ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2008 р. Справа № 49/38-08
вх. № 1167/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Кононенко Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, дор. від 18.04.2007 року відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Жовква
до ПП "Промінь", м. Харків
про стягнення 13047,63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача 13047,63 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення, з яких 4040 грн. - сума основного боргу, 969,60 грн. - пеня 3% річних, 483,23 грн. - інфляційні витрати та 7554,80 грн. - пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.
01.04.2008 року позивач надав уточнену позовну заяву, в який просить суд стягнути з відповідача 5700,15 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення, з яких 4040 грн. - сума основного боргу, 151,50 грн. - пеня 3% річних, 821,85 грн. - інфляційні витрати та 686,80 грн. - пеня. Заяву було прийнято судом до провадження та продовжено розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд в ухвалах від 19.02.2008 року, 11.03.2008 року та від 01.04.2008 року попереджував сторони, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення представник а позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
03.10.2006 року між СПДФЛ ОСОБА_1 (Перевізник) та ПП "Промінь" (Експедитор) був укладений договір № 03/10-ЕсП2 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно умов якого СПДФО ОСОБА_1 (Перевізник) зобов'язався на підставі письмових замовлень від ПП „Промінь” (Експедитор) виконати транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать позивачеві, у відповідності із умовами договору та замовлень (п. 1.2 договору), а ПП "Промінь" (Експедитор) зобов'язався у відповідності до п. 3.2.4 договору оплачувати послуги позивача при наявності товарно - супроводжувальних документів, які підтверджують виконання послуг позивачем.
До матеріалів справи додане замовлення № ДБ-000000236 на перевезення вантажу за маршрутом М. Люблин (Польща) - м. Полтава - м. Харків. Ставка за перевезення вантажу становила 4040 грн. (в тому числі й по території України 40,00 грн. без ПДВ).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно до ч. 5 ст. ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, статтею 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі Статут) затвердженого постановою Ради міністрів України від 27 червня 1969 року N 401, із змінами та доповненнями встановлено, що товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).
Позивач вказує, що він виконав умови договору та здійснив перевезення, обумовлене замовленням № ДБ-000000236, проте ніяких перевізних документів, або інших доказів, які б свідчили про виконання позивачем умов договору та спірного замовлення до матеріалів справи не додав.
В ухвалі суду від 11.03.2008 року суд витребував у позивача оригінал СMR відповідно якої здійснювалось перевезення. Позивач надав суду СMR за № 061687, яка не підтверджує виконання позивачем перевезення згідно договору № 03/10-ЕсП2 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2006 року та замовлення № ДБ-000000236, а свідчить про виконання позивачем іншого перевезення, яке не є предметом спору по цій справі.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Тобто обставини по справі повинні встановлюються лише тими засобами доказування, які визначено самим законом, а саме товарно-транспортними документами та путьовими листами.
Відповідно до с. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного суд, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем на наведено достатніх підстав стверджувати про здійснення перевезення, обумовленого договором № 03/10-ЕсП2 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2006 року та замовленням № ДБ-000000236, а отже не наведено достатніх доказів на підтвердження виникнення у відповідача зобов'язань по сплаті заборгованості за надані послуги з перевезення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 19.05.2008 року.
Суддя Кононова О.В.