, без конкретизації, що вона стосується надання допомоги саме у межах справи, яка наразі перебуває на розгляді суду, або у зв`язку з виконанням конкретного доручення. Між цим, саме цю суму – 10000 грн, просить стягнути позивач, як витрати на правничу допомогу в цій справі.

Відповідно, з тексту договору не вбачається, що він укладений саме для представництва інтересів замовника у справі №175/5636/25, тобто в цій справі.

Так само не може бути прийнятий до уваги акт виконаних робіт оскільки в ньому містяться загальне посилання щодо надання правничої допомоги пов`язаних з притягненням до адміністративної відповідальності.

Позивачем всупереч вимогам ч. 4 ст. 134 КАС України не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн задоволенню не підлягають.

У зв`язку з задоволенням позову, підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Постанову № 43-ССЗ від 28.02.2025 винесену ІНФОРМАЦІЯ_7 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу – скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутність складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; місце знаходження АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 04.07.2025.

Суддя                                                                                               І.М. Соловйов