Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1103/12        Головуючий у суді І-ї інстанції  Бондаренко Г.К.

                                                                                                      Доповідач Полежай  В. Д.   

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

            головуючого –Полежая В.Д.

                     суддів  - Чельник О.І., Єгорової С.М.

         при секретарі  -Зінов’євій Ю.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Онуфрієвського районного   суду від  16 вересня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА

          ОСОБА_3 у березні 2011 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

          Зазначала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 02.07.2005року до 11.10.2010 року. В період шлюбу на загальні кошти  24.01.2009 року ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1, який за договором купівлі-продажу  за її згодою він  оформив на себе. Оскільки після розірвання шлюбу відповідач відмовляється в добровільно в нотаріальному порядку оформити право власності на Ѕ частину вказаного будинку яка повинна по закону  належити їй, як спільна сумісна власність подружжя, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину цього будинку.

          Рішенням суду позовні вимоги задоволено.

          Суд прийшов до висновку, що позивачем доведені ті обставини в обґрунтування яких він посилався в позовних вимогах.

          В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення з відмовою в задоволенні позовних вимог в зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема судом не дана належна оцінка показанням свідків які підтвердили, що спірний будинок був придбаний за кошти батька відповідача, а позивачка як дружина , ні її батьки, жодної фінансової допомоги для його придбання не надавали і тому не цей будинок  не міг бути спільною сумісною власністю подружжя.

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

          З матеріалів справи видно, що сторони під час перебування в зареєстрованому шлюбі  24 січня 2009 року придбали житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1  зареєстрований на ім’я відповідача ОСОБА_2, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу (а.с.8-9).

          Відповідно до вимог ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства тощо) самостійного заробітку (доходу).

          У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

          З врахуванням наведеного суд правильно прийшов до висновку, що придбаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивачка, як дружина , має право власності  на його Ѕ частину.

          Зазначені в апеляційній скарзі доводи ретельно перевірялися судом і їм дана правильна оцінка. Разом з тим, визнаючи за позивачем право власності на1/2 частину спірного будинку суд не зазначив в резолютивній частині рішення, що в зв’язку з прийнятим ним рішенням у відповідача в цьому будинку на праві власності залишилась Ѕ частина, тому в цій частині рішення підлягає зміненню.

Керуючись ст..ст.303-304,307,313-314,316,319,325  ЦПК України, колегія

суддів, -

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу задовольнити частково.  Рішення Онуфрієвського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня  2011 року  змінити

Резолютивну частину рішення уточнити, виклавши в наступній редакції:

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, залишивши за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину зазначеного житлового будинку.                                                                                                                                                           

              Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий –

Судді –