Справа № 2-1799/11

номер провадження 2/809/106/2012

                                                            РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2012 року                                                                                            м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцуна О.С.

при секретарі Єговітіній І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», треті особи –Запорізьке відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та стягнення моральної шкоди, спричиненою смертю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Завод напівпровідників»про встановлення факту проживання однією сім’єю та стягнення моральної шкоди, спричиненою смертю. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що 28.03.91 було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3 з яким продовжувала проживати однією сім’єю по день його смерті, оскільки розірвання шлюбу було фіктивним, викликано складеними на той час обставинами. Продовжували жити разом, вести сумісне господарство, виховувати разом спільну доньку. Поновити шлюб з ОСОБА_3 не встигли, оскільки 06.07.10 останнього було травмовано на виробництві у відповідача, про що свідчить акт ф.Н-1 № 2 від 13.09.10 та вирок суду Заводського району м. Запоріжжя від 17.02.11. В результаті нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у лікарні. Враховуючи те, що сім'я фактично існувала до часу смерті ОСОБА_3, вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті її чоловіка на виробництві, яку оцінює, з урахуванням понесених моральних страждань, в розмірі 250 000 грн.

Позивач та її представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали на підставах, які викладені в позовній заяві, зазначивши що моральна шкода, завдана позивачу в результаті смерті ОСОБА_3, є сукупність тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як: моральні страждання, пов'язані з перенесенням сильного і виснажливого душевного болю, в зв'язку зі смертю чоловіка; усвідомлення того, що із-за протиправної дії посадової особи підприємства погибла дорога та рідна їй людина, що не дає душевного спокою; відсутність сенсу життя без рідної і коханої людини; відчуття самотності та душевний біль втрати дорогої людини; душевні страждання, пов'язані з перенесеним відчуттям незахищеності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, обґрунтувавши свою позиції тим, що позивачем не доведено факт її проживання з померлим однією сім’єю. Крім того, ПАТ «Завод напівпровідників»не був офіційно залучений до судового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_2, лише представник підприємства ОСОБА_4 за власною ініціативою був присутній у судовому засіданні та спілкувався з родиною ОСОБА_3 відносно відшкодування шкоди. Приймаючи до уваги, що особи, які відповідно до ст. 1168 ЦК України мають право на відшкодування шкоди, з вимогами про відшкодування шкоди до ПАТ «Завод напівпровідників»не зверталися, завод за власною ініціативою звернувся до свого робітника ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір займу, відносно якого грошові кошти отримані ОСОБА_2 від заводу він повинен направити на відшкодування шкоди родині померлого ОСОБА_3 Доказами цього є укладений договір № 53\1 від 15.02.11 та касові документи про отримання коштів. Відшкодування шкоди було здійснено 16.02.11 під час судового розгляду кримінальної справи, про що свідчить розписка яка підписана донькою Позивачки. Саме тому ПАТ «Завод напівпровідників»був упевнений що відшкодування шкоди відбулося усім особам які мають на це право.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив доводи, викладені представником відповідача та засвідчив, що кошти, спрямовані на відшкодування матеріальної та моральної шкоди родині померлого, ним були отримані від керівництва заводу, правовий статус якого не був визначений в рамках кримінального судочинства. Зазначив, що з урахуванням свого фінансового положення, не міг би відшкодувати шкоду родині померлого, визначену у позові в рамках кримінальної справи. З урахуванням зазначеного, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - Запорізького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань –в судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача, зазначивши, що позивачем не доведено факт її проживання однією сім’єю з померлим, у зв’язку із чим, позов не підлягає задоволенню.

Суд, з’ясуваши позицію сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (стаття 60 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині),батьками (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали разом з нею однією сім'єю.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 виданого 28.03.91 Заводським відділом запису актів громадського стану м. Запоріжжя розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про що свідчить актовий запис № 93. (а.с. 8)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2. (а.с. 12).

Причиною смерті ОСОБА_3 стало гостре отруєння невідомим газом (а.с. 11), на виробництві, про що свідчать копія акту № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 13.09.10 (а.с. 13-21), копія акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 13.09.10 (а.с. 22-32), копія вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.11 відносно ОСОБА_2 (а.с. 33-35).

Відповідно до довідки розрахунково-реєстраційного центру, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 з 18.02.80 по день смерті разом із донькою –ОСОБА_5 (а.с. 106).

Згідно паспортних даних ОСОБА_1, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 23.08.11. Попередні місця реєстрації: АДРЕСА_1 з 07.03.02 по 23.08.11; АДРЕСА_4 з 01.02.85 по 07.03.02 (а.с. 46)

Виходячи із змісту копії довідки розрахунково-реєстраційного центру, датованої 13.07.10, ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір’ю –ОСОБА_6, 1928 року народження (а.с.160).

Відповідно до копії довідки УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя від 20.02.12, ОСОБА_1 перебуває на обліку в даній установі та отримує пенсію, проживаючи за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.171)

Згідно змісту копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3, із заявою від 04.12.10 про прийняття спадщини зверталась ОСОБА_5 (донька померлого), яка у заяві зазначила, що крім неї інших спадкоємців за законом не має. (а.с.89)

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивач належним чином не довела факт проживання однією сім’єю з померлим ОСОБА_3, оскільки виходячи з положень ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Доводи ОСОБА_1 про те, що шлюб із ОСОБА_3 у 1991 році було розірвано фіктивно і те, що вони планували поновити шлюб, жодним доказом не доведено.

Суд, як доказ спільного проживання однією сім’єю, не бере до уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, оскільки дані особи не підтвердили ознаки сім’ї ОСОБА_3 через призму положень ст. 3 СК України, а лише засвідчили, що як сусіди померлого (ОСОБА_7, ОСОБА_8) та подруга позивачки за місцем попередньої роботи (ОСОБА_9.), бачили ОСОБА_3 з позивачкою, та сприймали їх як одну родинку, при цьому не розкриваючи пов’язаність ОСОБА_3 і ОСОБА_1 спільним побутом та наявністю між ними взаємних прав та обов’язків. Покази свідка ОСОБА_5 з приводу того, що її батьки проживали однією сім’єю cуд не приймає до уваги, оскільки свідок з урахуванням її родинних відносин із позивачем і померлим, є зацікавленою особою у завдоволенні позовних вимог.

Суд також не бере до уваги як доказ спільного проживання однією сім’єю, акт від 07.10.10, складений представниками КП «ВРЕЖО № 4»про те, що ОСОБА_1 фактично проживає з 1996 року за адресою: АДРЕСА_5, (а.с.9) оскільки, виходячи з інформаційного листа Управління житлового господарства Запорізької міської ради від 29.06.06, видача довідки про проживання фізичної особи надається згідно наявності реєстрації цієї особи за місцем проживання; встановлення фактів про сумісне проживання, наявність доходів, визначення хто кого утримує не входить до компетенції ЖЕД і вони не мають права надавати довідки про факти, які не підтверджуються відповідними обліками (а.с. 169).

Довідка від 14.10.10 профспілкового комітету ВАТ «Запорізький завод феросплавів», де працювала позивач, про те що вона щорічно відпочивала разом з чоловіком ОСОБА_3 по сімейним путівкам на заводській базі відпочинку та у санаторіях, не свідчить про проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім’єю, а свідчить лише про укривання позивачем від профспілкового комітету свого справжнього сімейного статуту задля отримання права на відпочинок у вище згаданих установах.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції, суд, приймає до уваги наступні факти та обставини.

Згідно матеріалів кримінальної справи № 1-155/2011 відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст. 272 КК України, потерпілою по справі було визнано доньку померлого - ОСОБА_5. Правовий статус Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»в рамках кримінальної справи не визначався. Згідно вироку суду від 17.02.11 цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 повністю відшкодовано, про що також свідчить копія розписки ОСОБА_5 про те, що вона отримала від ОСОБА_2 30550 грн. в рахунок добровільного відшкодування спричиненого злочином матеріальної та моральної шкоди.

Згідно договору займу № 53/1 від 15.02.11, укладеного між ПАТ «Завод напівпровідників»та ОСОБА_2, підприємство надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 32000 грн. для відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди родині ОСОБА_3. Грошові кошти підлягають поверненню лише у разі не цільового використання (а.с. 134-135 ).

З урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_1 не підпадає до переліку осіб, зазначених у ч.2 ст. 1168 ЦК України, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізично особи.

На підставі викладеного та керуючись ст.1168 ЦК України, ст.. 3 Сімейного Кодексу України, ст.ст.57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», треті особи –Запорізьке відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та стягнення моральної шкоди, спричиненою смертю –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя                                         О.С. Яцун