САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД   м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                                                                              Справа №2-436/103/12            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

04.04.2012 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючого судді                                                            Румянцева О.П.

          при секретарі                                                                      Бакум І.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та Паспортно-реєстраційний відділ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, та позовом третьої особи ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи:  ОСОБА_2 та  Паспортно-реєстраційний відділ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2009р. представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Паспортно-реєстраційний відділ Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 26.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та відповідачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/132151/3166/82 про надання кредиту у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 20400 доларів США строком на 60 місяців, з 26.06.2007 року по 26.06.2011 року, а позивальник прийняв на себе зобов’язання сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5 відсотків річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами. В забезпечення виконання зобов’язань по поверненню кредитних коштів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 26.06.2007 року було укладено договір іпотеки № 014/132151/3166/82/52 про передачу в іпотеку АДРЕСА_5, та належить відповідачеві на праві приватної власності. Відповідачі своїх зобов’язань за договором не виконали. Станом на 25.08.2009 року відповідач має заборгованість у сумі 27110,22 доларів США, що по курсу НБУ станом на 25.08.2009 року становить 215255,15 грн.  Представник позивача просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором а саме, квартиру № 4 в житловому будинку літ. А-2, яка складається з: 1,3 –коридори, 2- туалет, 4- ванна, 5,6 –житлові, 7- кухня, загальна площа 35,8 кв.м., житлова площа 26,0 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 і належить на праві приватної власності відповідачу, для задоволення грошових вимог ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за Кредитним договором в сумі 215 255,15 грн., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а також виселити ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5.  

Після неодноразових уточнень представник позивача збільшив позовних вимог до 46053, 34 долари США, де: 14210,42 доларів США –непогашена сума кредиту, 526,49 доларів США –несплачені проценти, 26582,43 долари США –нарахована пеня, що по курсу НБУ станом на 25.05.2011 року становить 367 676,05 грн. (триста шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість грн. 05 коп.). Представник позивача просив звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №014/132151/3166/82/52 від 26.06.2007 року, а саме: квартиру № 4 в житловому будинку літ. А-2, яка складається з: 1,3 –коридори, 2- туалет, 4- ванна, 5,6 – житлові, 7- кухня, загальна площа 35,8 кв.м., житлова площа 26,0 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 і належить на праві приватної власності відповідачеві для задоволення грошових вимог ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»за Кредитним договором № 014/132151/3166/82 від 26.06.2007 року в сумі 367 676,05 грн, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а також виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5.

Третя особа ОСОБА_4 подав до суду  позовну заяву про захист прав споживачів  в якій просив в позові відмовити в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі вимог 215255,15 грн.; кредитний договір №014/13215/3166/82 від 26.06.2007 року укладений між сторонами по справі, визнати таким, при укладенні котрого були порушені права споживача та недійсними з моменту його укладення на підставі його незаконності, невідповідності чинному законодавству України, недосягнення згоди з усіх істотних питань; договір іпотеки №014/132151/3166/82/52 від 26.06.2007 року укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору визнати недійсним з моменту його укладення, оскільки недійсне зобов’язання не підляже забезпеченню; стягнути з позивача на користь третьої особи ОСОБА_4, кошти сплачені ним в якості повернення кредиту, відсотків за його користування та обслуговування, пені та штрафу; стягнути з позивача на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.; судові втрати по справі покласти на позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх на підставі обставин, викладених у позовній заяві. В задоволенні вимог зустрічної позовної заяви просив відмовити за відсутністю правових підстав, а також тих обставин, що укладення кредитного договору між третьою особою та відповідачем в іноземній валюті –доларах США не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підстав для визнання його недійним немає. Щодо вимог підпункту «в»п.4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Т.ч. за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операції достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що при укладені кредитного договору та договору іпотеки було порушено права відповідача як споживача, оскільки при укладенні договору позивачем не було повідомлено певні обставини, зокрема ті, що кредит видавався в іноземній валюті, а вираження суми зобов’язань в іноземній валюті чи прив’язка суми зобов’язань до іноземної валюти ні в якому разі не може бути підставою для оформлення кредитних договорів між особами-резидентами України. Зустрічний позов підстригав у повному обсязі та просив задовольнити його на підставі обставин викладених у позові.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову позивача та просив задовольнити свої позовні вимоги в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

        Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу договору застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).  

Згідно ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/132151/3166/82, згідно якого  відповідач  отримав кредит у сумі 20400 доларів США (а.с. 4-7).

В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 26.06.2007 року було укладено договір іпотеки №014/132151/3166/82/52 про передачу в іпотеку АДРЕСА_5 та належить відповідачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с. 16).

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов’язання належним чином не виконав та станом на 25.05.2011 року у нього виникла непогашена заборгованість у сумі 46 053,34  доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют складає  367676,05 грн.

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель має право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Відповідно до п. 1 ст. 590 ЦК України, ч.3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо вимог зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні з наступних підстав.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»необхідний дозвіл Національного банку України.

Відповідно до вимог а.1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»надає дозвіл Національний Банк України.

Згідно п. 2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.  

Відповідно до ст. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»до приведення законодавства у відповідність з цим законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до вимог підпункту «в»п.4 ст. 5 Декрету КМУ, передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті. Т.ч., за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у суду немає підстав визнавати спірного кредитного договору недійсним.

В задоволенні решти вимог, зокрема щодо стягнення моральної шкоди, суд також вважає за необхідне відмовити, оскільки вони є похідними від першої вимоги та не містять під собою будь-якого обґрунтування.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та звернути стягнення на заставлене майно, належне відповідачу ОСОБА_2., а також виселити відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5, та стягнути з неї судові втрати по справі.    

Керуючись ст.ст. 526, 572, 1054, ЦК України, ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»ст.ст. 10, 11, 57-64,  88, 209, 214, 215,  ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №014/132151/3166/82/52 від 26.06.2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_5, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, для задоволення грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»за Кредитним договором №014/132151/3166/82 від 26.06.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»суму державного мита у розмірі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять гривень).

У задоволенні позову ОСОБА_3 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                              О.П.Румянцев