ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
31.10.2006 року Справа № 3/123ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Бородіної Л.І.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання Чернікова Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Грищенко П.В., представник по довіреності, довіреність №3 від 18.09.2006;
розглянув у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 06.05.2006
у справі № 3/123ад (суддя Доманська М.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір”, м.Стаханов Луганської області
про стягнення 7522 грн. 72 коп.
В С Т А Н О В И В:
Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлений до господарського суду Луганської області позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір”, м.Стаханов Луганської області 7522 грн. 72 коп. несплачених штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Постановою господарського суду Луганської області від 06.05.2006 по справі № 3/123ад (суддя Доманська М.Л.) у позові відмовлено, враховуючи визначений ст.250 Господарського кодексу України строк для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.
Позивач у справі не погодився з таким висновком господарського суду Луганської області, подав до апеляційної інстанції заяву № 03-01/1594 від 12.05.2006 по справі № 3/123ад про апеляційне оскарження, а потім апеляційну скаргу № 03-01/1850 від 24.05.2006 по справі № 3/123ад, у якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 06.05.2006 № 3/123ад і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
За доводами апеляційної скарги, на думку скаржника, судом неправильно застосовано та були порушені норми матеріального та процесуального права, розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному та об'єктивному розгляді.
Запереченням №б/н від 07.06.2006 відповідач вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 по справі № 3/123ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 24.05.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 06.05.2006 у справі № 3/123ад, призначена судова колегія у складі: Лазненко Л.Л. - суддя –головуючий колегією, Перлов Д.Ю. –суддя, Якушенко Р.Є. –суддя.
Ухвалою судової колегії від 29.05.2006 відкрито апеляційне провадження по справі № 3/123ад та розпочата підготовка справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою судової колегії Луганського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 закінчена підготовка справи № 3/123ад до апеляційного розгляду та справа призначена до розгляду.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 по справі № 3/123ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.ст.24, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з відпусткою судді Перлова Д.Ю. здійснено заміну: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 3/123ад суддю Перлова Д.Ю. та введено до складу колегії суддів суддю Бородіну Л.І.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 по справі № 3/123ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.ст.24, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з відпусткою судді Якушенко Р.Є. її виключено із складу колегії та введено суддю Журавльову Л.І.
Позивач у справі не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, хоча сповіщені належним чином про час, день і місце розгляду апеляційної скарги по справі, що підтверджено документально-поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач звернувся до суду другої інстанції з клопотанням про розгляд справи без участі представника Фонду, який у зв'язку з великою завантаженістю в роботі не може прибути в судове засідання.
Судова колегія визнала можливим задовольнити клопотання позивача та розглядати апеляційну скаргу по справі без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами.
Обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає оскаржену постанову по справі прийнятою правомірно, з того відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги по справі з наступних обставин.
Судом першої інстанції при розгляді спору по справі № 3/123ад правильно враховані діючі приписи законодавства з питання соціального захисту інвалідів в Україні, а також існуюче Положення про робочі місця інвалідів і порядок їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314.
Так, відповідно до ст.19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 № 2606-ІІІ (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місяця.
Згідно з п.14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, повно, об'єктивно та всебічно досліджених судом, на 2004 рік відповідачу визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 чоловік.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ (річна) за 2004 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 44 чоловік. Фактично на підприємстві відповідача не працювало жодного інваліда.
З довідок Стаханівського міського центру зайнятості від 14.03.2006 №14/528 та від 30.03.2006 №14/633 вбачається, що у 2004 році підприємство не надавало звіти за формою 3-ПН з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. З довідок Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради від 07.04.2006 №1230 та від 19.04.2006 №1445 вбачається, що у 2004 році підприємство відповідача не надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (далі –Порядок), передбачений, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п.11 Порядку).
Докази звернення до місцевого центру зайнятості з пропозиціями стосовно наявності робочих місць для подальшого працевлаштування інвалідів відповідачем суду не надано, а також подання звіту форми 3-ПН з зазначенням вакантних посад (вільних місць), де може бути використана праця інвалідів.
За таких обставин, позов у справі заявлений обґрунтовано.
Понад з цим, судова колегія погоджується з застосуванням судом першої інстанції ст.250 Господарського процесуального кодексу України з такого.
Штрафні санкції, заявлені за позовом у справі до стягнення згідно ст.20 Закону України про основи соціальної захищеності інвалідів України, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються до суб'єктів господарювання, до яких відноситься відповідач у справі.
Статтею 250 Господарського процесуального кодексу України визначений термін, у який можуть бути застосованими до суб'єкта господарювання адміністративно-господарські санкції: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил.
З матеріалів справи вбачається, що факт порушення відповідачем нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 02.03.2005 (дата реєстрації надання звіту форми 10-ПІ за 2004 рік до Фонду), у той час, як позовна заява була подана позивачем 20.03.2006 (а.с.3, 8). Судами першої та другої інстанцій враховується також ненадання позивачем обґрунтування причини недотримання строку, визначеного ст.250 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з урахуванням недотримання позивачем у справі строку для застосування санкцій, позов задоволенню не підлягає, про що правильно зроблений висновок судом першої інстанції.
Питання щодо судових витрат не вирішується оскільки заявником апеляційної скарги не сплачувався судовий збір при наявності пільг, обумовлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993.
У судовому засіданні 31.10.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ № 03-01/1850 від 24.05.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 06.05.2006 у справі № 3/123ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 06.05.2006 у справі № 3/123ад(суддя Доманська М.Л.) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.І. Журавльова