Справа № 22-1923-2006р.    Головуючий у 1-й інстанції: Мельник В.В.

Категорія: 44                        Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

6 вересня 2006 року      Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді  - Полежая В. Д.,

суддів                      - Белінської І.М., Спірідонової Л.С.,

при секретарі           - Твердоступ А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду М.Кіровограда від 30 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів.

Посилався на те, що рішенням Ленінського районного суду від 13 квітня 2005 року з ініціативи відповідачки було розірвано договір довічного утримання, укладений між нею, як відчужувачем нерухомого майна, та його дружиною, ОСОБА_3, як набувачем. Після смерті дружини всі права та обов"язки за цим договором перейшли до нього, як спадкоємця. Починаючи з моменту укладення договору довічного утримання його дружина, а потім і він добросовісно виконували його умови, у тому числі виплачували ОСОБА_2 щомісячне утримання в розмірі 250 гри­вень. Проте, з грудня 2004 року відповідачка відмовилась отримувати від нього кошти за договором, просила повернути їй квартиру, обіцяла поверну­ти 4916 гривень, отриманих нею за весь час дії договору довічного утримання, однак до цього часу грошей не повернула. З цих підстав просив стягнути з відповідачки зазначену суму та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду М.Кіровограда від 30 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення через порушення судом 1-ї інстанції норм цивільно-процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення. Вказується на те, що суд не дав належної оцінки наданим ним доказам щодо вини ОСОБА_2 у порушенні умов договору довічного утримання та її обіцянки повернути отримані за договором кошти.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив задовільнити його апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення, яким задовільнити його позовні вимоги; заперечення представника відповідачки ОСОБА_4, перевіривши

законність і обгрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів скарги за заявлених вимог, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга піддягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд встановив, що договір довічного утримання, укладений 10.03.2003 року між відповідачкою та дружиною позивача, було розірвано в судовому порядку 13.04.2005 року з підстав неналежного вико­нання позивачем обов"язків за договором, а тому, застосувавши ч.І ст.756 ЦК України, - дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для повернення витрат, зроблених його дружиною та ним на утри­мання відповідачки.

Таке рішення постановлено судом 1-ї інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, рішенням Ленінського районного суду М.Кіровограда від 13 квітня 2005 року, яке набрало законної сили, розірвано договір довічного утри­мання, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та визнано за першою право власності на АДРЕСА_1 у М.Кіровограді, тобто на квартиру, яка була передана у власність набувача за договором довічного утримання. Цим рішенням встановлено факт нена­лежного виконання умов договору спадкоємцями ОСОБА_3: позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Позивач пояснив, що рішення суду у встановленому порядку ним не оскаржувалось.

Згідно із положеннями ч.З ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки факт неналежного виконання позивачем умов договору довіч­ного утримання був встановлений судовим рішенням у цивільній справі, його доводи щодо неврахування судом 1-ї інстанції наданих ним доказів, які свід­чать про відсутність його вини у припиненні договору, не можуть бути взяті до уваги.

Розірвання договору довічного утримання (догляду) з підстав неналежного виконання набувачем майна обов'язків за договором довічного утримання тягне за собою правові наслідки, встановлені ч.І ст.756 ЦК України, тобто у цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, поверненню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не містять передбачених ст.309 ЦПК Укра­їни підстав для скасування рішення суду 1-ї інстанції і ухвалення нового рі­шення, отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Разом з тим, слід зазначити, що питання розподілу судових витрат вирішене судом 1-ї інстанції з порушенням вимог ст..ст.79, 88, п.5 розділу XI

ЦПК України та абз.5 п.18 ч.І ст.4 Декрету КМУ від 21.01.1993р. „Про дер­жавне мито", 3 матеріалів справи видно, що позивач є інвалідом П групи (а.с. 3). Інваліди І та П груп звільнені від сплати державного мита. Тому абзац другий резолютивної частини рішення, яким ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 державного мита в розмірі 51 гривні на користь держави, підлягає виключенню з рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 303-304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленін­ського районного суду М.Кіровограда від ЗО травня 2006 року залишити без змін.

Виключити з резолютивної частини рішення абзац другий (про стяг­нення з ОСОБА_1 державного мита).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

СУДДІ: підписи

І.М. Белінська

Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області