КОПІЯ
Справа № 11 –57, 2012 року Головуючий в 1 інстанції Головко Н.П.
Категорія ст. ст. 186 ч.2, 189 ч.2 КК України Доповідач –Задворний О.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Задворного О.Л.,
суддів: Латюка П.Я., Кулеші Л.М..
секретарів Савчука А.В., Купельської Н.П.,
Лук’янчук О.М.,
з участю прокурорів Павлишина В.І., Бондара Р.Г.,
Гаврилюк І.О.,
засудженого ОСОБА_3,
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року,-
в с т а н о в и л а
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого Шепетівським міським судом:
- 12.03.2002 року за ст. 187 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з направленням в учбово-виховну установу для дітей та підлітків;
- 19.05.2006 року за ст. 187 ч.3 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією частини майна. Ухвалою колегії суддів судової палати апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2006 року вирок змінено, дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з ст. 187 ч.3 КК України на ст. 186 ч.3 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі,-
засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно на 5 років 2 місяця позбавлення волі.
За ст.ст. 126 ч.2, 190 ч.2 КК України ОСОБА_3 виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 800 грн.
Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 81 КПК України.
Засуджений ОСОБА_3 утримується під вартою з 31 травня 2011 року.
За вироком суду ОСОБА_3 на початку грудня 2010 року, близько 18 години, поряд будинку АДРЕСА_2, з метою заволодіння чужим майном, перестрів ОСОБА_10, залякавши його побиттям і із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя й здоров'я, обшукав потерпілого та відкрито викрав у нього 100 грн.
В середині грудня 2010 року, у вечірній час, засуджений з метою заволодіння грошима ОСОБА_10, погрожуючи останньому застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя й здоров'я, поставив вимогу передати йому 200 грн. та призначив зустріч для передачі грошей наступного дня. В середині грудня 2010 року, близько 20 год., ОСОБА_10 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_5, побоюючись застосування до нього фізичного насильства з боку ОСОБА_3, передав останньому 200 грн.
20 лютого 2011 року, у вечірній час, з метою заволодіння грошима ОСОБА_4, ОСОБА_3, поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»під приводом сплати картярського боргу, залякуючи побиттям та знищенням шляхом підпалу його будинку, вимагав в ОСОБА_4 200 грн. 25 лютого 2011 року, в обідній час, ОСОБА_4 у дворі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», побоюючись застосування до нього фізичного насильства з боку ОСОБА_3, передав останньому 200 грн.
28 лютого 2011 року, в післяобідній час, ОСОБА_3, знову поставив вимогу ОСОБА_4 про передачу йому 200 грн., погрожуючи при цьому побиттям та знищенням шляхом підпалу будинку потерпілого. Того ж вечора, побоюючись здійснення погроз ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 180 грн., а також продукти харчування на суму 70 грн.
10 березня 2011 року, в обідній час, ОСОБА_3 неподалік перехрестя вулиць Гончарова-Судилківська м.Шепетівки, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, знову вимагав у ОСОБА_4 передати гроші в сумі 150 грн. 15 березня 2011 року поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»ОСОБА_4, побоюючись застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_3, передав останньому 100 грн.
Всього ОСОБА_3 незаконно заволодів грошима ОСОБА_4 на суму 550 грн.
Близько 22 год. 01 лютого 2011 року ОСОБА_3 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», відмовляючись на прохання продавця ОСОБА_7 сплатити борг в сумі 150 грн. за придбані наприкінці січня 2011 року продукти харчування, завдав удар кулаком руки в ділянку голови останній, спричинивши їй фізичний біль. При цьому вимагав у ОСОБА_7 сплатити магазину його боргові зобов'язання. В цей же день ОСОБА_7 внесла в касу магазину власні кошти в сумі 150 грн. за ОСОБА_3.
На початку лютого 2011 року, близько 22 год., з метою заволодіння майном ОСОБА_7, ОСОБА_3 у своєму тимчасовому помешканні по АДРЕСА_3 вимагав у ОСОБА_7 гроші в сумі 1000 гривень. Тоді ж, побоюючись застосування до неї фізичного насильства з боку ОСОБА_3, ОСОБА_7 поряд готелю «Центральний»отримала у ОСОБА_11 позику в сумі 100 євро, які передала ОСОБА_3.
На початку березня 2011 року ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи побиттям, знову вимагав у ОСОБА_7 гроші під приводом сплати данини ув'язненим злочинцям. Побоюючись застосування до неї фізичного насильства, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 на початку березня 2011 року 450 грн., в середині березня 2011 року двічі по 400 грн., а всього засудженому передала грошей на суму 1250 грн.
В середині лютого 2011 року, в обідній час, ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», умисно схопив ОСОБА_5 за комір верхнього одягу, шарпав, волочив, притискав до стіни, чим спричинив фізичний біль і, погрожуючи застосуванням фізичного насильства до неї, її неповнолітнього сина ОСОБА_12 та продавця ОСОБА_7, вимагав гроші в сумі 500 гривень. Подолавши волю останніх до самозахисту, ОСОБА_3 заволодів грошима ОСОБА_12 та ОСОБА_7, в кожної по 200 грн.
В середині лютого 2011 року, в обідній час, ОСОБА_3 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», погрожуючи застосувати фізичне насильство, примусив ОСОБА_5 сплачувати йому щомісячно 5 числа гроші в сумі 200 грн. Побоюючись застосування до неї фізичного насильства з боку ОСОБА_3, ОСОБА_5 того ж дня передала йому 200 грн. 5 березня 2011 року, в обідній час, передала засудженому 200 грн., 5 квітня 2011 року, в обідній час, передала йому 100 грн. А всього ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 500 грн.
На початку березня 2011 року, близько 14 год., ОСОБА_3 зайшов у двір ОСОБА_7 по АДРЕСА_4. Не знайшовши останньої, під вигаданим приводом неповернення нею грошового боргу, вимагав у дочки потерпілої ОСОБА_13 гроші. Будучи обізнаною про погрози застосування насильства до матері, побоюючись застосування і до неї фізичного насильства, ОСОБА_13 передала ОСОБА_3 110 грн.
19 березня 2011 року, близько 17 год., ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», називаючи себе злочинним авторитетом і погрожуючи фізичною розправою, почав вимагати у ОСОБА_7 1000 грн. 06 квітня 2011 року, близько 18 год, ОСОБА_3, прийшовши в будинок ОСОБА_7 по АДРЕСА_4, де повторно висунув вимогу передати йому гроші в сумі 1000 грн. Побоюючись застосування до неї фізичного насильства, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 гроші в сумі 300 грн.
На початку травня 2011 року, ввечері, в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3, погрожуючи застосувати насильство, вимагав в продавця ОСОБА_6 сплатити магазину його боргові зобов'язання. На вимогу ОСОБА_3 ОСОБА_6 внесла в касу магазину власні кошти в сумі 54 грн.
10 травня 2011 року, близько 21 год., ОСОБА_3 перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2»і, утримуючи ОСОБА_6 за руку, відкрито викрав гроші в сумі 600 грн.
28 травня 2011 року, близько 21 год., в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2»ОСОБА_3, погрожуючи побиттям і знищенням магазину шляхом підпалу, знову вимагав у ОСОБА_6 гроші в сумі 200 грн. На прохання ОСОБА_6 ОСОБА_5 дістала з каси і передала ОСОБА_3 гроші в сумі 200 грн.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції та чисельних доповненнях до неї, як вбачається з їх змісту, просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.
Стверджує, що інкримінованих злочинів він не вчиняв і у їх скоєнні його обмовили потерпілі.
Також судом дана неправильна оцінка показам допитаних у суді свідків. Вказує, що покази свідків, які в судовому засіданні вказували на те, що він не винен, суд до уваги не взяв.
Просить врахувати його молодий вік та те, що він хворіє на туберкульоз і його стан здоров’я в умовах СІЗО погіршується.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_8 в підтримку доводів апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, пояснення потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляції та провівши частково судове слідство, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні зазначених у вироку злочинів відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених у судових засіданнях доказах.
Доводи в апеляції ОСОБА_3 про те, що досудове слідство проведено неповно та однобічно, а суд розглянув справу не об’єктивно і зазначених злочинів він не вчиняв є безпідставними.
Ці заперечення проти звинувачення детально розглядались місцевим судом та спростовані слідуючими доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що під погрозою побиття ОСОБА_3 обшукав його та забрав 100 грн. а потім, погрожуючи насильством, вимагав у нього принести ще 200 грн., які він згодом передав засудженому.
В судових засіданнях першої та апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_4 відмовився від дачі показів, відповідно до ч.2 ст. 302 КПК України, але підтримав покази, дані ним на попередньому слідстві.
Як вбачається з показань ОСОБА_4 на досудовому слідстві (т.2, а.с.71), які були оголошені в апеляційному суді, приблизно 20 лютого 2011 року ОСОБА_3 почав вимагати у нього 200 грн., погрожуючи у разі відмови побиттям та спаленням будинку.
Тому 25 лютого 2011 року біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»він змушений був передати ОСОБА_3 200 грн. 30 лютого 2011 року, в післяобідній час, біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»його перестрів ОСОБА_3 та, погрожуючи насильством та спаленням будинку, знову почав вимагати 200 грн. Боячись цих погроз, він змушений був продати свій телефон та віддати ОСОБА_3 180 грн. Проте останній почав вимагати купити в магазині для нього продукти, погрожуючи у разі відмови побиттям. Тому він був змушений зі ОСОБА_3 зайти в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», де останній замовив у продавця хліб, яйця, олію, муку та інші товари на суму 70 грн., які і забрав, а борг залишився на ньому. Через деякий час він повернув 70 грн. боргу в магазин. Вдень 10 березня 2011 року по вул. Гончарова його зустрів ОСОБА_3 і, погрожуючи побиттям, почав вимагати 150 грн. Вдень 15 березня 2011 року біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»він передав засудженому 100 грн.
З показань потерпілої ОСОБА_5, власниці магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», в судових засіданнях місцевого та апеляційного судів вбачається, що в лютому 2011 року, біля 22 год., в магазині ОСОБА_3, схопивши її за комір верхнього одягу і штовхаючи у кладову, почав вимагати 500 грн. Злякавшись, вона попросила продавця ОСОБА_7 взяти з каси 200 грн. і віддати засудженому, що та і зробила. При цьому був присутній ОСОБА_11, знайомий ОСОБА_7, у якого остання попросила 200 грн. і також віддала ОСОБА_3. Наступного дня ОСОБА_3 знову прийшов в магазин і почав вимагати щоб вона сплачувала йому 5 числа кожного місяця по 200 грн. для пересилання ув’язненим, які перебувають у місцях позбавлення волі. У разі відмови погрожував застосувати до неї, її малолітнього сина та продавців фізичне насильство і знищити шляхом підпалу магазин. Злякавшись, вона змушена була передати ОСОБА_3 за декілька разів ще 500 грн. Зі слів продавця ОСОБА_6 їй стало відомо, що з каси магазину ОСОБА_3 викрав 600 грн. Вимагав ОСОБА_3 при ній 200 грн. у ОСОБА_6.
В судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій потерпіла ОСОБА_7, продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», пояснила, що в середині лютого 2011 року в магазині ОСОБА_3, схопивши ОСОБА_5 за комір верхнього одягу, почав тягнути і штовхати, при цьому вимагав у неї 500 грн. і погрожував насильством, говорив, що спалить магазин. Тоді ОСОБА_14 сказала їй взяти з каси 200 грн. і віддати ОСОБА_3, що вона і зробила. Але той продовжував вимагати ще 300 грн. і тому вона змушена була передати засудженому ще 200 грн. Згодом ОСОБА_3, погрожуючи насильством, почав вимагати у неї 1000 грн. для ув’язнених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, оскільки він є злочинним авторитетом.
Побоюючись розправи у кінці лютого 2011 року вона передала ОСОБА_3 100 євро. В березні 2011 року вона передала ОСОБА_3 450 грн. та двічі по 400 грн. Потім за місцем свого проживання вона передала ОСОБА_3 ще 300 грн. Ці кошти їй дав ОСОБА_11 на її прохання.
Потерпіла ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_3 вимагав у неї гроші, які начеб –то заборгувала її матір ОСОБА_7 Оскільки ОСОБА_3 погрожував їй насильством, вона змушена була передати йому 110 грн.
Допитана в якості потерпілої в місцевому та апеляційному суді ОСОБА_6, продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», пояснила, що у відповідь на її прохання повернути гроші за продукти, які ОСОБА_3 взяв у магазині в борг, останній почав вимагати щоб вона за нього внесла в касу власні кошти, погрожуючи їй побиттям. Тому вона змушена була внести в касу 54 грн. власних грошей. 10 травня 2011 року ОСОБА_3 в магазині, схопивши її за руку відкрито забрав з каси 600 грн. 28 травня 2011 року в магазині засуджений, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, вимагав у неї 200 грн., які на її прохання ОСОБА_14 дістала з каси і передала ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_12 показав, що на прохання ОСОБА_10 позичив йому 200 грн., які, за поясненням останнього, у нього вимагав ОСОБА_3.
З показань ОСОБА_11 вбачається, що він неодноразово на прохання ОСОБА_7 передавав їй різні суми грошових коштів. Згодом вона йому розповіла, що ці гроші вона змушена була віддавати ОСОБА_3, оскільки останній їй погрожував і вона його боялась. Дійсно взимку 2011 року він передав ОСОБА_7 100 євро.
Обґрунтовано суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про наявність боргових зобов’язань перед ОСОБА_3 у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються показаннями останніх.
Крім того, як встановив суд, зазначені свідки перебувають у товариських стосунках зі ОСОБА_3 і намагались допомогти останньому уникнути відповідальності за вчинене.
Засуджений ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_10 віддав йому 200 грн. боргу, а ОСОБА_4 віддав гроші за придбаний у нього раніше телефон «Нокіа». Грошей у ОСОБА_12 та продавців магазину не вимагав, а лише брав у них продукти у борг, за які потім розраховувався.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений визнав лише факт вимагання 200 грн. у ОСОБА_6 28 травня 2011 року.
Доводи апеляції про неправильність покладення в основу вироку показань потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 безпідставні, оскільки вони були послідовними і не викликали сумнівів у їх достовірності. Підстав для обмови ОСОБА_3 потерпілими з матеріалів справи не вбачається.
Тому зазначені показання правомірно визнані належними і допустимими та обґрунтовано покладені в основу вироку.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинених злочинах.
Будь –яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
А тому посилання ОСОБА_3 в апеляції на незаконність засудження колегія суддів визнає такими, що не заслуговує на увагу.
Дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 189 КК України кваліфіковані правильно.
Покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
При цьому судом було враховано стан здоров’я засудженого і необхідність подальшого лікування від туберкульозу легень.
Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3, а тому підстав для його пом’якшення, як того просив засуджений в засіданні апеляційного суду, не вбачається.
Твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги показання ряду свідків про те, що він у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2»неодноразово брав продукти харчування у борг, за які потім розраховувався сам або його друзі, а останні борги не встиг погасити з причини взяття його під варту, безпідставні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, по цих епізодах за ч.2 ст.190 КК України він був виправданий.
Місцевим судом приймались всі можливі заходи до явки в судове засідання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, що спростовує твердження засудженого про їх не виклик до суду першої інстанції.
Не допит певних осіб під час провадження у справі сам по собі не свідчить про неповноту судового слідства, оскільки встановлення конкретних фактів можливе не лише шляхом допиту цієї особи, а за допомогою сукупності інших доказів, які узгоджуються між собою.
Тим паче, що покази зазначених свідків, які вони дали на досудовому слідстві, не спростовують обвинувачення ОСОБА_3 у грабежі та вимаганні.
Істотних порушень чинного кримінального та кримінально - процесуального законів у справі не виявлено.
А тому підстав для скасування вироку не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів.-
у х в а л и л а:
вирок Шепетівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області О.Л.Задворний