АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/310/2012
Головуючий по 1-й інстанції Должко
Суддя-доповідач: Ландар О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних
справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
суддів Захожая О.І., Харлан Н.М.
за участю прокурора Акулової С.М.
засудженого ОСОБА_2
розглянувши 10 квітня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанськ, Луганської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого:
- 24.02. 1987 року Лисичанським районним судом за ст..ст.81 ч.3, 89 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 16.10.1990 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст..81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 29.12.1994 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст..ст.140 ч.2, 215-3 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 23.05.1997 року Машівським районним судом Полтавської області за ст..196-1 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 19.04.2001 року Машівським районним судом Полтавської області за ст..140 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 16.07.2001 року Октябрським районним судом м.Полтави за ст..ст. 101 ч.3, 140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України до 7 років позбавлення волі;
- 03.10. 2007 року Машівським районним судом Полтавської області за ст.. ст. 185 ч.3, 309 ч.1, 70 ч.1 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. 11. 08.2010 року за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області звільнений умовно-достроково з невідбутим строком покарання 2 місяці 28 днів,-
засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі.
Призначено стягнути на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 500 гривень та моральну шкоду - 1000 гривень.
По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний виним у вчиненні ряду корисливих злочинів за слідуючих обставин.
03 серпня 2011 року в період часу з 14 год.15 хв. до 15 год.00 хв., перебуваючи поблизу стоматологічної клініки «Перлина», що розташована за адресою м. Зіньків, Полтавської області, вул. Леніна, шляхом вільного доступу, таємно викрав спортивний велосипед жіночого типу, червоного кольору, вартістю 600 гривень, що належав ОСОБА_3
10 вересня 2011 року близько 23 год.30 хв. перебуваючи поблизу кафе «Жарпіца», що розташоване за адресою м.Зіньків Полтавської області вул..Леніна, шляхом вільного доступу, від приміщення вищевказаного кафе, повторно, таємно викрав спортивний велосипед марки «FORT», червоного кольору, вартістю 890 гривень, що належав ОСОБА_4
07 жовтня 2011 року біля 19 год. 00 хв., перебуваючи у дворі двоповерхового будинку, що розташований за адресою м. Зіньків, Полтавської області, вул..Комунарська, 54, шляхом вільного доступу, з вказаного двору, повторно, таємно викрав велосипед жіночого типу, марки «Либідь», фіолетового кольору, вартістю 250 гривень, що належав ОСОБА_5
25 жовтня 2011 року, біля 14 год. перебуваючи на території ринку розташованого за адресою м. Зіньків Полтавської області, вул. Леніна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед жіночого типу, червоного кольору, вартістю 483 гривень, що належав ОСОБА_6
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вважаючи, що постановлений відносно нього вирок є незаконним і необґрунтованим, оскільки він вчинив одну крадіжку велосипеда по епізоду від 25.102011 року, а інші крадіжки велосипедів він не вчиняв, просить його скасувати. Стверджує, що обмовив себе, так як до нього був застосований морально-психологічний та фізичний тиск з боку працівників міліції.
В запереченні на апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 помічник прокурора Зіньківського району вказує, що апеляція є безпідставною, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю доведена зібраними у справі доказами.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляції, думку прокурора Акулової С.М. про відсутність підстав до задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як слідує із судових документів, при розгляді справи по суті, в ході судового слідства підсудний ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у інкримінованих йому злочинах, підтвердив фактичні обставини справи, викладені у обвинуваченні та визнав цивільний позов, у зв’язку з чим, за добровільної згоди засудженого суд погодився на проведення судового слідства, в порядку ст.299 КПК (а.с. 232 - 233).
Колегія суддів не встановила жодних істотних порушень кримінально-процесуального закону при вирішенні судом питання про застосування положень ст.299 КПК, оскільки сам підсудний у судовому засіданні на запитання головуючого пояснив, що розуміє зміст вищевказаної статті та попереджений про правові наслідки проведення скороченого судового слідства, і відповідно до закону, буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи, які в суді не досліджувались і покладені в основу обвинувачення та кваліфікації протиправних дій засудженого.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 протягом всього досудового слідства давав послідовні та однакові свідчення про обставини вчинення ним крадіжок по епізодах від 03.08.2011 р., 10.09.2011 р., 07.10.2011 р. та 25.102011 р., які уточнив на місці при відтворенні обстановки і обставин подій вчинення злочинів, по всім епізодом детально розповідав та показував при яких обставинах були вчиненні крадіжки велосипедів (а.с. 137-148), тобто визнав фактичні обставини справи, які є ідентичні висновкам, викладеним у постанові про притягнення його як обвинуваченого (а.с. 153). Скарги на неправомірні дії працівників міліції до прокуратури чи суду він не приносив і на цей час вони не надходили.
За таких обставин в колегії суддів не має підстав сумніватись в достовірності показань ОСОБА_2, які дані ним в ході досудового і судового слідства.
Оскільки ОСОБА_2 виходячи з принципу диспозимтивності самостійно і добровільно позбавив себе права оспорювати фактичні обставини справи, то відповідно до положень ч.3 ст.299 та ст.365 КПК, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, стосовно яких докази не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються.
Як видно із мотивувальної частини вироку, вирішуючи питання про вид і міру покарання суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України та врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, так і обставини, що пом’якшують покарання.
У той же час колегія суддів приходить до висновку, що суд безпідставно визнав обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 – рецидив злочинів. Вбачається, що його дії вірно кваліфіковані за ч.2ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою повторності, а відтак, відповідно до змісту ст. 67 КК України обтяжуюча обставина – рецидив злочинів, яка утворює одночасно і повторність, не може враховуватись ще раз.
Тому ця обтяжуюча обставина підлягає виключенню із вироку у ревізійному порядку.
Інших підстав для зміни чи скасування вироку не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В порядку ст.365 КПК України виключити з вироку Зіньківського районного суду від 12 січня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_7 вказівку про визнання обставиною, яка обтяжує його покарання – рецидив злочинів.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий: О. В. Ландар
Судді: