СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
21 травня 2008 року |
Справа № 2-3/17047-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Дугаренко О.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
представник заявника, Николаєв Василь Володимирович, довіреність № 12 від 05.10.07, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим;
представник боржника, Ірхін Євгеній Валерійович, паспорт ЕЕ 220928 від 08.02.00, Приватне підприємство "АРК";
представник кредитора, Підронова Євгенія Володимирівна, довіреність № 13/100 від 23.01.08, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі;
ліквідатор, не з'явився, ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "АРК" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 29 травня 2007 року у справі №2-3/17047-2006
за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, місто Сімферополь,95013)
до боржника приватного підприємства "АРК" (вул. Б. Куна, 21 кв. 132, місто Сімферополь,95022)
за участю:
Ліквідатора ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (,вул.М.Залки,1/9місто Сімферополь, 95000)
про порушення справи про банкротство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2007 у справі № 2-3/17047-2007 (суддя Соколова І.О.) провадження у справі про банкрутство припинено, затверджено звіт ліквідатора ОСОБА_1, ліквідаційний баланс приватного підприємства „АРК”, боржника визнано банкрутом, ліквідовано шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємств та з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, вимоги кредиторів не задоволені за відсутністю майна, та вважаються погашеними.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, приватне підприємство „АРК” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2007 у справі № 2-3/ 17047-2007.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що порушено процесуальне право боржника на участь у справі з метою захисту своїх інтересів, а рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права без всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Заплава Л.М.
У судовому засіданні 19.05.2008 у слуханні справи була оголошена перерва до 21.05.2008.
Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Кредитор -Управління Пенсійного фонду у Київському районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника -приватного підприємства „АРК” відповідно до статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2006 боржника визнано банкрутом, у відношенні нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора ОСОБА_1.
25.04.2007 ліквідатором до суду першої інстанції був представлений ліквідаційний баланс та звіт, розгляд яких був призначений на 29.05.2007, з якого вбачається, що з ціллю виявлення майна боржника були спрямовані запити до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у Київському районі Автономної Республіки Крим, Сімферопольського міського управління земельних ресурсів, Реєстраційно-екзаменаційного відділення 1-ого міжрайонного відділу при Управлінні державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України, Сімферопольського міського центру зайнятості, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації технічної інвентаризації, від яких були отримані відповіді про відсутність у боржника майна та земельних ділянок у боржника.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що боржник вважає, що порушено його процесуальне право на участь у розгляді справи.
Так, місцевим господарським судом порушено справу про банкрутство із застосуванням спрощеної системи визнання боржника банкрутом, що передбачена статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З аналізу даної статті, судова колегія встановила, що зазначений порядок може застосовуватися за умови відсутності боржника за його місцезнаходженням.
У матеріалах справи наявні акти перевірок Управління Пенсійного фонду у Київському районі міста Сімферополь на предмет місцезнаходження боржника, які прийняті судом першої інстанції як докази відсутності підприємства за місцем знаходження.
Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що дані акти не можуть бути визнані належними доказами у справі з огляду на такі нормативні приписи.
Зі змісту статті 34 Господарсько-процесуального кодексу України, вбачається, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцеперебуванням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного, були внесені до нього , то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Таким чином, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
Більш того, з Акту №13 про неможливість вручення повідомлення вбачається, що повідомлення було скеровано на адресу вул. Гайдара, 14, м. Сімферополь, який вже не є юридичною адресою з 29.01.2003, враховуючи те, що в матеріалах справи є реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, в якій є відомості про новий юридичний адрес.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що боржник не був судом належним чином повідомлений.
Ще слід зазначити, що якщо судом застосована спрощена система визнання боржника банкрутом, що передбачена статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, то в такому разі слід виконати приписи, що встановлюють особливості процедури банкрутства відсутнього боржника. Так, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлений особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника. Оскільки публікація оголошення про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника не є обов'язковою, ліквідатор, відповідно до статей 5, 25 того ж Закону зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів. З рішення суду першої інстанції вбачається, що ліквідатором вчинялися лише дії, спрямовані на виявлення майна боржника.
Більш того, під час розгляду справи у суді першої інстанції в матеріалах справи був відсутній статут приватного підприємства „АРК”, який діє з 17.04.2002, тобто на момент виникнення вимог кредитора, а є лише його стара редакція від 14.02.1992. А це свідчить про неможливість встановлення всіх обставин справи місцевим господарським судом, що є однією з підстав для скасування рішення.
Отже, у даному випадку спрощена система визнання боржника банкрутом, що передбачена статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не має достатніх підстав і не може бути застосована відносно боржника - приватного підприємства „АРК”.
На думку суду апеляційної інстанції, вимоги апеляційної скарги цілком обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Господарському суду Автономної Республіки Крим при новому розгляді слід врахувати викладене в постанові суду апеляційної інстанції і розглянути питання про припинення провадження у справі про банкрутство.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного підприємства „АРК” задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2007 у справі № 2-3/17047-2007 скасувати.
3.Направити справу на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
4.Копії даної постанови надіслати наступним особам:
1)Управлінню з питань про банкрутство ( вул. Київська,81 офіс 401,місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
2)Державному реєстратору (вул.Толстого,15, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
3)Державній виконавчій службі у Київському районі міста Сімферополя (бульвар Франко,25,місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
4)Київському міському районному суду ( вул. Воровського, 16,місто Сімферополь, Ар Крим, 95000)
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.В. Дугаренко
Л.М. Заплава