ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
29.08.06 Справа № А-14/116
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ № 22094/10-039 від 02.06.2006 року (далі ДПІ в м. Івано-Франківську)
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2006 року
у справі № А-14/116
за позовом: Закритого акціонерного товариства «ХХХ», м. Івано-Франківськ (далі ЗАТ «ХХХ», м. Івано-Франківськ)
до відповідача: ДПІ в м. Івано-Франківську
про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення.
За участю представників сторін:
від позивача –ХХХ - юрисконсульт
від відповідача – ХХХ –державний податковий інспектор юридичного відділу
Права та обов’язки сторонам спору у відповідності до ст.ст. 49,51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2006 року у справі № А-14/116 задоволено позовні вимоги ЗАТ «ХХХ», м. Івано-Франківськ: визнано нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 15.03.2006 року № 0012251500, № 0012261500, № 0012241500, якими до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 17763,36 грн..
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до ст.. 14 Закону України «Про плату за землю»платники орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції; позивачем не порушено строків сплати орендної плати за землю, відповідно і у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.
ДПІ в м. Івано-Франківську звернулась із апеляційною скаргою № 22094/10-039 від 02.06.2006 року, в якій просить скасувати постанову суду, відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
ДПІ в м. Івано-Франківську була проведена перевірка ЗАТ «ХХХ»по питанню своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов’язкових платежів за період з 30.05.2005 р. по 15.03.2006 р., за результатами якої складений акт від 15.03.2006 року.
На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення, якими до позивача згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовані штрафні санкції, а саме: в сумі 5108,30 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0012261500 за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі 51082,90 грн.; в сумі 7027,09 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0012251500 за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю в розмірі 35135,45 грн. та в сумі 5627,97 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0012241500 за затримку понад 90 календарних днів в розмірі 11255,94 грн.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено строки сплати по платежу - орендна плата за землю за період з 30.05.2005 року по 15.03.2006 року.
При прийняті постанови господарський суд обґрунтовано виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця. Проте, дію частини першої статті 17 даного Закону України зупинено на 2005 рік щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) згідно із Законом № 2285-IV від 23.12.2004 року.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»орендна плата за земельні ділянки сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як вбачається з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 вище зазначеного Закону України зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Частиною 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не повинен був сплачувати податок за строками, передбаченими Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов’язаний сплатити штраф у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Стаття 14 Закону України «Про плату за землю»встановлює, що платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що з вищенаведеного випливає, що базовим податковим періодом для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності є рік.
Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезазначеного Закону України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання декларації.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що граничний строк сплати оренди за землю складає 70 календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не порушено строків сплати орендної плати за землю, відповідно і у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Івано-Франківської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2006 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.