Справа № 2-247/11

З а о ч н е   р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

08 грудня 2011 року                                                                           м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого –одноособово судді Боярського О.О.

                              при секретарі –Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, просить суд: стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є його заява, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутність, свої позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позови у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причина неявки суду не відома.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2008 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області була винесена Постанова за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.10.2007 року у відношенні ОСОБА_2, керуючись ст.ст. 49, 236-7 КПК України суд постановив у задоволенні скарги відмовити.

Вищевказаною постановою було встановлено, що суд вбачає в діях ОСОБА_2 склад злочину за ознаками ч. 1 ст. 384 КК України. Однак, кримінальне переслідування за ст. 384 КК України у відношенні ОСОБА_2 неможливо у зв’язку зі спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Позивач у своєму позові вказує, що вищевказаною постановою суду було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ст. 384 ч. 1 КК України і тому просить стягнути з нього на свою користь моральну шкоду, завдану злочином.

Однак, суд не може погодитись з доводами позивача, оскільки вказаною постановою суду від 20 травня 2008 року не було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ст. 384  ч. 1 КК України.

Таким чином, позивачем не доведено, що в діях відповідача є вина.

Крім того, посилання позивача, що відповідач завдав йому моральну шкоду є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідача йому було завдано фізичних та душевних страждань, або він зазнав інше ушкодження здоров’я, або було знищено його майно, або була принижена його честь, гідність чи ділова репутація.

З огляду на вищевикладене вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і недоведеною.

Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не має.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди –є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 1, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його увалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: