Справа № 2-3 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2007 року                                                                                       м.  Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області в складі:

Головуючого судді Обідняка В.Д.

секретаря          Ковальчук Г.М.

адвокатів          ОСОБА_3,  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості будівельних та ремонтних робіт,  -

ВСТАНОВИВ

позивачка звернулася в суд з даним позовом,  який в судовому засіданні підтримала і пояснила,  що згідно договору дарування,  укладеного 23 квітня 1999 р і посвідченого державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори вона є власником 1/5 будинковолодіння АДРЕСА_1,  а решта будинковолодіння належало ОСОБА_5.

22 квітня 1999 р. вона уклала з ОСОБА_5 договір довічного утримання. По даному договору остання передала їй у власність в будинку АДРЕСА_1 приміщення -коридор 1-2,  площею 4, 1 кв.м. ,  кладову 1-3 площею 1, 7 кв.м,  кімнату 1-4 площею 22, 8 кв.м; туалет 4-6 площею 2, 7 кв.м. ,  підвал Ш площею 8, 4 кв.м, ,  підвал площею 8, 4 кв.м. ,  кухню 2-І площею 18, 1 кв.м. ,  коридор 2-2 площею 4, 4 кв.м. ,  кладовку 2-3 площею 1, 7 кв.м,  кімнату 2-4 площею 22, 5 кв.м. ,  кімнату 2-5 площею 21, 4 кв.м. ,  ванну 2-6 площею 5, 1 кв.м. ,  веранду 1; коридор - II ,  кладова - У,  сарай Б,  веранду В,  навіс,  криницю №1,  огорожу № 2 - № 5,  відмостку І. Отже,  з 23 квітня 1999 року вона стала єдиним власником будинковолодіння АДРЕСА_1.

Користуючись своїми правами власника будинковолодіння та обов язком встановленим  ст. 151 ЖК України по проведенню ремонту та схоронності житла,  вона з травня 1999 року у вказаному будинковолодіння почала проводити ремонтні роботи і до 2002 року зробила капітальний ремонт спірного будинковолодіння.

Рішенням місцевого суду м.  Коломиї від 03 грудня 2002 р. договір довічного утримання розірвано,  то вона змушена звернутися до суду з даним позовом до ОСОБА_5,  а оскільки остання померла і ОСОБА_2  стала правонаступником ОСОБА_5 то просить суд відшкодувати їй витрати по проведенню будівельних і ремонтних робіт у вказаному будинковолодінні,  які вона провела,  а саме дерев"яну некапітальну веранду,  знесено,  і замість некапітальних стін,  збудовано капітальні,  цегляні стіни товщиною 0,  38 м вартістю 18558 грн.,  залито цементну стяжку в кладовці і тамборі вартістю 789 грн.,  встановлено вхідні дубові двері з двору вартістю 1767 грн.,  встановлено „козирьок" над вхідними дубовими дверима 909 грн.,  встановлено (залито) сходи бутобетонні з дворового входу вартістю 2424 грн.,  встановлено дерев"яні стелажі в кладовці вартістю 693 грн.,  встановлено дерев"яний люк в кладовці у підвал вартістю 98 грн.,  встановлено віконечко в кладовці з захисною металевою решіткою вартістю 360 грн.,  встановлено 2 світильники на фасаді будинку вартістю 264 грн.,  встановлено цегляну огорожу (паркан) з цегляними стовпами на бутобетонному фундаменті вартістю 23593 грн.,  встановлено металеву (сітчату) огорожу в металевих стовпах на бутобетонному фундаменті вартістю 4551 грн.,  а всього вартість будівельних і ремонтних робіт на даний час становить - 54006 грн.(п'ятдесят чотири тисячі шість гривень),  що підтверджується висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2007 року.

Оскільки  в  добровільному  порядку  відповідачка не  бажає  повернути їй  затрачені  нею  кошти  на

будівельні і ремонтні роботи в 8/10 частинах її будинковолодіння,  то їх вартість просить суд стягнути з

відповідачки в судовому порядку,  а також судові витрати та оплату за проведені експертизи.             '

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала і пояснила,  що позивачкою дійсно проведено ряд робіт,  які зазначені у висновках судово - технічних експертиз,  які є на даний час у її /відповідачки/ власності,  однак вона не зобов"язана погашати ОСОБА_6  витрачені нею кошти за виконану роботу . Просить суд в позові відмовити.

Суд вважає,  що позов підставний і підлягає до повного задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 151 ЖК України громадяни,  які мають у приватній власності жилий будинок зобов"язані забезпечувати схоронність,  проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт,  утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до  ст. 386 ч.3 ЦК України власник,  права якого порушені,  має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Судом встановлено,  що згідно договору дарування,  укладеного 23 квітня 1999 р і посвідченого державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6  є власником 1/5 будинковолодіння АДРЕСА_1,  а решта будинковолодіння належало ОСОБА_5.

22 квітня 1999 p. позивачка уклала з ОСОБА_5 договір довічного утримання. По даному договору остання передала ОСОБА_6  у власність в будинку АДРЕСА_1 приміщення -коридор 1-2,  площею 4, 1 кв.м. ,  кладову 1-3 площею 1, 7 кв.м,  кімнату 1-4 площею 22, 8 кв.м; туалет 4-6 площею 2, 7 кв.м. ,  підвал Ш площею 8, 4 кв.м, ,  підвал площею 8, 4 кв.м. ,  кухню 2-І площею 18, 1 кв.м. ,  коридор 2-2 площею 4, 4 кв.м. ,  кладовку 2-3 площею 1, 7 кв.м,  кімнату 2-4 площею 22, 5 кв.м. ,  кімнату 2-5 площею 21, 4 кв.м. ,  ванну 2-6 площею 5, 1 кв.м. ,  веранду 1; коридор - II ,  кладова - У,  сарай Б,  веранду В,  навіс,  криницю №1,  огорожу № 2 - № 5,  відмостку І. Отже,  з 23 квітня 1999 року ОСОБА_6  стала єдиним власником будинковолодіння АДРЕСА_1.

Користуючись своїми правами власника будинковолодіння та обов язком встановленим  ст. 151 ЖК України по проведенню ремонту та схоронності житла,  позивачка з травня 1999 року у вказаному будинковолодіння почала проводити ремонтні роботи і до 2002 року зробила капітальний ремонт спірного будинковолодіння,  що підтверджується висновком судової будівельно - технічної експертизи від 13 червня 2005 року та поясненнями сторін.

Рішенням місцевого суду м.  Коломиї від 03 грудня 2002 р. договір довічного утримання між ОСОБА_6  та ОСОБА_5 розірвано,  а тому позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом спочатку до ОСОБА_5,  а оскільки остання померла і ОСОБА_2  стала правонаступником ОСОБА_5 то просить суд відшкодувати їй витрати по проведенню будівельних і ремонтних робіт у вказаному бу-динковолодінні,  які вона провела,  а саме дерев"яну некапітальну веранду,  знесено,  і замість некапітальних стін,  збудовано капітальні,  цегляні стіни товщиною 0,  38 м вартістю 18558 грн.,  залито цементну стяжку в кладовці і тамборі вартістю 789 грн.,  встановлено вхідні дубові двері з двору вартістю 1767 грн.,  встановлено „козирьок" над вхідними дубовими дверима 909 грн.,  встановлено (залито) сходи бутобетонні з дворового входу вартістю 2424 грн.,  встановлено дерев"яні стелажі в кладовці вартістю 693 грн.,  встановлено дерев"яний люк в кладовці у підвал вартістю 98 грн.,  встановлено віконечко в кладовці з захисною металевою решіткою вартістю 360 грн.,  встановлено 2 світильники на фасаді будинку вартістю 264 грн.,  встановлено цегляну огорожу (паркан) з цегляними стовпами на бутобетонному фундаменті вартістю 23593 грн.,  встановлено металеву (сітчату) огорожу в металевих стовпах на бутобетонному фундаменті вартістю 4551 грн.,  а всього вартість будівельних і ремонтних робіт на даний час становить -54006 грн.(п'ятдесят чотири тисячі шість гривень),  що підтверджується висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2007 року.

Встановлене судом підтверджено висновками судових будівельно- технічних експертиз від 13 червня 2005 року та 26 червня 2007 року,  договором дарквання 1/5 частини жилого будинку від 23 квітня 1999 року,  договором пожиттєвого утримання від 22 квітня 1999 року,  технічним паспортом на житловий будинок,  договором дарування 14/5 частини житлового будинку,  згідно якого відповідачка є власником будинку АДРЕСА_1,  та іншими перевіреними.

На підставі  ст. 386 ЦК України,   ст.  151 ЖК України та керуючись  ст.  ст.  213-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 - 54006 грн матеріальної шкоди,  650 грн за проведення експертиз та 540 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано - Франківського Апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.