АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-2974/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Сьоря С.І.                                                        

Суддя-доповідач:  Триголов В. М.          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 березня 2012 року                                                                                           м.Полтава

 2012 року березня  місяця 01 дня                                                             м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,                   

суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.,

при секретарі: Цюрі Я.В.,

за участю адвоката ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу  за апеляційною  скаргою ОСОБА_3 в сіоїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4

на рішення  Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від  14 червня 2011 року  

у справі  за позовом  ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_9, Кременчуцький відділ Полтавського управління у справах захисту прав споживачів,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

                                               В С Т А Н О В И Л А :              

У жовтні 2011 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 990,14 грн. витрат на лікування дітей, на користь ОСОБА_4 11040 грн. вартості санаторно-курортного лікування, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 20 000 грн. моральної шкоди з розрахунку по 5000 грн. на кожного.

Рішенням  Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від  14 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовлено.

  Не погодившись з вказаним рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

  Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що  виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради ФОП ОСОБА_8 04.03.2009 року надано дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі: відділ у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.

Між приватним підприємцем ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 укладено договір комісії №1 відповідно до якого ПП ОСОБА_8 зобов’язується за дорученням ПП ОСОБА_9 за винагороду вчинити угоди з продажу товару третім особам (покупцям) від свого імені за рахунок ПП ОСОБА_9.

24.04.2010 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ПП ОСОБА_7, по АДРЕСА_1 у приватного підприємця  ОСОБА_8, придбали м’який куточок (диван) «Сатурн» за ціною 4064 грн., що підтверджується товарним чеком №50 від 24.04.2011 року.

Вказаний м’який куточок (диван) був виготовлений ПП ОСОБА_9 та проданий позивачам через ПП ОСОБА_8, 25.04.2010 року доставлений та встановлений у належному позивачам будинку за адресою: АДРЕСА_2. Ввечері 25.04.2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 лягли відпочивати на придбаний диван та в ніч на 26.04.2010 року їх стан здоров’я різко погіршився, скаржилися на головний біль, нудоту.

26.04.2010 року ОСОБА_4 був доставлений каретою швидкої допомоги до Кременчуцької міської дитячої лікарні та госпіталізований у відділення інтенсивної терапії з діагнозом гостре отруєння ядом промислового виробництва. Із повідомлення Другої міської лікарні м.Кременчука вбачається, що 28.04.2010 року ОСОБА_6 у супроводі батьків звертався за медичною допомогою до відділення ЗПСМ №1 з вимогою про обстеження на предмет отруєння невідомою речовиною та останньому дано направлення в ОСОБА_5 міську лікарню для обстеження в умовах стаціонару. Згідно наданих позивачами квитанцій за виклик швидкої допомоги та на придбанн ліків позивачами було сплачено 990,14 грн.

Згідно протоколу №56 від 27.04.2010 року концентрація фенолу в повітрі житлової кімнати в АДРЕСА_2 перевищує середньодобову гранично-допустиму концентрацію в 2,07 рази, а концентрація формальдегіду в 6,63 рази.

Постановою Головного державного санітарного лікаря Кременчуцького району №14 від 30.04.2010 року заборонено використовувати диван, придбаний позивачем ОСОБА_5 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 30.04.2010 року і постійно, при цьому зроблено висновок з посиланням на вищевказані протоколи досліджень, що джерелом забруднення повітря у будинку фенолом та формальдегідом є диван.

За результатами аналізів Кременчуцької СЕС в приміщенні меблевого магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено значне перевищення по вмісту формальдегіду, визначається також перевищення по фенолу. Як зазначено в протоколі дослідження, можливим джерелом походження шкідливих речовин можуть бути полімерні вироби.

13.05.2010 року за вимогою позивачів м’який куточок «Сатурн» повернутий ФОП ОСОБА_8 з відшкодуванням позивачам його вартості у сумі 4064 грн. Згідно пояснень відповідача, вказаний диван в подальшому було реалізовано та місцезнаходження його невідоме.

Відповідно до Сертифікату відповідності серії ВВ, термін дії з 20.04.2009 року по 28.04.2011 року, виданого ДП «Рівнестандартметрологія» плити деревостружкові ламіноівані (ДСП), з яких виготовлений диван, відповідають вимогам ТУ У 20.2-33273907-001:2008

Згідно висновків державних санітарно-епідеміологічних експертиз матеірали, з яких повинні виготовлятися диван (пінополіуретан еластичний, тканина синтетична для оббивки меблів «Шенилл»), а також м’які меблі  ПП ОСОБА_9 відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Згідно ч.1  ст. 1167 цього Кодексу моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

          Статтею 1209 ЦК України передбачено, що виготовлювач  товару,  що  є нерухомим майном,  виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду,  завдану  фізичній або   юридичній  особі  внаслідок  конструктивних,  технологічних, рецептурних та інших недоліків товару,  робіт  (послуг),  а  також недостовірної або недостатньої інформації про них.

          Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» право  вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того,  чи перебував він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем).

          Частиною 5 ст. 17 цього Закону визначено, що у разі порушення прав  споживача  на  підприємствах  сфери обслуговування  продавець (виробник,  виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.

          Як вбачається з положень п.6 ст. 21 Закону крім  інших випадків порушень прав споживачів,  які можуть бути встановлені  та  доведені  виходячи  з  відповідних  положень законодавства у сфері захисту прав споживачів,  вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо споживачу  реалізовано  продукцію,  яка   є   небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

          Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист  прав  споживачів,   передбачених   законодавством, здійснюється судом.      При  задоволенні  вимог  споживача  суд  одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

          Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у їх позовній заяві.

          Разом з тим, невірним є висновок суду про те, що придбаний позивачами диван не може вважатися доказом джерела забруднення повітря в будинку позивачів відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря Кременчуцького району №14 від 30.04.2010 року. Не звернув уваги місцевий суд на те, що вказана постанова винесена на підставі результатів дослідження Кременчуцької СЕС та сторонами не оскаржувалась.

          Окрім того, судом безпідставно прийнято як докази документи, подані третьою особою ОСОБА_9 про якість матеріалів, які необхідні для виготовлення дивану, так як такі документи не свідчать про виготовлення саме з вказаних матеріалів названого дивану. Довідка, надана ОСОБА_9 не заслуговує на увагу, так як не підтверджуює факту виготовлення дивану саме з тих матеріалів, що зазначені в наданих документах, а сама ОСОБА_9 є особою, що бере участь у справі, а тому вона прямо зацікавлена в результатах розгляду даної справи на свою користь..

          Виходячи з результатів проведених санітарно-гігієнічних обстежень, епідеміологічних експертиз та Постанови Головного державного санітарного лікаря Кременчуцького району №14 від 30.04.2010 року, якою зроблено висновок, що джерелом забруднення повітря у будинку позивачів є диван, яка є чинною і ніким не оскаржувалась та враховуючи, що відповідачами не було надано беззаперечних та переконливих доказів на спростування вищенаведених висновків СЕС, які б підтверджували якість та безпечність виготовлениої та реалізованої продкуції (меблів), колегія суддів приходить до висновку, з урахуванням положень ст. ст. 1666,1167 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», що позов в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди доведений позивачами, а тому підлягає задовленню, за виключенням позовних вимог про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування ОСОБА_4 В цій частині місцевий сду обгрунтовано відмовив в задоволенні позову, так як позивачами не доведено причинний зв’язок між отруєнням та необхідністю санаторно-курортного лікування.

          Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України з відповідачів необхідно також стягнути понесені позивачами судові витрати у розмірі 120 грн.

          Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.2 ст. 309 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову   про стягнення витрат на лікування дітей та моральної шкоди у зазначеному вище розмірі.          

          В іншій частині слід залишити рішення без змін.          

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.2 ч.1 ст. 309, 316 ЦПК України, ч.5 ст. 17, ч.6 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст. 1166; ч.1 ст. 1167 ЦК України, колегія суддів, -

                                                  В И Р І Ш И Л А :

          Апеляційну  скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 – задовольнити частково.

       Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від  14 червня 2011 року – скасувати частково.

          Позовні вимоги ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

          Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 990,14 грн. витрат на лікування дітей та 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 5990,14 грн..

                    Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

                    Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

                    Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

                    Стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця  ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від  14 червня 2011 року в частині  відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування - залишити без змін.

                    Рішення  апеляційного суду  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути  оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:   В. М. Триголов

        Судді: