ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2008 Справа № 39/788-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіній Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 15.05.2008 року:
позивача: ОСОБА_1- предст., дов.№2089 від 26.03.2008 року
відповідачів: 1. Ткаченко В.С.- предст., дов.№66 від 22.11.2006 року
2. ОСОБА_2- ліквідатор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2008 року у справі № 39/788-07
за позовом: ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ)
до: 1. Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (м. Дніпропетровськ)
2. Відкритого акціонерного товариства “Царичанський консервний завод” (смт. Царичанка Дніпропетровської області)
про: визнання неправомірними дій та визнання недійсним договору застави.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2008 року по справі №39/788-07 (суддя Ліпинський О.В.) був частково задоволений позов ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (м. Дніпропетровськ) і відкритого акціонерного товариства “Царичанський консервний завод” (смт. Царичанка Дніпропетровської області) про визнання неправомірними дій ВАТ “Царичанський консервний завод” щодо укладення договору застави №012/08-02/503 від 31.08.2001р. та визнання недійсним вказаного договору. Зазначеним рішенням визнано недійсним договір застави №012/08-02/503 від 31.08.2001р., укладений між акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” і відкритим акціонерним товариством “Царичанський консервний завод”. З відповідача-2 на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивачу з державного бюджету повернуто 170,00 грн. зайво сплаченого державного мита. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1 -відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (м. Дніпропетровськ) - подав апеляційну скаргу, у якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2008 року у справі №39/788-07 і припинити провадження у справі. Підставами для скасування рішення господарського суду відповідач-1 вважає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника, даний спір не підсудний господарському суду. Суд неправомірно дійшов висновку, що договір застави відноситься до договорів про відчуження майна. Відповідно до п.4 ст. 334 і п.1 ст. 346 ЦК України ознаками “відчуження майна” є виникнення і припинення права власності на майно. У випадку нотаріального посвідчення договору, право власності виникає з моменту його нотаріального посвідчення. Спірний договір нотаріально посвідчений, проте зміни права власності не відбулося, заставне майно є предметом забезпечення зобов'язань. Відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції неправильно дано оцінку п. 8.3 Статуту ВАТ “Царичанський консервний завод” значно розширивши його зміст на свій розсуд. Суд помилково вважає, що відповідач-2 безоплатно передав майно в заставу і вважає, що для вказаних дій потрібна згода загальних зборів товариства. Той факт, що майно, яке є предметом застави, по акту прийому-передачі не передавалось, з балансу підприємства не знімалось і знаходилось у використанні підприємства з моменту укладення договору застави в суді не досліджувався. Крім того, скаржник посилається на порушення господарським судом норм ст. 261 ЦК України при визначені початку перебігу строку позовної давності. Відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ОСОБА_3 майнові вимоги у справі №Б29/212/04 про банкрутство ВАТ “Царичанський консервний завод” не заявляв, внаслідок чого його майнові вимоги не підлягають задоволенню і вважаються погашеними з квітня 2005 року. Виходячи з норм ст. 116 ЦК України і розділу №4 Статуту вищевказаного підприємства, позивач, який є акціонером цього підприємства, має право отримувати інформацію про його діяльність, знайомитись з річними балансами, звітами і протоколами зборів. Акціонер має право на одержання частки прибутку (дивіденди) і на участь в загальних зборах акціонерів, які повинні проводитись не рідше одного разу на рік. ВАТ “Царичанський консервний завод” зупинив господарську діяльність у 2003 році, виплату дивідендів не проводив, з 1999р. не скликав загальних зборів акціонерів, мав заборгованість до бюджету з осені 2001р., а, отже, позивач міг звернутися в органи управління товариством для отримання необхідної інформації і своєчасного подання позовної заяви.
24.03.2008р. відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції надало доповнення до апеляційної скарги, в яких просило врахувати, що наданий в підтвердження прав гр. ОСОБА_3 витяг з реєстру власників іменних цінних паперів №21 від 29.03.2007р., наданий позивачу неправомірною особою - ТОВ “Инкомсток” і не має юридичної сили, оскільки ТОВ “Инкомсток” здійснювало діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів відповідача-2 по договору №23-Р до 01.07.2003р.; в подальшому рахунки не оплачувались і діяльність реєстратора була припинена. Відповідач-1 звертає увагу на те, що посилаючись на ст. 92 ЦК України акціонер звернувся в господарський суд за захистом прав акціонерного товариства, що не передбачено законодавством, крім випадків коли акціонер спеціально уповноважений на це акціонерним товариством або якщо таке право дається йому статутом товариства. В підтвердження своїх доводів сторона посилається на рішення Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Крім того, відповідач-1 просить залучити до матеріалів справи копії документів, які були у сторін на момент укладення спірного договору. Відповідно до цих документів право підпису договору було надано директору ВАТ “Царичанський консервний завод” Серебрянському Ю.М., що спростовує висновок суду про відсутність повноважень директора Серебрянського Ю.М. на укладення договору застави.
ОСОБА_3 -позивач -у відзиві на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначив, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Посилання скаржника при розгляді питання порушення права акціонера на отримання частини активів під час ліквідації на Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безпідставним, оскільки ставилось питання визнання недійсним договору застави, а не розглядалась справа про банкрутство. Позивач зазначає, що відповідно до п. 7.8 Статуту ВАТ “Царичанський консервний завод” дирекція вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів акціонерів і спостережної ради. Проте, директору товариства Статутом не надано право укладати від імені товариства договори. Відповідно до п. 8.3 Статуту ВАТ “Царичанський консервний завод” рішення про безоплатну передачу і надання майна приймається Загальними зборами товариства. Щодо строку позовної давності ОСОБА_3 пояснив, що дізнався про порушення свого права під час з'ясування обставин справи щодо порушення справи про банкрутство відносно відповідача-2. Оголошення про порушення господарським судом справи про визнання банкрутом ВАТ “Царичанський консервний завод” було опубліковано в газеті “Голос України” №37 від 26.02.2005р.
Відповідач-2 - відкрите акціонерне товариство “Царичанський консервний завод” (смт. Царичанка Дніпропетровської області) у відзиві на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначив, що твердження суду, що позивач є акціонером ВАТ “Царичанський консервний завод” на підставі виписки з реєстру власників іменних цінних паперів суперечить нормам Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. Крім того, відповідач-2, вважає, що встановлений судом факт порушення права позивача як акціонера на отримання частини активів товариства у разі його ліквідації суперечить нормам ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
01.04.2008 року від відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Швець В.В., Павловський П.П., Чус О.В.
Ухвалою першого заступника голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Куліш Р.Ф. від 02.04.2008р. заява відповідача-1 про відвід колегії суддів: головуючого Павловського П.П., Швеця В.В. (доповідача) і Чус О.В. була задоволена і справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючий-доповідач Євстигнеєв О.С., судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року справа була прийнята до провадження.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.30 22 травня 2008 року.
19.05.2008 року від позивача надійшов відзив на доповнення до апеляційної скарги відповідача-1, у якому позивач заперечує проти доводів відповідача-1 і зазначає, які його права були порушені укладенням спірного договору.
21.05.2008 року від представника позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації технічними засобами судового процесу. Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки було заявлено після розгляду справи по суті в період оголошення перерви для підготовки повного тексту постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
22.05.2008 року від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ВАТ “Царичанський консервний завод” про визнання недійсним рішення спостережної ради акціонерного товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов”язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Оскільки наявність у провадженні господарського суду справи №К7/48-08 не унеможливлює розгляд справи, клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 31 серпня 2001 року між акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” і відкритим акціонерним товариством „Царичанський консервний завод” був укладений договір застави №012/08-02/503, відповідно до якого з метою забезпечення зобов'язань АТЗТ „Аваль-Сервіс-Д” перед банком (договір кредитної лінії) ЗАТ „Царичанський консервний завод” (відповідач-2) передав в заставу відповідачу-1 належне на праві власності майно: столову з господарськими будівлями та спорудами, що розташована у сел. Царичанка, вул. Кірова, 166А; гуртожиток з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у сел. Царичанка, вул. Кірова, 164; консервний завод з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у сел. Царичанка, вул. Кірова, 168.
Зазначений договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Царичанського нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за №2066.
Вважаючи, що спірний договір укладений з порушенням вимог чинного на момент його укладення законодавства, ОСОБА_3 як акціонер (учасник) відкритого акціонерного товариства „Царичанський консервний завод” звернувся з позовом про визнання цього договору недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".
За таких обставин, місцевий господарський суд з урахуванням заявлених позовних вимог про визнання угоди, укладеною товариством, недійсною, повинен був дослідити, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Доказів уповноваження акціонера на представництво інтересів акціонерного товариства позивачем не надані. Відсутність такого уповноваження є підставою для відмови у задоволенні позову.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що позивач ототожнив власні права та інтереси як акціонера з правами і інтересами самого акціонерного товариства. Укладеною відповідачами угодою права і інтереси ОСОБА_3 як акціонера порушені не були, що є підставою для відмови у позовних вимогах.
Аналогічної точки зору дотримується Вищий господарський суд України (рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”) та Верховний Суд України (Узагальнення практики розгляду судами корпоративних спорів від 29.01.2008 року).
Місцевий господарський суд при розгляді справи ці обставини не врахував, що є підставою для скасування прийнятого судового рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2008 року у справі №39/788-07 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позовних вимогах відмовити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції (м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 8, код ЄДРПОУ 19358201) 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
22.05.2008р.