Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12.04.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді Дроботі В.В.,
суддів: Мацунича М.В., Власова С.О.,
при секретарі: Козаковій М.В.,
з участю ОСОБА_1, представників сторін ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2011 р. за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» і товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, повернення коштів і стягнення штрафних санкцій, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі – Банк) у лютому 2011р.
Ухвалою судді від 08.08.2011р. зустрічну позовну заяву ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними об’єднано в одне провадження з первісним позовом.
За клопотанням представника відповідача до участі у справі було залучено в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (надалі ТОВ «Сузір'я») (Т.1 а.с.131).
Після збільшення та уточнення розміру позовних вимог (Т.1 а.с.118-119) ОСОБА_1 просив: розірвати укладений з Банком договір № 05/2007 про участь у Фонді фінансування будівництва (надалі – ФФБ) від 29.11.07 р.; стягнути з ПАТ «АКБ Київ» на його користь 374018,15 грн. загальної вартості закріплених за нею вимірних одиниць об’єкта інвестування; стягнути ПАТ «АКБ Київ» суму понесених інфляційних втрат в розмірі 16991,09 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 6025,15 грн. та судові витрати.
На обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначав, що 29.11.07р. уклав з Банком договір № 05/2007 про участь у ФФБ, а 28.03.08 р. – додаткову угоду № 1 (надалі – Договір), згідно з якими об’єктом інвестування є квартира № 17 загальною площею 67,33 кв.м на третьому поверсі житлового будинку по вул.Д.Климпуша (секція 6, під’їзд №2) загальною вартістю 285613,86 грн. із плановим уведенням в експлуатацію у вересні 2008 р. Оскільки об’єкт інвестування не закінчений і в експлуатацію не введений, то на підставі п.2.2.2.2.а Договору він має право відмовитися від участі в ФФБ шляхом розірвання Договору та одержання коштів у сумі, що відповідає вартості закріплених за ним вимірних одиниць об’єкта інвестування за ціною на день подання заяви про відмову від участі в ФФБ, але не менше внесеної до фонду суми.
Однак, Банк заперечує це право.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.11р. позов ОСОБА_1 задоволено: спірний договір розірвано, а заявлені суми та судові витрати стягнуто з Банку. (а.с.140-143). В задоволенні зустрічного позову ПАТ «АКБ «Київ» відмовлено.
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові до Банку. Доводить про порушення судом норм матеріального (Законів України «Про фінансово-кредитні механізми й управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», «Про банки та банківську діяльність», ст.625 ЦК України) та процесуального права (ст. ч.2 ст.84 ЦПК України).
ТОВ «Сузір'я» рішення суду не оскаржило.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до частково задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно додаткової угоди запланованою датою введення в експлуатацію об’єкта інвестування був вересень 2008 року. Забудовником даного об’єкта інвестування виступило ТОВ «Сузір‘я». На виконання умов договору позивачем було сплачено повну вартість вищенаведеного об‘єкта інвестування, що підтверджується свідоцтвом про участь у Фонді фінансування будівництва (Т.1 а.с.9).
29 грудня 2010 року управитель – АКБ «Київ» отримав заяву від ОСОБА_1, в якій останній повідомив про відмову від участь у ФФБ та розірвання договору від 29.11.2008 року № 05/2007. Окрім того, позивач просив повернути йому кошти у сумі що відповідають вартості вимірних одиниць об’єкта інвестування. Така його вимога була проігнорована Банком.
Апелянт оспорює свою відповідальність перед позивачем і стверджує про відповідальність забудовника (товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір’я»), що не заслуговує на увагу та спростовується як нормами матеріального права так і фактичними обставинами справи.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у разі припинення управління майном та договору про участь у фонді фінансування будівництва, відкріплення об’єкта інвестування від довірителя, повернення коштів довірителю з ФФБ у визначених законом випадках здійснюється управителем ФФБ, тобто Банком. У свою чергу цей закон не передбачає права довірителів (позивача) вимагати повернення коштів безпосередньо від забудовника.
Окрім того, за підпунктом 9 п.2.1.1. Договору управитель (Банк) зобов’язаний повернути повністю або частково довірителю, за його письмовою вимогою, кошти в сумі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об’єкта інвестування за ціною на день подачі довірителем такої вимоги, протягом 30 банківських днів.
Спір про повернення внесених у ФФБ коштів базується виключно на правовідносинах між довірителем і управителем, тобто предмет цього спору не охоплює відносин між управителем та забудовником.
Твердження апелянта про неправомірність стягнення коштів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних через наявність мораторію не заслуговують на увагу, оскільки такі передбачені ст. 625 ч.2 ЦК України. За своїм правовим змістом індекс інфляції та 3% річних є особливою формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, яка не має жодного стосунку ні до неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових (економічних) санкцій, ні до збитків.
Посилання апелянта на п.4 ст. 3 Закону України № 800-VI від 25.12.2008 "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" щодо заборони на розірвання Договору та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК, є необґрунтованим, оскільки на момент звернення позивачки до суду строк введення об’єкту будівництва в експлуатацію прострочено більше ніж на 18 місяців.
Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «АКБ «Київ» суми вартості закріплених вимірних одиниць об’єкта інвестування, інфляційних витрат, а також 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення п.9 п.2.1.1 договору управитель не повернув довірителю кошти в сумі, що відповідає вартості сплаченої кількості вимірних одиниць об’єкта інвестування за ціною на день подачі довірителем такої вимоги протягом 30 банківських днів, на підставі чого місцевим судом правомірно було застосовано положення ст. 625 ЦК України, як особливу форму цивільно-правової відповідальності.
Доводи апеляційної скарги з приводу витрат на правову допомогу заслуговують на увагу з таких підстав: згідно додаткової угоди про надання правової допомоги від 20.11.2010року позивачем було проведення оплату за такі послуги тільки на суму 2000грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.103,104), решта суми не підтверджена належними доказами.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції, зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2011 р. змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме 2000 гривень витрати пов’язані з наданням правової допомоги, 120 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи та 1700 гривень державного мита.»
Абзац сьомий резолютивної частини рішення виключити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: